ECHR_and_Criminal_procedure_Mc_Bride_ukr

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

j.Жорстоке поводження з боку охоронців

«Сатік i інші проти Туреччини»

(Satik and others v Turkey), 31866/96, 10 жовтня 2000 року.

56.… заявники скаржаться на те, що вони зазнавали тяжких і невиправданих побиттів з боку агентів державних служб. Згідно з поданнями Уряду, заявники зазнали ушкоджень внаслідок падіння, яке вони самі спровокували власними акціями протесту.

57.… Уряд не запропонував чого-небудь, що слугувало б спростуванню припущення, що заявників побили свідомо, коли ті долучилися до акції протесту, як вони й стверджують. Зокрема, уряд не пропонував вважати, ніби втручання жандармерії було визнане за необхідне для придушення бунту або планованого нападу на сили внутрішньої безпеки в’язниці в

Бучі (Buca)…

61.Через брак вірогідних пояснень з боку влади Судові доводиться зробити висновок, що заявників, як ті й стверджували, побили та завдали їм травм співробітники державних служб. Поводження, якого вони зазнали, становить порушення статті 3 Конвенції.

7.Строк

a. Потреба контролю

«Мамедова проти Росії»

(Mamedova v Russia), 7064/05, 1 червня 2006 року.

82.Нарешті, Суд відзначає, що на жодному етапі судового розгляду національні органи влади не розглядали питання про те, чи не перевищило тримання заявниці під вартою «розумного строку». Після того, як заявниця провела в ув’язненні багато місяців, такий аналіз у рішеннях національних судів мав би посідати особливо помітне місце, однак критерію «розумності строку» застосовано ніколи не було.

150

B.СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

b.Визначення строку

«Н. проти Федеративної Республіки Німеччини»

(N v Federal Republic of Germany), 9132/80, 16 грудня 1982 року, DR 31, 154.

11.… При визначенні періоду, який належить розглянути в світлі пункту 3 статті 5 Конвенції, слід взяти до уваги не тільки час після арешту заявника 28 липня 1977 року, а також і ту обставину, що заявник вже раніше перебував у попередньому ув’язненні в зв’язку з тією ж кримінальною справою… До моменту винесення судом першої інстанції 13 січня 1978 вироку попереднє ув’язнення заявника, отже, фактично тривало 11 місяців. Комісія вважає, що це і є той останній день, який має бути врахований для цілей статті 5 (3) Конвенції…

12.… Після цієї дати заявника і далі вважали особою в попередньому ув’язненні згідно з нормами внутрішнього законодавства, але для цілей Конвенції його тримання під вартою відходить до сфери дії підпункту (а) пункту 1 статті 5, яка дозволяє законне ув’язнення особи, засудженої компетентним судом…

c. Такий, що не є нерозумним

«В. проти Швейцарії»

(W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.

42.… Федеральний суд … ніколи не розглядав період, проведений заявником у в’язниці, як надто тривалий. Він вважав, що заявник насамперед сам відповідальний за повільний хід розслідування: відновити картину фінансового становища його компаній через стан їхніх рахунків було надзвичайне складно. Він констатував, що ситуація ще більше ускладнилася, коли заявник вирішив відмовитися від дання яких-небудь свідчень, затримавши тим самим хід розслідування справи …

…Він відзначає, …що право утримуваного під вартою обвинувачуваного на те, щоб його справа була розслідувана в

151

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

дуже терміновому порядку, не може перешкоджати прагненню судів виконувати свої завдання з належною ретельністю… він не вбачає того, щоб слідчі хоч протягом якогось із розглянутих періодів здійснювали розслідування без необхідної швидкості, так само не було й якихось затримок через можливу нестачу персоналу або технічного забезпечення. Отже, як видається, оспорювана тривалість тримання під вартою може, по суті, бути віднесена на рахунок виняткової складності справи й поведінки заявника. Звісно, йти на співпрацю з органами влади він не був зобов’язаний, проте він має зважати на наслідки того впливу, який його поведінка могла справляти на хід розслідування.

«Ван дер Танґ проти Іспанії»

(Van der Tang v Spain), 19382/92, 13 липня 1995 року.

58.… Загальний термін тримання заявника під вартою, отже,

становив три роки, один місяць і двадцять сім днів …

76.Ризик переховування заявника від правосуддя зберігався впродовж всього попереднього ув’язнення останнього, тривалість якого, зокрема, після передання справи в Вищий суд Іспанії (Audiencia Nacional), не була спричинена якимось браком особливої ретельності з боку іспанських органів влади.

Отже, Суд уважає, що обставини цієї справи не свідчать про порушення пункту 3 статті 5…

«Контрада проти Італії»

(Contrada v Italy), 27143/95, 24 серпня 1998 року

67.… У цій справі, за винятком аналізу даних стосовно мобільних телефонів пана Контрада, який можна і слід було провести раніше, та надмірного обсягу роботи, про що зазначив суд першої інстанції 31 березня 1995 року …, Суд не вбачає якоїсь особливої причини критикувати провадження у справі відповідними національними органами, особливо з огляду на те,

152

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

що коли суд першої інстанції збільшив максимальні строки тримання під вартою, і запропонував збільшити частоту проведення слухань, проте захист від цього відмовився…

Крім того, хоча такі слідчі заходи, як допит свідків і очні ставки, в кримінальних справах є цілком звичними, не слід забувати, що судові процеси над підозрюваними в належності до мафії або, як у цій справі, в підтримці її зсередини державних установ, є особливо делікатними й складними. Мафія, з її жорсткою ієрархічною структурою, дуже суворими правилами і великими можливостями для залякування, в основі яких лежить закон мовчання і труднощі в ототожненні її прибічників, представляє свого роду кримінальну опозиційну силу, здатну впливати на суспільне життя прямо або опосередковано і проникати в державні структури. Повне розслідування потрібне саме з цієї причини – щоб дати змогу послабити «організацію» завдяки відомостям, які надали її колишні «члени».

68.Зважаючи на вищенаведене, Суд вважає, що органи влади, які займалися цією справою, мали рацію, посилаючись для обґрунтування розглядуваного ув’язнення на наявність відповідних і достатніх підстав, і що вони здійснювали провадження без зволікання. Отже, пункт 2 статті 5 не порушено.

«N C проти Італії»

(N C v Italy), 24952/94, 11 січня 2001 року.

60.… період тримання під вартою, який оскаржує заявник, становить лише півтора місяця, два тижні з яких припадає на домашній арешт. Він зауважує, що серед основних мотивів, які навів окружний суд, на додаток до неспростовності доводів проти заявника, були серйозність і характер злочину та небезпека повторного скоєння злочинів. Суд вважає, що ці мотиви були як такими, що стосувалися справи, так і достатніми. Окрім того, він вважає, що спосіб ведення справи не призвів до надмірної тривалості строку тримання під вартою.

153

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

Отже, Суд уважає, що оскаржена тривалість попереднього ув’язнення не перевищила розумного строку, згаданого в пункті 3 статті 5 Конвенції.

* Це питання в своєму рішенні від 18 грудня 2002 року Велика палата не зачіпала.

«Храїді проти Німеччини»

(Chraidi v Germany), 65655/01, 26 жовтня 2006 року.

45.… Суд вважає, що компетентний судовий орган виявив потрібну особливу ретельність, здійснюючи провадження в справі заявника.

46.У попередніх справах Суд визнавав, що попереднє ув’язнення терміном понад п’ять років становило порушення пункту 3 статті 5 Конвенції …

47.Ця справа була пов’язана з особливо складним розслідуванням і судовим розглядом актів міжнародного тероризму, кваліфікованих як тяжкі злочини, що спричинили смерть трьох та важкі страждання понад сотні потерпілих. Після екстради-

ції заявника з Лівану 1996 року єдина причина його перебування в Німеччині полягала в його передання під суд в зв’язку із цими злочинами.

49.За цих виняткових обставин велика тривалість тримання заявника під вартою [5 років і майже 6 місяців] усе ж можна вважати обґрунтованою. Відповідно, пункту 3 статті 5 Конвенції не порушено.

d. Нерозумний

«Мюллер проти Франції»

(Muller v France), 21802/93, 17 березня 1997 року.

48.… Хоча об’єднання різних проваджень було, безперечно, необхідне для належного здійснення правосуддя, послідовна заміна судді – першого через рік після початку розслідування, а інших двох після того, як воно вже тривало два роки, – сприя-

154

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ла сповільненню розслідування; ба більше, цей факт визнали національні суди … Судові органи діяли не так швидко, як належало, хоча заявник однозначно визнав злочини, як тільки почалося розслідування … і надалі не подавав жодних клопотань, які могли б сповільнити його хід. Строк, впродовж якого пан Мюллер перебував у запобіжному ув’язненні, перевищив «розумний», передбачений пунктом 3 статті 5 …

«Лябіта проти Італії»

(Labita v Italy) [GC], 26772/95, 6 квітня 2000 року.

163.Суд відзначає, що підстави для відповідних рішень були обґрунтованими, принаймні на початку, хоча так само були дуже загального характеру. Органи судової влади посилалися на ув’язнених в цілому й згадували про характер злочину не більш як абстрактно. Вони не вказали на якісь чинники, що доводили б наявність ризиків, на які вони посилаються, і не встановили того, що заявник, якого раніше не притягали до кримінальної відповідальності й чия роль в організації мафіозного типу була, як казали, незначною (прокурор у цій справі просив трирічного строку покарання), становив собою небезпеку. Був знехтуваний і той факт, що обвинувачення проти заявника спиралися на докази, які з часом ставали все менш переконливими.

164.Суд, відповідно, вважає, що підстави, наведені в оспорюваних рішеннях, не були достатніми для обґрунтування попереднього ув’язнення заявника протягом 2 років і 7 місяців.

165.Отже, розглядуване попереднє ув’язнення порушувало пункт 3 статті 5 Конвенції.

«Пунцельт проти Чехії»

(Punzelt v Czech Republic), 31315/96, 25 квітня 2000 року.

78.Що ж до того, як національні органи влади розглядали справу, то Суд, зокрема, зазначає, що з моменту обвинувального

155

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

висновку і слухання в міському суді 28 червня 1994 року минуло понад вісім місяців. Сам по собі такий період не видається надмірним, оскільки впродовж цього часу міському судові довелося розглянути кілька клопотань про прийняття додаткових доказів, які заявник подав, попри те, що в кінці слідства він прямо заявив, що не має ніяких інших запитів.

79.Однак згодом міський суд відклав три інші слухання, аби дати можливість прийняти додаткові докази. В результаті, своє

перше рішення він ухвалив ще через півроку.

80. Згодом касаційний суд скасував рішення від 10 січня 1995 року на тій підставі, що міський суд не встановив або не розглянув всі значущі обставини справи, що він помилково застосував норму закону і що його рішення було нечітким. Попри втручання Верховного суду з метою прискорити судовий розгляд, міський суд постановив своє друге рішення аж 16 січня 1996 року, тобто через десять місяців після того, як скасовано його перший вирок.

81.За цих обставин Суд робить висновок, що судове провадження у справі не виявляло ознак «особливої ретельності».

82.Отже, пункт 3 статті 5 Конвенції порушено внаслідок тривалого попереднього ув’язнення заявника.

«Адам’як проти Польщі»

(Adamiak v Poland), 20758/03, 19 грудня 2006 року.

33.Суд зауважує, що в цій справі судові органи виправдали продовження терміну перебування під вартою характером правопорушення, суворістю належного за такий злочин покарання, складністю справи, ризиком втечі та перешкоджання належному здійсненню правосуддя.

34.Європейський суд вважає, що на початку цих доводів може бути достатньо для виправдання позбавлення волі. Однак з плином часу вони неминуче втрачають свою релевантність, і лише справді виняткові доводи здатні переконати Суд в тому,

156

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

що тривале позбавлення свободи (приблизно п’ять років) може бути виправдане з огляду на пункт 3 статті 5.

35.Суд не знайшов жодного подібного доводу і визнає, що національні судові інстанції відхилили клопотання про звільнення заявника та продовжували термін перебування його під вартою в основному на підставі тих же самих доводів, які були зазначені вище. Суд, крім того, зазначає, що впродовж усього судового процесу судді мотивували свої рішення складним характером справи, передовсім підкреслюючи суворість очікуваного покарання з огляду на характер правопорушення, в якому обвинувачували заявника.

36.З огляду на це, Суд нагадує, що в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув’язнення.

37.Однак, як вважає Суд, те, що в цій кримінальній справі йшлось про організоване кримінальне угруповання, є, поза всяким сумнівом, фактором, який вимагає складнішого і тривалішого розслідування. Проте це не може виправдати попереднє ув’язнення тривалістю п’ять років…

38.В результаті цього Суд доходить висновку, що наведені в рішеннях національних судів мотиви не були достатнім виправданням того, що заявник перебував в попередньому ув’язненні впродовж зазначеного періоду.

39.Тому порушено пункт 3 статті 5 Конвенції.

e. Звільнення по закінченні строку

«Джулія Мандзоні проти Італії»

(Giulia Manzoni v Italy), 1 липня 1997 року.

23.Пані Мандзоні стверджувала, що її незаконно тримали під вартою протягом семи годин між закінченням судового про-

157

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

цесу в окружному суді Рима (11:45) і її звільненням з в’язниці (18:45).

24.Уряд, вказуючи на те, що заявницю більше не вважали ув’язненою після 11:45, доводив, що спірний період був цілком нормальним, якщо врахувати, що її доставили у в’язницю (їхати приблизно годину від суду) приблизно о 13:30, і що там персонал закладу вручив їй протокол слухання (о 15:10), повідомив поліцію, що її незабаром буде випущено і чекав підтвердження того, що немає ніяких заперечень, повернув їй особисті речі, розібрався з рахунками і о 18:30 зробив запис про її адресу для повідомлень. На всі ці дії обов’язково пішов деякий час.

25.… Суд … просто зауважує, що пані Мандзоні доставили у в’язницю Ребіб’я (Rebibbia) за понад півтори години після закінчення суду над нею і що протокол слухання їй вручили незабаром після прибуття туди, до того ж цю процедуру належить розглядати як перший етап виконання рішення Римського районного суду. За загальним визнанням, адміністративні формальності, згадані урядом, можна було б здійснити швидше, але це не дає підстав для висновку про порушення Конвенції, певні затримки у виконанні рішень про звільнення осіб з-під варти часто неминучі, хоча їх належить зводити до мінімуму.

Упідсумку, порушення підпункту (с) пункту 1 статті 5 не було…

«Лябіта проти Італії»

(Labita v Italy) [GC], 26772/95, 6 квітня 2000 року.

172.… у цій справі затримка зі звільненням заявника тільки почасти була пов’язана з потребою виконати відповідні адміністративні формальності. Додаткова затримка зі звільненням заявника з 00:25 до ранку 13 листопада 1993 року була викликана відсутністю реєстратора. Тільки після того, як той повернувся, стало можна перевірити підстави для подальшого

158

B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

ув’язнення заявника й проведення адміністративних формальностей, пов’язаних із його звільненням…

173.З огляду на ці обставини, подальше тримання заявника під вартою після його повернення у в’язницю Терміні Імерезе (Termini Imerese) не було першим заходом у виконанні постанови про його звільнення і, отже, не потрапляло до сфери застосування підпункту (c) пункту 1 чи якогось іншого підпункту статті 5.

174.Отже, з цієї причини є порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

«Деєрлі i інші проти Туреччини»

(Değerli and Others v Turkey), 18242/02, 5 лютого 2008 року.

22.В цій справі Суд відзначив, що розпорядження звільнити заявників, видане 3 липня 2001 року, передали того ж дня о 17.50 до установи, де перебували ці особи. Однак їх звільнено лише наступного дня, із затримкою від вісімнадцяти годин п’ятнадцяти хвилин до двадцяти трьох годин тридцяти п’яти хвилин. Суд вважає, що через брак чіткого погодинного звіту про дії та формальні процедури, до яких вдавались уповноважені працівники в’язниці, твердження уряду про те, що заявники не мали жодної затримки із звільненням, не можна

брати до уваги…

25.Він також вважає, що кількість позбавлених свободи осіб, яких треба було звільнити, не може служити виправданням зазначеної затримки. Держави – учасниці Конвенції для того, щоб забезпечити дотримання права на свободу осіб, відповідно до своєї юрисдикції, повинні вжити необхідних заходів з тим, щоб надати можливість персоналу пенітенціарних закладів без зволікання виконувати розпорядження про звільнення, при цьому маються на увазі випадки, коли йдеться про велику кількість затриманих.

26.У світлі викладеного вище, Суд доходить висновку, що продовження попереднього затримання заявників впродовж годин після того, як видано розпорядження про звільнення, не

159