84. Особливості ринку праці з недосконалою конкуренцією
На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг (монопсонія). Оскільки трудові послуги немобільні (працівники не можуть швидко змінити місце проживання або кваліфікацію), то фірма диктує заробітну плату, визначаючи кількість взятих на роботу.
На ринку монопсонії пропозиція для фірми збігатиметься з галузевою. Тобто її крива матиме зростаючий характер. Щоб збільшити число залучених до праці, фірма змушена буде виплачувати більшу зарплату, причому не тільки додатковим працівникам, але
й взятим раніше. Тому для монополії граничні витрати на ресурс завжди вищі зарплати. Отже, точка максимізації прибутку фірми (MRP = MRC) відповідатиме меншій ставці зарплати (WM) та меншій кількості взятих на роботу (LM), ніж при конкурентному ринку (рис. 14.5). .
Монополізація ринку праці можлива не лише з боку покупця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки можуть впливати на рівень зарплати через збільшення попиту на
працю:
1. Сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти.
2. Збільшення продуктивності праці.
3. Підвищення кваліфікації.
Профспілки намагаються впливати і на пропозицію праці. Застосовуються дві тактики1:
а) замкнутий (цеховий) тред-юніонізм, використовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об'єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. Входження до цієї групи контролюється її членами (наприклад, спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій можуть регулювати кількість кандидатів і докторів наук), і відповідно регулюється рівень зарплати (рис. 14.6, а);
б) відкритий тред-юніонізм застосовується тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників.
Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи в законодавчому порядку установлюється певний мінімальний рівень зарплати, який виділяє ту ділянку кривої пропозиції, що лежить нижче цього рівня (рис. 14.6, б). Крива пропозиції набуває ламаного характеру.
Двостороння монополія — це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище (профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил.
85. Влив профспілок на механізми формування заробітної плати
профспілки є самоврядною колективною організацією, першочергове завдання якої полягає у поліпшенні фінансових і нефінансових умов зайнятості її членів.
Розглянемо вплив профспілок на заробітну плату і зайнятість. На будь-якому підприємстві є члени профспілки і не члени профспілки. Припустимо, що заробітна плата у членів профспілки під тиском профспілок вища і складає Wu, а у не членів профспілки — менша — Wn. Якщо різниця в заробітній платі пояснюється виключно причетністю до профспілок, тоді відносна перевага в заробітній платі R, яку профспілки забезпечили своїм членам, буде визначена за формулою: R=(Wu-Wn)Wn*100% (2.4.1) Припустимо, що два сектори (рис. 2.4.3) — профспілковий (а) і непрофспілковий (б) — спочатку представляють не членів профспілок, які працюють на одному й тому ж підприємстві, скажімо в різних цехах. У такому випадку працівники пересуватимуться між секторами доти, поки заробітна плата у них не зрівняється і криві попиту і пропозиції приймуть вигляд відповідно Du і Dn та Su і Sn, а рівноважна ціна заробітної плати буде Wuо = Wnо при зайнятості відповідно Luо і Lnо. Тепер припустимо, що профспілки зуміли залучити в секторі «а» працівників до своїх лав і підняти їм заробітну плату до рівня Wu1. Підвищена заробітна плата викличе скорочення зайнятих до рівня Lu1. У секторі виникло безробіття, яке дорівнюватиме Lu1 Lu2. У цих безробітних є можливість знайти роботу в секторі «б». Якщо вони туди перемістяться, то криві пропозиції в обох секторах змістяться до Su1 і S/n. Безробіття в секторі «а» припиниться. Однак зайва пропозиція праці в секторі «б» при старій заробітній платі Wuо впливатиме на зниження цієї заробітної плати, внаслідок чого вона повинна прийти до величини, рівної W/n, але при вищому рівні зайнятості L/n. Таким чином профспілки зуміли забезпечити підвищення заробітної плати своїм членам і зберегти їм робочі місця. Але при цьому деякі члени профспілки перемістилися на роботу з меншою заробітною платою в сектор, котрий не охоплено профспілковим рухом. Через таке переміщення знизилася заробітна плата і в не членів профспілки, які раніше працювали в секторі «б». Дослідження, проведені в країнах Європи і США, свідчать про те, що членство в профспілках забезпечує перевагу в заробітній платі від 10 до 20 %, хоч по країнах і галузях ці оцінки значно відрізняються . Так, у США ця різниця складає від 2 до 50%, а у Великобританії — до 25 % [10, с. 185].