ECHR_and_Criminal_procedure_Mc_Bride_ukr

C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

«Биков проти Росії»

(Bykov v Russia) [GC], 4378/02, 10 березня 2009 року.

95.… Суд повторює, що наявність справедливих процедур з розгляду питання про прийнятність доказів набуває ще більшого значення тоді, коли предметом спору є надійність доказів… У цій справі заявник мав змогу оспорити саму таємну операцію і кожен доказ, здобутий з її допомогою, в межах змагального процесу в першій інстанції і в його підставах для апеляції. Як підстави для відводу наведено стверджувану неправомірність і обманний спосіб здобуття доказів, а також нібито неправильне тлумачення розмови, записаної на плівку. Суди розглянули кожне з цих питань і відхилили їх у мотивованих ухвалах. Суд зауважує, що заявник не оскаржував порядку, в якому суди постановляли своє рішення про допустимість до-

казів.

98.… Суд погоджується з тим, що докази, здобуті внаслідок таємної операції, були не єдиною підставою для засудження заявника, оскільки вони знайшли підтвердження в інших вирішальних доказах. Ніяких доводів на підтримку висновку про неналежне дотримання прав заявника на захист в зв’язку з долученими доказами або про довільну оцінку останніх національними судами, не наведено.

c. Використання відеоспостереження

«Перрі проти Сполученого Королівства»

(Perry v United Kingdom) (ухв.), 63737/00, 26 вересня 2002 року.

2.… Ця справа в чомусь подібна до справи «Шенк», бо докази в ній здобуто методами, що порушували вимоги, передбачені внутрішньою процедурою, в цьому випадку Збіркою PACE… Заявник стверджував, що використання матеріалу в його справі через кричуще нехтування процедури було несправедливим. Зокрема, оскільки його не попередили про відеозапис, він не мав можливості погодитися з процедурою

320

C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

проведення впізнання або висунути заперечення проти будького з добровольців, що брали участь цій процедурі. Суд хотів би зауважити, що заявникові вже надавали цілий ряд можливостей для участі в традиційній процедурі впізнання і він ними не скористався. Він також нагадує, що суддя першої інстанції здійснив певну перевірку порядку здійснення відеозапису і виявив, що несправедливим використання відзнятого матеріалу для проведення впізнання не було, оскільки одинадцятеро осіб, використаних як добровольці, цілком підходили для порівняння, тим більше, що їх було навіть більше, аніж потрібно. Хоча адвокат заявника під час показу фільму свідкам присутнім не був, завдяки спеціальному відеозаписові процедури його демонстрації свідкам і заявник, і суд мали змогу бачити, як ці свідки впізнавали або не впізнавали заявника. Суд також відзначає, що, як і в справі «Шенк», цей матеріал не був єдиним доказом проти заявника.

Однак за цих обставин, як і в справах «Шенк» і «Хан», важливо, щоб була справедлива процедура розгляду питання про прийнятність та перевірку надійності спірних доказів. Суд у цьому зв’язку нагадує, що адвокат заявника оскаржив прийнятність використання відеокасети як доказу під час попереднього допиту свідків (voir dire), який фактично довелося повторити в зв’язку зі зміною судді. Він зміг навести аргументи на користь вилучення доказів як ненадійних, несправедливих або здобутих із застосуванням жорстких методів. Проте другий суддя в своїй ретельно сформульованій ухвалі визнав докази прийнятними, а заявник мав і в подальшому право оспорити їх перед судом присяжних. Суд вважає, що нічого несправедливого в тому, щоб після сумлінного напутнього слова судді залишити питання про наявність вагоміших доказів на розсуд присяжних, не було. Крім того, апеляційний суд, перевіривши обраний суддею підхід в апеляційному порядку, встановив, що той узяв до уваги всі релевантні фактори і що в його ухвалах та кінцевому напутньому слові недо-

321

C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

ліків не було. Отже, на кожній стадії провадження заявникові забезпечили можливість оспорити надійність і якість такого доказу, як ідентифікація особи на основі відеозапису…

Зважаючи на ці обставини, Суд переконаний, що розгляд справи заявника в першій і апеляційній інстанції відповідав вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції. Він хотів би зазначити, що використання в ході судового розгляду матеріалів, здобутих без належної правової підстави або за допомогою незаконних засобів, загалом не порушує критерію справедливості, встановленого пунктом 1 статті 6, якщо при цьому забезпечено належні процесуальні гарантії, а характер і джерело походження матеріалу не мають дефектів, спричинених, наприклад, якимись утисками, примусом чи провокацією з боку правозастосовних органів, внаслідок чого його використання для встановлення обґрунтованості кримінального обвинувачення було б несправедливим… Отримання ж такої інформації є, скоріше, обставиною, що порушує питання про передбачену статтею 8 відповідальність Договірної Сторони за належне забезпечення права на повагу до приватного життя.

6. Визнання, зроблені за відсутності адвоката

«Бреннан проти Сполученого Королівства»

(Brennan v United Kingdom), 39846/98, 16 жовтня 2001 року.

53.Заявник стверджував, що через брак самостійних доказів у вигляді відеоабо магнітофонних записів допитів у поліції та з огляду на відсутність соліситора обвинуваченого, останньому було доволі важко переконати суд у тому, що, всупереч свідченням поліціянтів, утиски таки були. Суд погоджується, що запис допитів, так само, як і присутність адвоката підозрюваного, є захистом від неправомірних дій поліції. Однак він не переконаний у тому, що це є необхідною умовою справедливості за змістом пункту 1 статті 6. Основним пи-

322

C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

танням при розгляді кожної заяви, що надходить до Суду, є те, чи заявникові забезпечили, з урахуванням обставин конкретної справи, її справедливий судовий розгляд. Суд вважає, що розгляд справи в першій інстанції на засадах змагальності сторін, в ході якого заслухали покази заявника, спеціалістівпсихологів, декількох поліціянтів, що брали участь у допитах, та медичних працівників поліції, які його обстежували під час тримання під вартою, міг виявити факт утисків з боку поліції. Зважаючи на такі обставини, несправедливий характер розгляду справи заявника внаслідок браку додаткових гарантій не є доведеним.

54.Що стосується посилань заявника на справу «Маґі»… Суд зауважує, що та справа стосувалася екстремальнішої ситуації, коли поліція тримала заявника в одиночному ув’язненні без права листування і зносин із зовнішнім світом упровдож 48 годин, і він визнав свою вину, перш ніж йому дозволили побачитися з його адвокатом. У цій же справі доступ заявника до адвоката відклали на двадцять чотири години, а його визнання були зроблені протягом подальшого періоду, коли йому не забороняли діставати юридичні консультації…

55.Суд доходить висновку, що в тому, що стосується допитів у поліції, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та (або) підпункту (c) пункту 3 статті 6 не було.

«Колу проти Туреччини»

(Kolu v Turkey), 35811/97, 2 серпня 2005 року.

62.… Суд вважає, що позбавлення заявника правової допомоги під час допитів – хоч би яким було виправдання цього – погіршило право захисту, яке в подальшому не могло бути відновлене. Процедурні гарантії в цій справі не були такими, що могли перешкодити використанню зізнань, здобутих через незнання права не давати свідчень проти себе, або надати можливість протидіяти обвинувальним свідченням позивачів. Отже, заявник практично був не змозі не лише запере-

323

C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

чити проти можливості оскаржити обвинувачення тих, хто його викривав, але й також оскаржити використання зізнань, здобутих за відсутності адвоката та під час таємного арешту, спосіб здійснення якого викликає сумніви.

Оскільки касаційний суд не зміг нічого вдіяти, щоб виправити ці порушення… слід зауважити, що результат, на який спрямована стаття 6 – справедливий судовий розгляд – не був досягнутий в зазначеній судовій процедурі, якщо розглядати її в цілому.

«Салдуз проти Туреччини»

(Salduz v Turkey) [GC], 36391/02, 27 листопада 2008 року.

56.У цій справі право заявника на доступ до адвоката зазнало обмежень під час його тримання під вартою в поліції відповідно до статті 31 Закону № 3842, оскільки він був обвинувачений у скоєнні злочину, підсудного судам державної безпеки. Внаслідок цього він не мав доступу до адвоката, коли давав свідчення, відповідно, поліції, прокуророві і слідчому судді,… при цьому жодного іншого обґрунтування відмови заявнику в доступі до адвоката, крім того, що це передбачено

всистематичному порядку відповідними нормами закону, не запропонували. Отже, це вже суперечить відповідним вимогам статті 6…

57.Суд до того ж зауважує, що заявник дістав доступ до адвоката після того, як його ув’язнили до суду. У ході подальшого кримінального процесу він міг також вимагати виклику свідків і оспорювати доводи обвинувачення. До відома береться також і те, що заявник неодноразово спростовував зміст своїх свідчень у поліції як під час розгляду в першій інстанції, так і

впорядку апеляції. Втім, як видно з матеріалів справи, розслідування було в основному завершене ще до того, як заявник постав перед слідчим суддею… Більше того, Ізмірський суд державної безпеки не тільки не ухвалив рішення з питання про прийнятність свідчень заявника, даних під час тримання

324

C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

під вартою в поліції, перш ніж переходити до розгляду справи по суті, але й використав ці свідчення як головний доказ для його засудження, попри те, що заявник їхню правильність заперечував …Однак у зв’язку з цим суд не може не звернути уваги на те, що висновки експертизи, згадані в рішенні суду першої інстанції, свідчили на користь заявника, констатуючи неможливість установити, чи виконано напис на прапорі рукою заявника… Так само важливим є те, що всі співобвинувачені, які свідчили проти заявника у своїх свідченнях в поліції і прокуратурі, в суді від своїх свідчень відмовились і заперечували свою участь у демонстрації.

58.Отже, на заявника у цій справі безперечно негативно вплинуло те, що був обмежений його доступ до адвоката, бо свідчення, які він дав у поліції, були використані для його засудження. Виправити ті дефекти, що виникли під час тримання під вартою в поліції, не могла ні допомога, надана згодом адвокатом, ні змагальний характер подальшого провадження…

59.… у цій справі аж ніяк не можна покладатися на те, що в примітці до розписки про ознайомлення заявника з його правами, зазначено, що тому нагадали про його право зберігати мовчання…

60.Насамкінець Суд зазначає, що однією з особливостей цієї справи є вік заявника. Зважаючи на значне число міжнародноправових документів, що стосуються надання правової допомоги неповнолітнім, які перебувають під вартою в поліції…, Суд підкреслює, що забезпечення доступу до адвоката, якщо особа під вартою є неповнолітньою, має фундаментальне значення.

61.Попри це, у справі, як зазначено вище, обмеження права на доступ до адвоката мали системний характер і їх застосовували до будь-кого, незалежно від віку, хто перебував під вартою в поліції в зв’язку зі злочином, що належав до підсудності судів державної безпеки.

325

C.СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

62.Отже, хоч заявник і мав можливість оспорити наявні проти нього свідчення в суді першої інстанції, а відтак і в порядку апеляції, але те, що в нього не було адвоката в період тримання під вартою в поліції, завдало непоправної шкоди його праву на захист…

7. Показання з чужих слів

«X. проти Федеративної Республіки Німеччини» (X v Federal Republic of Germany),

8414/78, 4 липня 1979 року, DR 17, 231.

Пункт 1 статті Конвенції. … допускає, що з метою повного встановлення істини суд першої інстанції може спиратися на непрямі докази («свідчення з чужих слів»), за умови, що їхнє використання у конкретних обставинах не є несправедливим. У цій справі якихось ознак несправедливості у використанні непрямих доказів, на які спиралися німецькі суди, немає. Комісія відзначає, що обвинувальний вирок заявникові тут винесено, спираючись не тільки на ті докази, пов’язані з свідченнями панів А. і В. в поліції, але й на свідчення пані Ґ., яка на суді заявила, що дістала героїн від заявника, та на свідчення двох поліціянтів, панів Г. і П., які заявили на судовому засіданні, що вони знайшли у заявника сліди зберігання

іспоживання наркотичних засобів. Насамкінець Комісія відзначає, що, зважаючи на розбіжності між свідченнями п. А.,

іВ. в поліції та їхніми подальшими свідченнями в ході судового розгляду, як районному, так і земельному суду довелося розглянути питання про достовірність їхніх свідчень. Комісія вважає, що суди ретельно його дослідили і їхнє рішення щодо достовірності свідчень спірних питань у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції також не ставить.

326

C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

«Гаас проти Німеччини»

(Haas v Germany) (ухв.), 73047/01, 17 листопада 2005 року.

Розглядаючи провадження в цілому й враховуючи стверджувані недоліки вкупі, як і передбачають п. 1 та 3 (d) статті 6 …, Суд зауважує, що в процесі проти заявниці було об’єднання непрямих доказів. Різні свідки під час головного слухання посилалися на свідчення свідків, яким заявниця, з різних причин, не могла поставити запитання сама або через посередників. Утім національні суди доклали значних зусиль для того, щоб здобути усні свідчення зокрема від Саїда С., і дуже ретельно оцінили письмові свідчення, які він дав під присягою, а також ті, що було відібрано в анонімних інформаторів і Б. Враховуючи, що заявницю засуджено і на підставі низки інших окремих доказів, Суд вважає, що ступінь обмеження прав захисту не суперечив гарантіям пунктів 1 та 3 (d) статті 6.

8. Показання, дані раніше, та очні ставки

«З. проти Федеративної Республіки Німеччини» (S v Federal Republic of Germany),

8945/80, 13 грудня 1983 року, DR 39, 43.

9.… Комісія …відзначає, що в основу обвинувального вироку заявникові покладено не тільки протоколи його свідчень, даних у Нідерландах, а головно його власні свідчення у німецьких судах: виносячи заявникові обвинувальний вирок Франкфуртський земельний суд насамперед посилався на свідчення, які він давав у суді в зв’язку з визнаною ним раніше (під час слухань в районному суді Франкфурта) спробою придбання героїну в Амстердамі. Справді, на судовому засіданні заявник відмовився давати докладні свідчення. Він не повторив у відкритому вигляді визнання, зроблені раніше у районному суді, проте й не заперечував, що таки зробив їх, і

327

C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

не спростовував. Навпаки, він доводив, що за скоєний злочин його вже достатньо покарано в Нідерландах, а в своєму кінцевому слові попросив ухвалити йому м’який вирок, зауваживши, що так він спростовує прохання адвоката про його виправдання. Комісія, з огляду на ці обставини, не вважає, що Франкфуртський земельний суд діяв несправедливо, коли ухвалив заявникові обвинувальний вирок на підставі зізнання, яке той зробив раніше на слуханні в районному суді в зв’язку з його ж заявами в ході судового розгляду, а також – стосовно інших деталей, тобто точного місцеперебування в Амстердамі, часу та кількості героїну – на підставі непрямих доказів, отриманих із Нідерландів.

«Нінн-Гансен проти Данії»

(Ninn-Hansen v Denmark) (ухв.), 28972/95, 18 травня 1999 року.

Суд нагадує, що суд імпічменту засудив заявника не на основі свідчень, колись зроблених свідками, котрих суд імпічменту також не заслуховував.

Суд вважає, що визнання судом імпічменту допустимості протоколів засідань комісії з розслідування з єдиною метою пред’явити свідкам їхні попередні свідчення не можна вважати порушенням статті 6 Конвенції. Тому-то ніяких ознак порушення статті 6 в рішенні суду імпічменту визнати допустимими протоколи засідань суду з розслідування немає.

9. Імунітети свідків

«X. проти Сполученого Королівства»

(X v United Kingdom), 7306/75, 6 жовтня 1976 року, DR 7, 115.

У зв’язку з цим Комісія зазначає, що використання в суді доказів, здобутих від спільника шляхом надання йому імунітету від кримінального переслідування може поставити під сумнів справедливість судового розгляду, гарантовану об-

328

C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

винуваченому, і через це порушити спірне питання у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції. Проте в цій справі спосіб здобуття свідчень від С. відкрито обговорювали із захисником та присяжними. Крім того, апеляційний суд ретельно дослідив те, чи ці обставини були належно враховані при оцінці доказів і чи були при цьому інші підтвердження. Отож Комісія доходить висновку, що аналіз судового розгляду в цілому будьяких ознак порушення пункту 1 статті 6 Конвенції не виявив.

10.Порушення національного законодавства

«Парріс проти Кіпру»

(Parris v Cyprus) (ухв.), 56354/00, 4 липня 2002 року.

Суд у цій справі бере до відома той факт, що перший огляд трупа провели двоє патологоанатомів на вказівку коронера. Оскільки висновки експертизи, на думку членів сім’ї потерпілої, не були переконливими, вони звернулися до коронера з клопотанням про дозвіл на повторну експертизу. Коронер, який на той же час уже розпорядився поховати тіло, у наданні дозволу відмовив. Проте генеральний прокурор дозвіл дав і труп дослідив повторно інший патологоанатом [доктор Мацакіс], який зробив висновок, що смерть потерпілої настала внаслідок іншої причини.

… Верховний суд підкреслив, що, крім висновків доктора Мацакіса, були й свідчення батька потерпілої, чия розповідь підтверджувала висновки доктора Мацакіса і серйозно суперечила версії, висунутій захистом заявника, згідно з якою потерпіла сама вистрибнула з вікна. До того ж Суд зауважує, що заявник мав змогу оспорити правильність другої експертизи і що захист, як видається, піддав її автора вичерпному перехресному допитові…

Більше того, Суд не може не зважати на характер і сферу застосування порушеної норми внутрішнього законодавства.

329