Слайд 12

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:

• визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

• бере участь у складанні платіжного балансу України;

• забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в час­- тині, що стосується руху валютних цінностей;

• забезпечує формування і виступає розпорядником Державно-­ го валютного фонду України;

• визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у тор­- готельному і неторговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, на підставі положень міжна-­ родних договорів України.

• Слайд 13

Однак визначальну роль у проведенні валютного регулювання відіграє центральний банк держави. Згідно з чинним законодавством Національний банк України у сфері валютного регулювання:

• здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної еко­- номічної політики України;

■ складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

• контролює додержання затвердженого Верховною Радою Ук-­ раїни ліміту зовнішнього державного боргу України;

• визначає у разі потреби ліміти заборгованості в іноземній ва-­ люті уповноважених банків нерезидентам;

• видає у межах, передбачених Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

• Слайд 14

• нагромаджує, зберігає й використовує резерви валютних цінно­стей для здійснення державної валютної політики;

• видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

• встановлює способи визначення і використання валютних (об­ мінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

• встановлює за погодженням з Державною службою статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним по­ данням;

*забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

До функцій центрального банку як учасника валютного ринку належить:

• формування певної стратегії і тактики у здійсненні полі­тики валютного регулювання;

• управління валютними резервами;

• вплив на головні чинники курсоутворення через валютні інтервенції, регулювання рівня облікової ставки, нормативів обов'язкових ре­зервів;

• контроль за обсягами грошової маси в обігу тощо.

• Слайд 15

Здійснюючи державне регулювання у сфері обігу валюти, органи державної влади втілюють валютну політику. Валютна політика — це сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей економічної політики країни. Вона спрямована на розв'язання головних завдань: 1) забезпечення стабільності економічного зростання, 2) стримування зростання безробіття та інфляції, 3) підтрим­ка рівноваги платіжного балансу.

Основою валютної політики країни є вибір режиму валютних курсів, який відповідає економічному стану держав та її зовнішньо­економічним відносинам. Валютний курс, встановлення якого в пере­важній більшості країн є прерогативою центрального банку, на фінан­сово-грошовому ринку виконує певні СЛАЙД 16 функції, головними з яких є:

• сприяння інтернаціоналізації грошових відносин;

• сприяння об'єднанню та стабільному розвитку фінансових

ринків;

• порівняння рівнів та структури цін, а також результатів вироб­- ничої діяльності в окремих країнах;

• порівняння національної та інтернаціональної вартості на на-­ ціональних та світових ринках;

• перерозподіл національного продукту між окремими країнами;

• інтернаціоналізації господарських зв'язків тощо.

Які ж фактори визначають форми й методи проведення ва­лютної політики:

– конкретні умови розвитку економіки;

– стан платіжних балансів;

– стан міжнародних відносин;

– внутрішня та зовнішня політики держави.

До 23 жовтня 1994 р. в Україні додержувалися системи множин­них курсів, включаючи офіційний валютний курс, який визначався НБУ, і ринковий, який встановлювався на валютних аукціонах. З 24 жовтня 1994 р. офіційний курс встановлювався за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. З 19 березня 1999 р. НБУ встановив офіційний обмінний курс гривні щодо долара США як середньозважений між курсами за операціями уповнова­жених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабіль­ності національної валюти НБУ може впливати на формування офі­ційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку.

Отже, центробанк використовував кілька режимів — від множин­ного до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваю­чого курсу, який і був офіційно запроваджений на початку 2000 р.

Правові акти, що регулюють валютні відносини, пов'язані з за­бороною, обмеженням і регламентуванням операцій з валютою і ва­лютними цінностями, містять норми адміністративного, консти­туційного, фінансового і цивільного права, які в більшості носять імперативний характер, не допускають ніяких відступів від правил поведінки суб'єктів правовідносин, базуються на владному методі регулювання відносин і, таким чином, є нормами публічного права.