ECHR_and_Criminal_procedure_Mc_Bride_ukr

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

3.Психіатрична експертиза

«Ботка і Пая проти Австрії»

(Botka and Paya v Austria), 15882/89, 29 березня 1993 року, DR 74, 48.

3.… Комісія зауважує, що експерт С. підготував висновок про психічне здоров’я першого заявника в ході кримінального провадження проти пана Р., підозрюваного в шахрайських діях стосовно першого заявника та його брата. Обвинувачення проти пана Р., зокрема, порушувало питання про психічне здоров’я першого заявника.

Комісія відзначає, що для підготування розглядуваного висновку не вимагалось проведення якогось ґрунтовного обстеження першого заявника лікарем С. Зокрема, коли після призначення лікаря С. за експерта в жовтні 1988 року перший заявник відмовився від медичного огляду, жодних додаткових заходів, таких як примусові, не зроблено… Крім того, лікар С. супроводжував слідчого суддю з нагоди допиту першого заявника як свідка 1 лютого 1989 року, і тоді перший заявник не заперечував, а з власної волі відповідав також і на питання, які ставив експерт. Окрім того, експерт у своєму висновку від квітня 1989 року не встановив якихось негараздів, що стосувались би правоздатності першого заявника укладати угоди правового характеру.

За цих конкретних обставин, Комісія вважає, що призначення експерта С. для підготування експертизи з питань психічного здоров’я першого заявника не було виявом зневаги до права першого заявника на повагу до його особистого життя, відповідно до пункту 1 статті 8 … Конвенції.

«Ворва проти Польщі»

(Worwa v Poland), 26624/95, 27 листопада 2003 року.

82.Суд наголошує, що призначення психіатричної експертизи з метою визначення психічного стану особи, обвинуваченої в скоєнні правопорушення, залишається необхідним заходом

180

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

для захисту осіб, здатних учиняти правопорушення у стані часткової втрати своїх розумових здібностей. Проте органи державної влади зобов’язані переконатися, що такий захід не порушуватиме справедливого балансу, який належить підтримувати між правами особи, зокрема правом на повагу до приватного життя, і турботою про забезпечення належного відправлення правосуддя.

83.У цій справі, як визнав Суд, балансу не дотримано. Судові органи в межах територіальної юрисдикції одного суду викликали заявницю повістками для проходження психіатричної експертизи неодноразово і через короткі проміжки часу. Окрім цього, кілька разів після того, як вона приїздила до призначеного місця, її відправляли додому, кажучи, що на вказаний у повістці день ніхто про обстеження не домовлявся…

84.… Суд, попри те, що заявниця була учасницею великої кількості спорів, вважає, що судові органи не діяли з належною обачністю. Тож втручання в користування заявницею своїм правом на повагу до її особистого життя було невиправданим.

4.Обстеження місця вчинення злочину за безпосередньої допомоги підозрюваного

«Демірай проти Туреччини»

(Demiray v Turkey), 27308/95, 21 листопада 2000 року.

46.… Суд зауважує, що органи влади, безумовно, були в змозі оцінити ризики, пов’язані з відвідуванням місця, де, як стверджувалося, був відповідний таємний склад зброї, хоча б тільки з огляду на делікатність ситуації на південному сході Туреччини. Згідно з картою-схемою, представленою урядом, Ахмет Демірай в момент вибуху перебував на відстані 1 м від складу зброї, тимчасом як двоє з жандармів, які його супроводжували, – за 30 м, а третій – 50 м, утворюючи рівнобедре-

181

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ний?! трикутник, в центрі якого був склад зброї… Через брак пояснень уряду причин такої організації дій, що неодмінно породжує серйозні сумніви, а також якихось вказівок з його боку на інші заходи, вжиті для захисту Ахмета Демірая, Суд може зробити лишень той висновок, що відповідні органи не вжили заходів, які, за обґрунтованою оцінкою, могли б, мабуть, захистити від того ризику, на який наразився чоловік заявниці.

47.Отже, Суд вважає, що відповідальність за загибель лежить і на державі. Тому, в цьому випадку було порушення статті 2 Конвенції.

5. Перехоплення повідомлень та прослуховування розмов

«Люді проти Швейцарії»

(Lüdi v Switzerland), 12433/86, 15 червня 1992 року.

38.Суд зазначає, що, починаючи попереднє розслідування щодо заявника 15 березня 1984 року, суддя-слідчий Лауфенського районного суду також видав наказ про прослуховування його телефонних розмов …

39.Немає сумніву в тому, що телефонне прослуховування було втручанням у приватне життя та кореспонденцію п. Люді.

Таке втручання не є порушенням Конвенції, якщо воно відповідає вимогам пункту 2 статті 8 … Підставою для цього заходу були статті 171b та 171c Бернського кримінальнопроцесуального кодексу, які застосовуються … навіть на попередньому етапі розслідування, коли є вагома підстава вважати, що готується вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, воно було призначене «запобігти злочинові», і Суд взагалі не має сумніву стосовно його необхідності в демократичному суспільстві.

182

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

«Копп проти Швейцарії»

(Kopp v Switzerland), 23224/94, 25 березня 1998 року.

73.Водночас Суд вбачає суперечність між чітким текстом законодавства, яке захищає привілей на збереження адвокатської таємниці, коли адвокат перебуває під спостереженням як третя сторона, і практикою, якої дотримувалися в цій справі. Хоча в прецедентній практиці усталився загалом визнаний принцип, відповідно до якого привілей на збереження адвокатської таємниці поширюється тільки на відносини між адвокатом і його клієнтами, закон чітко не встановлює, як, за яких умов і хто визначатиме різницю між питаннями, безпосередньо пов’язаними з роботою юриста за дорученням сторони в судовому процесі, і тими, які стосуються діяльності поза межами його професійного адвокатського мандату.

74.Передовсім викликає, м’яко кажучи, здивування те, що на практиці це завдання має виконувати посадова особа поштової служби, яка є представником виконавчої влади, без контролю з боку незалежного судді, а надто в такій особливо делікатній сфері, як довірчі відносини між адвокатом і його клієнтами, що безпосередньо зачіпають права на захист.

75.Коротко кажучи, швейцарське право, писане чи неписане, не містить достатньо чітких вказівок щодо меж і способу здійснення дискреційних повноважень влади в цьому питанні. Тому-то пан Копп, як юрист, не користувався мінімальним ступенем захисту, якого вимагають принципи верховенства права в демократичному суспільстві. Тому було порушення статті 8.

183

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

6.Стеження з допомогою аудіовізуальних засобів

«P G і J H проти Сполученого Королівства»

(P G and J H v United Kingdom), 44787/98, 25 вересня 2001 року.

38.Оскільки на відповідний момент часу жодних норм внутрішнього права, які б регулювали використання прихованих прослуховувачів, не було …, то втручання в цьому випадку

не здійснено «згідно з законом», як того вимагає пункт 2 статті 8 Конвенції, тому було порушення статті 8…

62.… Він вважає, що в разі, якщо записувач працює в приміщенні поліційної дільниці без відома або згоди відповідної особи, жодної істотної різниці не виникає. І в цій ситуації рівною мірою застосовується фундаментальний принцип, відповідно до якого норми внутрішнього права мають забезпечувати захист від свавілля і зловживань при використанні прихованих методів спостереження.

«Перрі проти Сполученого Королівства»

(Perry v United Kingdom), 63737/00, 17 липня 2003 року.

47.… Суддя встановив недоліки в дотриманні поліцією пунктів D.2.11, D.2.15 і D.2.16 Процесуального кодексу [в частині фіксації та використання відеоматеріалів для ідентифікації], які головно виявилися в тому, що вони не запитали заявника про його згоду на відеозапис, не повідомили його ні про створення і використання останнього при процедурі впізнання, ні про його власні права при цьому (а саме щодо можливості перегляду відео, заперечення щодо його змісту і на інформацію про його право на присутність адвоката під час перегляду відеозапису свідками). У світлі цих висновків національних судів, Суд не може не зробити висновок, що захід, у тому вигляді, в якому він був здійснений щодо заявника, не відповідав вимогам національного законодавства.

184

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

«Ван Вондель проти Нідерландів»

(Van Vondel v Netherlands), 38258/03, 25 жовтня 2007 року.

41.… Заявник скаржився на порушення його права на недоторканність приватного життя, бо ряд його (телефонних) розмов із паном Р. був записаний останнім з допомогою записувачів, які Департамент внутрішніх розслідувань Національної поліції надав панові Р., також давши вказівки щодо суті розмови,

яку слід вести з заявником…

53.Хоча Суд і розуміє практичні труднощі, на які наражається особа, котрій органи слідства не довіряють або котра побоюється, що вони їй не довіряють, при підтвердженні інформації, яку вона повідомляє таким органам, а також те, що

зцієї причини такій особі, можливо, знадобиться технічна допомога з боку цих органів, проте він не може погодитися

зтим, що надання такої допомоги з боку органів влади не регулюються нормами, спрямованими на забезпечення правових гарантій проти свавільних дій. Через це він вважає, що в тім, що стосується оскаржуваного втручання, заявник був позбавлений мінімального ступеня захисту, на який він мав право відповідно до принципу верховенства права в демократичному суспільстві.

54.Зважаючи на вищенаведене, Суд доходить висновку, що оспорюване втручання було здійснене не «згідно з законом». Цього висновку Судові досить, щоб визнати порушення статті 8 Конвенції.

«Биков проти Росії»

(Bykov v Russia) [GC], 4378/02, 10 березня 2009 року.

77.… Представники уряду стверджували, що чинні правила щодо прослуховування телефонних розмов не застосовні до радіопередавачів і не можуть на них бути поширені за аналогією. Навпаки, вони підкреслювали відмінність між тими й другими, вказуючи, що для використання радіопередавачів

185

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

судового дозволу не потрібно з тієї причини, що ця технологія виходить за межі застосування будь-якого з чинних нормативних актів. Отже, уряд вважає, що використання технологій, не згаданих в розділі 8 Закону про оперативно-розшукову діяльність, не підпадає під регулювання цього закону в разі застосування перехоплення.

78.Суд неодноразово заявляв, що коли мова йде про перехоплення повідомлень з метою поліційного розслідування, «закон має бути достатньо чітким в своїх формулюваннях, щоб давати громадянам відповідні вказівки щодо того, за яких обставин та на яких умовах органи держави уповноважені вдаватися до таких таємних і потенційно небезпечних способів посягання на їхнє право на повагу до особистого життя і кореспонденції»…

79.На думку Суду, ці принципи точно так же застосовні до використання і радіопередавачів, які за своїм характером та рівнем втручання практично тотожні телефон, які прослуховують.

80.У цій справі заявник у рамках процедури винесення й виконання постанови про прослуховування його розмови з В. не користувався майже ніякими гарантіями. Зокрема, дискреційне повноваження судових органів щодо винесення постанови про прослуховування не було обмежене жодною умовою, а обсяг і способи її виконання не були визначені; жодна інша конкретна гарантія передбачена не була. З огляду на відсутність конкретних норм, що передбачають такі гарантії, Суд не переконаний, що згадані вище вимоги, як стверджує уряд, задовольняли можливість для заявника ініціювати судове провадження з метою визнати «оперативний експеримент» протизаконними і клопотатися про виключення його результатів як незаконно отриманих доказів.

81.Звідси випливає, що за відсутності конкретних і детальних правил, застосування цього способу спостереження в рамках «оперативного експерименту» не супроводжувалося до-

186

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

статніми заходами захисту від різних можливих зловживань. Отож його застосування уможливлювало свавілля і не задовольняло вимоги законності.

82.Суд доходить висновку, що втручання в право заявника на повагу до особистого життя не було здійснене «згідно з законом», як того вимагає пункт 2 статті 8 Конвенції.

7. Таємні агенти

«Люді проти Швейцарії»

(Lüdi v Switzerland), 12433/86, 15 червня 1992 року.

40.… в цій справі використання таємного агента ані саме по собі, ані в поєднанні з прослуховуванням телефонних розмов не зачепило приватне життя в контексті статті 8 … Тоні брав участь в операції, пов’язаній з продажем 5 кілограмів кокаїну. Органи влади кантону, поінформовані німецькою поліцією, призначили співробітника поліції, який мав проникнути до широкої, як вони вважали, мережі наркоділків, що мали намір реалізувати наркотики у Швейцарії. Мета операції полягала в тому, щоб заарештувати торгівців після передання їм наркотиків. Відтак Тоні встановив контакт із заявником, який сказав, що він готовий продати йому 2 кілограми кокаїну вартістю в 200 000 швейцарських франків … Від того моменту п. Люді повинен був знати, що він вчиняє кримінальне правопорушення, яке карають за статтею 19 Закону про наркотичні засоби, і, отже, піддавав себе ризикові наразитися на таємного співробітника поліції, завдання якого фактично полягало в його викритті.

«Тейшейра де Каштру проти Португалії»

(Teixeira de Castro v Portugal), 25829/94, 9 червня 1998 року.

37.Передовсім Суд зауважує, що цей спір відрізняється від справи «Люді проти Швейцарії», в якій співробітник поліції діяв,

187

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

склавши присягу, слідчому судді було відомо про його завдання, а швейцарські органи влади, діставши інформацію від німецької поліції, розпочали попереднє розслідування. Роль співробітника поліції обмежувалася його діями як таємного агента.

38.У цьому випадку … уряд не твердив, що втручання офіцерів відбулося в рамках операції з протидії обігу наркотиків, дозвіл на яку дав і наглядав за якою суддя. Так само не виглядає, що компетентні органи мали вагомі підстави підозрювати в панові Тейшейра де Каштру торговця наркотиками; навпаки, він не мав судимостей і не перебував під попереднім слідством. Насправді він не був відомий працівникам поліції, які вступили з ним в контакт за посередництва В.С. і F.O. … Крім того, наркотиків вдома у заявника не було, він їх отримав від третьої особи, яка, в свою чергу, отримала їх від іншої особи… Та й у рішенні Верховного суду … не зазначено, що заявник мав під час його арешту при собі більше наркотиків, аніж той обсяг, про який його просили співробітники поліції, і тим самим не вийшов за межі тих дій, до яких його спонукувала поліція. На підтвердження доводів уряду про те, що заявник був схильний до скоєння правопорушень, жодних доказів немає. Неодмінним висновком із цих обставин є те, що два співробітники поліції не обмежилися переважно пасивним способом розслідуванням злочинної діяльності пана Тейшейра де Каштру, а впливали на нього, підбурюючи до вчинення правопорушення.

Інарешті, Суд зауважує, що національні суди в своїх рішеннях зазначали, що заявника засуджено головно на підставі заяв двох офіцерів поліції.

39.У світлі всіх цих міркувань, Суд дійшов висновку, що дії двох співробітників поліції вийшли за рамки дій таємних агентів, оскільки вони спровокували злочин, до того ж немає ніяких підстав вважати, що його було б скоєно без їхнього втручання. Це втручання та його застосування в оспорюваному

188

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

кримінальному провадженні означає, що заявникові від самого початку відмовили в справедливому судовому розгляді. Відповідно, порушено пункт 1 статті 6.

«Калабро проти Італії»

(Calabro v Italy) (ухв.), 59895/00, 21 березня 2002 року.

2.… Суд, проте, відзначає, що ця справа відрізняється від «Тейшейра де Каштру»… Тут … таємний агент лише повідомив, що готовий ввезти й продати дуже велику партію наркотиків … відтак заявник з власної ініціативи зв’язався з Юрґеном (Jürgen), заплатив йому певну суму грошей і організував зустріч для постачання 46 кг кокаїну. Роблячи так, він показав, що причетний до міжнародного злочинного об’єднання наркоторговців (international drug-trafficking ring).

Крім того, як Суд щойно зауважив, свідчення таємних агентів не були вирішальним фактором у засудженні заявника… А ще заявникові в ході розгляду в кримінальному суді Мілана надали змогу поставити запитання іншим співробітникам поліції, які брали участь в розслідуванні, а також уточнити характер поліційної операції, яка привела до його арешту й застосованих процедур.

За цих обставин, він не може зробити висновок, що Юрґен своїми діями підбурював до вчинення правопорушення або що в іншому разі злочин не був би скоєний. Отже, Суд вважає, що Юрґен не вийшов за межі своєї функції як таємного агента …, а тому заявник права на справедливий судовий розгляд позбавлений не був.

«Раманаускас проти Литви»

(Ramanauskas v Lithuania) [GC], 74420/01, 5 лютого 2008 року.

63.… Суд не може погодитися з такими аргументами. Національні органи влади не можуть зняти з себе відповідальності за дії співробітників поліції, просто заявивши, що, виконуючи по-

189