ECHR_and_Criminal_procedure_Mc_Bride_ukr

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

10.Зберігання доказів по закінченні слідства, пред’явленні обвинувачення

«Ван дер Вельден проти Нідерландів»

(Van der Velden v Netherlands) (ухв.), 29514/05, 7 грудня 2006 року.

2.… Що стосується збереження клітинного матеріалу і створення згодом профілю ДНК, Суд … вважає, що, з огляду на спосіб,

уякий клітинний матеріал, зокрема, може, цілком імовірно, бути використаний в майбутньому, систематичне збереження цього матеріалу виходить за межі нейтральних відмінних ознак, таких як відбитки пальців, і є втручанням, достатнім для того, щоб становити посягання на право на повагу до приватного життя, закріплене в пункті 1 статті 8 Конвенції…

Крім того, Суд легко погоджується з тим, що створення і збереження профілів ДНК слугує законній меті запобігання злочинності та захисту прав і свобод інших осіб. Те, що ДНК не відігравала жодної ролі в розслідуванні та судовому розгляді справи про злочини, які скоїв заявник, факту скоєння злочину не міняє. Суд не вважає за необґрунтоване зобов’язувати проходити процедуру геномної «дактилоскопії» всіх осіб, які були засуджені за злочини певної тяжкості. Не є необґрунтованим також і те, щоб усі винятки з загального правила, потреба в установленні яких усе ж відчуватиметься, з метою уникнення невизначеності будуть сформульовані якомога вужче.

Інарешті, Суд вважає, що ці заходи можна визнати «необхідними в демократичному суспільстві». У зв’язку з цим він насамперед зауважує, що реєстрація геномної інформації, без усякого сумніву, зробила в останні роки значний внесок у боротьбу зі злочинністю. По-друге, слід зазначити, що оскаржене втручання, оскільки саме по собі було відносно незначним, може також принести певну користь і заявникові, бо внесення профілю його ДНК в національну базу даних дозволить швидко усувати його зі списку осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, в ході розслідування яких виявляють матеріал, що містить ДНК.

200

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

«С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S and Marper v United Kingdom) [GC], 30562/04 і 30566/04, 4 грудня 2008 року.

113.У цій справі в рамках кримінальних справ, порушених щодо першого заявника за підозрою в замаху на грабіж та другого заявника – у переслідуванні своєї партнерки, у заявників взяли відбитки пальців і зразки клітин ДНК та створили профілі їхніх ДНК. Ці дані зберігалися на основі законодавства, що дозволяє їхнє безстрокове збереження, попри виправдувальний вирок щодо першого заявника і припинення криміналь-

ного провадження щодо другого…

118.… Матеріал може зберігатися незалежно від характеру й тяжкості злочину, у скоєнні якого особу спочатку підозрювали, або віку підозрюваного; відбитки пальців та зразки можна брати (і зберігати) в особи будь-якого віку, заарештованої у зв’язку з злочином, що підлягає обов’язковій реєстрації, (recordable offence), враховуючи малозначні правопорушення та такі, покарання за які не передбачає позбавлення волі (non-imprisonable offences). Термін збереження не є обмеженим, матеріал зберігається протягом невизначеного строку, незалежно від характеру і тяжкості злочину, в якому особа підозрюють. Окрім того, у виправданої особи дуже обмежені можливості домогтися вилучення даних із загальнодержавної бази даних або знищення матеріалу…; зокрема, немає положення, що передбачало б незалежну перевірку підстав для

збереження відповідно до чітко визначених критеріїв, зокрема таких, як тяжкість вчиненого злочину, попередні арешти, вагомість підозр щодо особи і які-небудь інші особливі обставини…

121 … Суд … знову повторює, що навіть просте утримання та зберігання персональних даних органами державної влади, незалежно від способу їхнього отримання, слід розглядати як таке, що прямо впливає на пов’язані з приватним життям інтереси особи, незалежно від того, чи будуть ці дані використані надалі, чи ні…

201

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

122.… Справді, збереження особистих даних заявників не можна прирівнювати до висловлення підозр. Утім їхнє відчуття, ніби до них не ставляться як до невинуватих, загострюється через те, що їхні дані зберігаються так само без обмеження строку, як і дані засуджених, тоді як дані тих, кого ніколи не підозрювали в учинені правопорушення, підлягають знищенню…

124.… збереження даних незасуджених осіб може бути особливо шкідливим у випадку неповнолітніх – таких як перший заявник, – з огляду на їхнє особливе становище та важливість їхнього розвитку й інтеграції в суспільство … Суд вважає, що захистові неповнолітніх від будь-якої шкоди, якої їй може бути завдано внаслідок збереження органами влади даних особистого характеру щодо них після їхнього виправдання у кримінальних справах, належить приділити особливої уваги. Суд поділяє думку Наффілдської ради (Nuffield Council) з приводу впливу, який справляє на молодих людей безстрокове збереження матеріалу їхніх ДНК, та зауважує стурбованість Ради стосовно того, що застосовувані правила призвели до того, що дані про молодих людей і представників етнічних меншин, які не були засуджені ні за які злочини, в базі даних мають непропорційно високу частку…

125.Насамкінець Суд вважає, що неконкретний характер повноважень щодо збереження відбитків пальців, зразків клітинного матеріалу і профілів ДНК осіб, підозрюваних в скоєнні злочинів, але не засуджених за них – таких, як були застосовані у випадку цих заявників, не забезпечує справедливого балансу між конкурентними суспільними і приватними інтересами, і що держава-відповідач переступила всякі прийнятні межі розсуду у зв`язку з цим. Отже, оскаржуване збереження є непропорційним втручанням у право заявників на повагу до приватного життя і не може бути визнаним за необхідне в демократичному суспільстві.

202

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

V.ДОПИТ

1.Право на правову допомогу

«Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»

(John Murray v United Kingdom), 18731/91, 8 лютого 1996 року.

66.… згідно з наказом, на початку допитів у поліції перед обвинуваченим постає основна дилема стосовно його захисту. Якщо він вирішить мовчати, щодо нього можуть бути зроблені негативні висновки відповідно до положень цього наказу. З іншого боку, якщо обвинувачений віддасть перевагу тому, щоб порушити мовчання під час допитів, він наражається на ризик зашкодити своєму захистові, при цьому не обов’язково усунувши можливість того, що стосовно нього будуть зроблені негативні висновки.

За таких умов поняття справедливості, закріплене в статті 6, вимагає, щоб обвинувачений мав можливість скористатися допомогою захисника вже на початкових етапах допитів у поліції. Відмова в доступі до адвоката упродовж перших 48 годин поліційних допитів у ситуації, коли правам захисту може бути завдано непоправної шкоди, – хоч би яким

було виправдання для такої відмови, – є несумісною з правами обвинуваченого, які надає йому стаття 6. …

68.І справді, як це підкреслив уряд, коли заявник зміг проконсультуватися зі своїм адвокатом, йому порадили продовжувати мовчати, і впродовж судового розгляду заявник вирішив не давати свідчень і не викликати свідків від свого імені. Однак Суд не зобов’язаний робити припущення, якою була б реакція заявника чи якою була б порада захисника, якби в доступі до нього не відмовили на цьому початковому етапі. За таких обставин на заявникові, безперечно, позначилася відмова в доступі до захисника та втручання у права захисту, що випливало з цієї відмови. Думка Суду щодо зроблених висновків не змінює цього…

203

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

70.Отже, було порушення пункту 1 у поєднанні з пунктом 3 (c) статті 6 Конвенції стосовно відмови заявникові в доступі до захисника упродовж перших 48 годин тримання в поліції.

«Бреннан проти Сполученого Королівства»

(Brennan v United Kingdom), 39846/98, 16 жовтня 2001 року.

47.… після спірного 24-годинного періоду в доступі до адвоката заявникові більше не відмовляли. Той факт, що адвокат приїхав на зустріч зі своїм клієнтом лише через день по тому, не був наслідком якось перешкод з боку органів влади…

48.… під час допиту заявника співробітниками поліції протягом 24 годин відтермінування залучення захисника ніяких інкримінаційних зізнань він не зробив. Перші такі зізнання він зробив під час допиту в другій половині дня 22 жовтня 1990 року, коли йому більше не відмовляли в можливості звернутися до свого адвоката. Так само не зроблено будь-яких висновків із тверджень чи умовчання з боку заявника під час перших 24 годин, як це було в справі «Джон Мюррей»… Суть скарги заявника полягає не в тому, що йому відмовили в отриманні консультації юриста, яка б дала йому можливість зробити вибір між мовчанням і участю в поліційних допитах, а в тому, що він дав інкримінаційні свідчення після закінчення періоду відстрочки та прибуттям прибуття свого адвоката… Отже, Суд не переконаний, що відмову в доступі впродовж цього початкового періоду можна за таких обставин розглядати як порушення прав заявника за пунктами 1 та 3 (с) статті 6 Конвенції.

«Оджалан проти Туреччини»

(Öcalan v Turkey) [GC], 46221/99, 12 травня 2005 року.

131.Велика палата не бачить підстав не погодитися з висновком Палати про те, що недоступ заявника до адвоката під час його тримання під вартою в поліції негативно позначилося на його

204

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

праві на захист. Велика палата згідна з мотивуванням Палати, а саме:

«… У цій справі заявника, який перебував під вартою в полі-

ції в Туреччині протягом майже семи днів – з 16 лютого 1999 року по 23 лютого 1999 року – допитували співробітники сил безпеки, прокурор і суддя Суду національної безпеки. Упродовж цього періоду він не дістав жодної юридичної допомоги і зробив кілька заяв, що могли свідчити проти нього, які згодом мали стати найважливішим елементом обвинувального висновку та аргументів обвинувача і основним чинником, що сприяв його засудженню.

…Щодо того, чи відмовився заявник від свого права на допомогу адвоката, Суд зауважує, що наступного дня після арешту його адвокат в Туреччині, пан Ферідун Джелік (який вже мав дійсну довіреність), запросив дозвіл на його відвідання. Однак їхати панові Джеліку завадили співробітники сил безпеки. Крім того, 22 лютого 1999 року шістнадцятеро юристів, яких найняла сім’я заявника, звернулися з клопотанням по дозвіл на зустріч із заявником до Суду національної безпеки, проте 23 лютого 1999 року влада їхнє клопотання відхилила.

…За цих обставин, Суд вважає, що відмова в доступі до адвоката протягом такого тривалого періоду, в становищі, коли правам на захист може бути завдано непоправної шкоди, є згубним для прав на захист, які обвинуваченому належить забезпечити в силу статті 6…»

«Салдуз проти Туреччини»

(Salduz v Turkey) [GC], 36391/02, 27 листопада 2008 року.

54.… Суд підкреслює важливість стадії розслідування для підготування процесу кримінального розгляду справи, оскільки докази, здобуті на цьому етапі, визначають межі, в яких інкриміноване правопорушення розглядатимуть у суді … Водночас на цій стадії провадження обвинувачений часто опиняється в особливо вразливому становищі, яке посилюється ще й через те, що кримінально-процесуальне законодавство має тенденцію до постійного ускладнення, особливо в частині норм, що регулюють збір та використання доказів. У більшості ви-

205

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

падків компенсувати належним чином цю вразливість можна лише допомогою з боку юриста, чиє завдання полягає, між іншим, і в тому, щоб сприяти дотриманню права обвинуваченого не свідчити проти самого себе. Це право дійсно передбачає, що обвинувачення в межах кримінальної справи намагатиметься довести свою версію щодо обвинуваченого, не вдаючись до доказів, здобутих за допомогою методів примусу чи утиску, що нехтують волею обвинуваченого… Доступ до адвоката на ранній стадії є частиною процесуальних гарантій, на які Суд звертатиме особливу увагу, досліджуючи питання про те, чи не позбавила процедура самої суті привілей проти самообвинувачення… У зв’язку з цим Суд також бере до уваги рекомендації КЗК …, в яких Комітет неодноразово заявляв, що право затриманого на доступ до правової допомоги є однією з основних гарантій проти жорстокого поводження. Будь-який виняток із здійснення цього права має бути чітко визначений, а його застосування обмежене в часі. Ці принципи стають особливо необхідними у випадках серйозних обвинувачень, бо ж у демократичних суспільствах саме тоді, коли йдеться про можливість призначення найсуворіших покарань, дотримання права на справедливий судовий розгляд має забезпечуватися в максимально можливому ступені.

55.Виходячи з цього, Суд вважає, що для того, щоб право на справедливий судовий розгляд залишалося досить «практичним і ефективним» … пункт 1 статті 6 вимагає, щоб доступ до адвоката зазвичай був забезпечений, починаючи з першого допиту підозрюваного поліцією, якщо тільки не доведено, що з врахуванням конкретних обставин справи є неспростовні підстави для обмеження цього права. Навіть тоді, коли якісь неспростовні підстави дозволяють, як виняток, виправдати відмову в доступі до адвоката, таке обмеження – хоч би чим виправдане – не може надмірно перешкоджати обвинуваченому в його правах за статтею 6… Загалом правам на захист буде завдано непоправної шкоди в тому разі, якщо обвину-

206

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

вальні свідчення, дані під час допитів у поліції без доступу до адвоката, будуть використані з метою засудження.

«Пановітс проти Кіпру»

(Panovits v Cyprus), 4268/04, 11 грудня 2008 року.

67.Суд зауважує, що на той час заявникові було 17 років…

68.… Суд вважає, що, враховуючи вразливе становище обвинуваченого неповнолітнього, та ту нерівність сил, з якою він стикається в силу самої суті кримінального провадження, його власна або заявлена за його дорученням відмова від важливого права за статтею 6, може бути прийнята лише в тому разі, якщо її виражено в недвозначній формі після того, як уповноважені органи вжили всіх обґрунтованих заходів, аби забезпечити, щоб він або вона цілком усвідомили свої права

на захист та були в змозі оцінити, наскільки це можливо, наслідки своєї поведінки…

70.… поводження органів влади із заявником було різним – то з ним поводились як із неповнолітнім, звертаючись до його батька, щоб той пояснив усю серйозність справи і описав наявні докази проти заявника, то звертались як до особи, яку можна допитувати за відсутності його опікуна, не повідомляючи йому про його право радитися з адвокатом, перш ніж давати якісь свідчення. Ані заявник, ані його батько не були належно поінформовані про права заявника на юридичне представництво перед тим, як заявника почали допитувати. Крім того, ні батькові заявника не запропонували супроводжувати заявника під час його першого допиту, ні будь-якій іншій особі, яка була б у змозі допомогти заявникові зрозуміти процесуальні дії. Самому заявникові не було повідомлено про те, що він може зустрітися з адвокатом, перш ніж повідомляти поліції про будь-що і перш ніж у нього будуть візьмуть письмові свідчення.

71.З урахуванням викладеного вище, Суд вважає, що заявник, з огляду на його вік, навряд чи усвідомлював, що він має пра-

207

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

во на юридичне представництво, перш ніж давати будь-які свідчення поліції. Крім того, з огляду на брак допомоги з боку адвоката або його опікуна, він навряд чи міг розумно оцінити наслідки свого рішення йти без допомоги адвоката на допит у межах кримінального провадження, пов’язаного з розслідуванням убивства…

72.… перешкоди на шляху ефективного здійснення права на захист можна було б подолати, якщо б національні органи влади, усвідомлюючи заявникові труднощі, активно б подбали про те, щоб він зрозумів, що він, за потреби, може клопотати про призначення адвоката безкоштовно… А пасивний підхід органів влади за цих обставин виявився очевидно недостатнім, щоб вони виконали своє позитивне зобов’язання надати заявникові необхідну інформацією, що вможливила б йому доступ до адвоката.

73.Відповідно, Суд вважає, що ненадання достатньої інформації про право заявника порадитися з адвокатом до допиту в поліції, а надто з огляду на те, що він на той час був неповнолітнім та під час допиту не діставав допомоги з боку свого опікуна, є порушенням заявникових прав на захист. Окрім того, Суд робить висновок, що ні заявник, ні його батько, котрий діяв від імені заявника, від права заявника мати юридичного представника до його допиту в чіткій і недвозначній формі не відмовлялися.

74.… Суд зазначає, що заявникові, згідно з внутрішнім законодавством, повідомили, що він не був зобов’язаний що-небудь говорити, коли він робити цього не бажає, а те, що він скаже, може бути оформлене на письмі і представлене як доказ в ході подальшого провадження… Суд доходить висновку, що, враховуючи обставини цієї справи, в якій заявник був неповнолітнім та доставлений для допиту без свого законного опікуна та без надання йому інформації про його право вимагати юридичного представництва та бути ним забезпеченим перед тим, як його допитуватимуть, навряд чи простого поперед-

208

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ження, сформульованого так, як передбачає внутрішнє законодавство, було досить, щоб він міг достатньою мірою зрозуміти характер своїх прав.

75.І нарешті, Суд вважає, що хоч заявник міг брати участь у змагальному процесі, в якому його представляв вибраний ним самим адвокат, природа шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення належної правової процедури на стадії досудового розгляду, в подальшому провадженні, в ході якого його визнання розглядали як добровільне і визнали тому прийнятним доказом, усунута так і не була.

76.У зв’язку з цим Суд зауважує, що хоч добровільність свідчень заявника, які він дав невдовзі після свого арешту, була оскаржена і стала предметом окремого провадження в межах основного судового процесу, і хоч вони були не єдиним доказом, на який опиралося засудження заявника, усе ж вони були вирішальним для перспектив його захисту і становили важливий елемент, покладений в основу його обвинувального вироку. У цьому зв’язку показово, що Верховний суд дійшов висновку про те, що заявник незмінно, впродовж усього розгляду в першій інстанції, намагався спростувати свої початкові свідчення, і цей підхід мав значний вплив на оцінку судом вірогідності його свідчень.

77.У світлі викладених вище міркувань Суд робить висновок про те, що було порушення підпункту с) пункту 3 статті 6 в поєднанні з пунктом 1 статті 6 Конвенції з огляду на відсутність правової допомоги заявникові на початковій стадії допитів у поліції.

«Яременко проти України»

(Yaremenko v Ukraine), 32092/02, 12 червня 2008 року.

86.Суд зауважує, що у справі, яка розглядається, рішення про визнання заявника винним у вчиненні злочину 1998 року ґрунтувалося головно на його зізнанні, яке слідчі здобули за відсутності захисника і від якого заявник відмовився вже

209