Іі. Основи наступального бою батальйоном (ротою)

Загальні положення наступу - це принципові вимоги теорії і практики, які визначають послідовність і порядок підготовки, забезпечення та виконання бойового завдання, що поставлене перед силами та засобами підрозділу.

Загальні положення (основи) наступу батальйону включають:

- визначення і мету бою;

- завдання, з виконанням яких досягається мета бою;

- зміст бою;

- способи ведення бою;

- вогневе ураження в бою;

- сили та засоби, що залучаються до участі в бою;

- тактичні нормативи та побудова наступу;

- всебічне забезпечення наступу;

- взаємодія підрозділів між собою, а також з частинами і підрозділами, що придаються і підтримують;

- управління силами та засобами, що залучаються до бою.

Наступальний бій - це сукупність узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом ударів, вогню і маневру, які проводять частини і з'єднання з метою розгрому тактичного угруповання противника, що обороняється, і оволодіння важливим районом або рубежем, який забезпечує сприятливі умови для послідуючих дій.

Залежно від завдань й обстановки наступ можна вести на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, що обороняється здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, що відходить ведеться шляхом його переслідування.

Наступ на противника, що обороняється, рота (батальйон) веде в різних умовах. Під умовами розуміють чинники, які впливають на послідовність і зміст роботи командира щодо підготовки бою, особливо щодо організації, а також на способи переходу у наступ та його ведення. Такими чинниками є: ведення наступу на початку або у ході війни; застосовані види зброї; положення підрозділів на початку наступу, їх стан і можливості; склад і стан противника та характер його оборони; характер місцевості, стан погоди, пора року й час доби; радіаційна, хімічна та біологічна обстановка.

Наступ на противника, який обороняється здійснюється, як правило, з вихідного району, віддалення якого визначається старшим командиром.

У вихідному районі батальйон розташовується із засобами посилення відповідно до розташування на місці.

Розгортання батальйону у бойовий порядок здійснюється в ході його висування до рубежу переходу в атаку.

Для організованого висування, розгортання і переходу в атаку батальйону (роті) призначаються маршрут висування, вихідний рубіж (пункт), рубежі (пункти) розгортання у батальйонні (12...15 км), ротні (6...8 км), взводні (2...3 км) колони, рубіж переходу в атаку (600 м і більше), рубіж безпечного віддалення, а під час атаки в пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування (якнайближче до переднього краю оборони противника).

Наступ на противника, який обороняється з положення безпосереднього зіткнення з ним батальйон (рота) починає в заздалегідь створеному, відповідно до рішення командира, бойовому порядку із вихідного положення, яке займається, як правило, після необхідного перегрупування з положення оборони або зі зміною військ, які обороняються.

У ході перегрупування (зміни) батальйон займає вихідне положення для наступу, а рота – вихідну позицію.

Вогневі позиції мінометної батареї розташовуються за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 500 м. Приданий арт. дивізіон розташовується на віддаленні 2...4 км від переднього краю.

Очікувальна позиція танкового батальйону призначається, як правило, на віддаленні 5...7 км від переднього краю на місцевості, яка забезпечує приховане розміщення і найменшу уразливість танків від усіх видів зброї.

Роль і місце підрозділу в наступальному бою з’єднання.

Механізовані і танкові батальйони виконують бойові завдання у складі бригади або самостійно.

Місце батальйону в бойовому порядку з'єднання або частини визначається в кожному конкретному випадку старшим командиром в замислі на бій.

Механізовані й танкові підрозділи можуть наступати на головному або іншому напрямі в першому ешелоні з'єднання, складати його другий ешелон або знаходитись в загальновійськовому резерві. Танковий підрозділ використо-вується, як правило, на напрямі головного удару в першому або другому ешелоні з'єднання для розгрому основного угрупування противника і розвитку наступального бою. Механізований підрозділ на автомобілях наступає на другорядному напрямі, або виконує спеціальні завдання.

Наступаючи в першому ешелоні на напрямі головного удару з'єднання, підрозділ здійснює розгром основного угруповання противника, порушує стійкість його оборони і створює умови для розвитку наступу в глибину. Він отримує більшу частину засобів посилення, надійно прикривається від ударів з повітря і підтримується засобами старшого командира.

Батальйон, що наступає на другорядному напрямі, сприяє успіху основних сил, здійснює розгром військ противника та лишає його свободи маневру.

Механізований і танковий батальйони можуть діяти у якості авангарду, передового (рейдового, спеціального, обхідного, штурмового) загону та тактичного морського десанту. Механізований батальйон може діяти як тактичний повітряний десант.

Під роллю батальйону у бою розуміютьйого місце у бойовому порядку та завданнями, що на нього покладені. Роль підрозділу, який діє у відриві від головних сил, буде полягати у стрімкому наступі в глибину, захопленні важливих рубежів і об'єктів (районів) в тилу противника, районів базування його артилерії, баз постачання, дезорганізації управління, функціонуванні тилу, в розгромі окремих підрозділів противника.

Таким чином, місце і роль підрозділів у контрнаступальному /наступальному/ бою з'єднання в кожному конкретному випадку буде визначатися замислом бою, бойовим завданням, умовами обстановки і бойовими можливостями батальйону.