Організація та здійснення виходу з оточення

Вихід батальйону (роти) із оточення проводиться за дозволом старшого командира, організовано і раптово для противника.

Батальйон (рота) може виходити із оточення у складі бригади (батальйону) і самостійно. Вихід із оточення дрібними групами та без озброєння і техніки недопустимий. Вихід із оточення полягає в прориві кільця, оточення на вибраній ділянці (напрямку) батальйоном (ротою) самостійно або веденням зустрічних бойових дій із району оточення і підрозділами із зовнішнього фронту з метою з’єднання зі своїми військами. Вихід із оточення краще здійснювати вночі або в інших умовах обмеженої видимості. Чим стрімкіше здійснюється прорив, тим менше втрат понесуть підрозділи. Бойовий порядок батальйону (роти) для виходу із оточення будується з підрозділів прориву, підрозділів, виділених для прикриття прориву, забезпечення флангів (заслонів) і резерву.

Для прориву кільця оточення командир батальйону (роти) призначає не менше половини всіх підрозділів і більшу частину приданої артилерії танків.

Підрозділи, які виділені для прикриття і в заслони, посилюються артилерією, танками, підрозділами інженерних військ. Частину сил і засобів підрозділів прикриття передбачається використовувати на ділянці відволікаючих дій.

При організації та веденні бою в оточенні командир батальйону повинен завдати противнику максимальної поразки та створити умови для виходу з оточення.

Організація виходу батальйону (роти) з оточення

Під час відходу із оточення батальйону вказуються найближче і подальше завдання, роти – найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Найближчим завданням батальйону може бути знищення противника на напрямку прориву та утворення пролому у фронті оточення.

Подальше завдання батальйону полягає у виході підрозділів із оточення і з’єднанні їх з військами, які діють назустріч їм з метою допомоги виходу із оточення, або в оволодінні районом, який забезпечує вихідні умови для подальших дій.

Найближче завдання роти, як правило, полягає у знищенні противника на напрямку прориву та утворенні пролому у фронті оточення. Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось з’єднання з підрозділами, які діють із зовнішнього фронту оточення назустріч роті, або вихід роти в район, вигідний для подальших дій.

У бойовому наказі на прорив та вихід із оточення командир батальйону (роти) під час постановки завдань вказує:

- підрозділам, призначеним для прориву – засоби посилення, завдання, вихідне положення для прориву і час його зайняття;

- підрозділам прикриття – засоби посилення, завдання, ділянку відволікаючих дій, які сили і засоби виділити для прикриття флангів (в заслоні); хто підтримує, час і порядок відходу;

- резерву – склад, район зосередження і порядок переміщення;

- приданим артилерійському та зенітному підрозділам, мінометній (артилерійській) батареї, гранатометному, протитанковому підрозділам – завдання щодо вогневого ураження противника та прикриття його від ударів з повітря, час і порядок виходу із оточення.

Організуючи взаємодію, командир батальйону (роти) основну увагу повинен зосередити на узгодженні зустрічних бойових дій своїх підрозділів і військ, які діють поза оточенням за часом, напрямками дій та рубежами, які закінчються ними.

З метою всебічного забезпечення бою він указує : завдання розвідці (спостерігачам); заходи щодо забезпечення прихованності та раптовості прориву; характер та порядок інженерного обладнання місцевості на ділянці прориву та рубежі прикриття; місця, час і способи пророблювання проходів у загородженнях противника, що і в який час повинно бути заміновано, зруйновано або знищено; організацію управління під час прориву, порядок позначення свого положення для авіації та пізнавання своїх військ, які діють із зовнішнього оточення; порядок евакуації поранених та хворих, а також озброєння і техніки, призначаючи відповідальних за це командирів.