Тема 9. Правові основи кошторисно-бюджетного

фінансування.

Лекція - 2 години

1. Поняття та принципи бюджетного фінансування. Поняття бюджетних підприємств, установ і організацій.

2. Поняття кошторисно-бюджетного фінансування. Суб’єкти кошторисно-бюджетного фінансування. Об’єкти фінансування.

3. Поняття та зміст кошторису, його правове значення.

4. Правові засади фінансування за програмно-цільовим методом.

5. Поняття та види власних надходжень бюджетних установ.

Використані джерела:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // ВВР, 1996, N 30, ст.141.;

2. Бюджетний кодекс України від 08 липня.2010 року № 2456-VI;

3. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року N 2755VІ // ВВР, 2011, N 13-14, ст.112;

4. Про Міністерство доходів і зборів України: Указ Президента України від 18.03.2013N 141/2013;

5. Про Державний бюджет України на 2013 рік: Закон від 6 грудня 2012 року № 5515-VI;

6. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року N 3723-ХП;

7. Про джерела фінансування органів державної влади: Закон України від 30.06.99р. № 783-XIV;

8. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання, кошторисів бюджетних установ: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228.

НАГАДУЮ:

Система публічних видатків складається з публічних видат­ків держави, публічних видатків органів місцевого самовряду­вання, публічних видатків соціального призначення.

До публічних видатків держави належать:

• видатки Державного бюджету України, зокрема видатки спеціального фонду Державного бюджету;

• видатки державних цільових позабюджетних фондів кош­тів соціального призначення, в тому числі Пенсійного фонду України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

• видатки спеціальних фондів грошових коштів і резервів НБУ та інших кредитних організацій, заснованих на праві дер­жавної власності;

• видатки фондів грошових коштів підприємств, установ та організацій, заснованих на державній формі власності.

До публічних видатків органів місцевого самоврядування належать:

• видатки бюджетів органів місцевого самоврядування, зокре­ма видатки спеціальних бюджетних фондів цільового призна­чення;

• видатки позабюджетних фондів органів місцевого само­врядування у випадках, коли їх утворення дозволено законодав­ством;

• видатки спеціальних фондів грошових коштів та резервів комунальних банків, якщо їх статутний капітал утворюється за рахунок коштів органів місцевого самоврядування;

• видатки фондів грошових коштів підприємств, установ та організацій, заснованих на комунальній (муніципальній) формі власності.

До публічних видатків соціального призначення, які не є

державною чи комунальною власністю, в Україні належать:

— видатки публічних солідарних фондів коштів обов'язко­вого соціального страхування, а саме: видатки Фонду загально­обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; видатки Фонду соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань; ви­датки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати пра­цездатності;

— видатки публічних накопичувальних фондів коштів обо­в'язкового соціального страхування, а саме: випадки недержав­них пенсійних фондів, через які здійснюється накопичення, ін­вестування, розподіл та використання коштів обов'язкового державного накопичувального пенсійного страхування (коштів другого рівня пенсійної системи).

У Бюджетному кодексі конкретизовано поняття видатків бюджету, визначених як кошти, спрямовані на здійснення про­грам та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винят­ком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум, тощо. Витрати бюджету — це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Слід зауважити, що поняття видатків Державного і місце­вих бюджетів значно ширше, ніж процес включення до відпо­відних бюджетів видатків на утримання конкретних галузей та установ і відпускання їм коштів — бюджетного фінансування. Як вважають науковці, до інституту видатків Державного і міс­цевих бюджетів належить цільове, доцільне й ефективне вико­ристання (касові і фактичні видатки) коштів розпорядниками бюджетних коштів.

Держава, виділяючи бюджетні асигнування, завжди визначає: 1) пріоритети витрат; 2) загальний обсяг фінансування; 3) ці­льове використання коштів; 4) норми витрат.