8.Російська революція 1917 р., її причини та початок.

На початку 1917 р. в Росії склалася революційна ситуація. Як член во­єнного блоку (Антанти), Росія вступила у Першу світову війну в 1914 р. За ці роки до 1917 р. матеріальні й продовольчі ресурси Росії було вичерпано. Наростанню загальної кризи у країні сприяли воєнні поразки, великі втрати в армії, розвал господарства, голод у промислових центрах, дез­організація урядового апарату, втручання у державні й військові справи царського фавоританапівграмотного сибірського селянина Григорія Распу-тіна. Серед причин революції слід також вказати:

 

- протиріччя між відсталим політичним самодержавним устроєм держави та прагненням економічно сильної буржуазії захопити владу;

- протиріччя між робітниками і підприємцями;

- нерозв'язаність аграрного питання;

- національно-визвольний рух неросійських народів імперії. Усе це налаштувало проти царизму найширші верстви населення. У січні 1917 р. парламентська опозиція перейшла до активних дій. 10 лютого голова Думи М. Родзянко попередив царя, що в разі розпуску ним Думи в країні вибухне революція. Революційні події Росії розпочалися в лютому 1917 р. У подіях, що відбувалися в Петрограді, історики виділяють два періоди:

перший — з 23 по 28 лютого 1917 р. — наростання заворушень;

>          другий — з 28 лютого по 3 березня 1917 р. — повалення само­ державства.

Особливість революційного руху в Росії полягала в тому, що його ніхто не очолював, оскільки лідери революційних партій перебували або на за­сланні, або в еміграції, до того ж він спирався на масову підтримку солдатів Петроградського гарнізону.

23 лютого 1917 р. на Путилівському заводі розпочався страйк, в якому взяло участь 90 тис. осіб. 25 лютого у столиці почався загальний політичний страйк. На бік страйкуючих переходять 25 тис. солдат Петроградського гар­нізону. 27 лютого 1917 р. розпочинається збройне повстання. Увечері 27 лютого для відновлення у країні порядку зі складу Державної Думи обрано Тимчасовий комітет на чолі з М. Родзянком. Паралельно було утворено Пет­роградську Раду, що обрала свій Виконком.

2 березня 1917 р. на спільному засіданні представників виконавчого комітету Ради і Тимчасового комітету утвореного Тимчасовий уряд на чолі з князем Г. Львовим.

У той же день, Микола II, що перебував у Пскові, під тиском представ­ників партій, які намагалися зберегти монархію за рахунок усунення ненави­сного масам царя, зрікся престолу. Верховним головнокомандуючим було призначено великого князя Миколая Миколайовича Романова.

З березня 1917 р. у ранкових газетах було опубліковано: «Звернення до громадян і товаришів», у якому проголошувалось утворення Тимчасового революційного уряду, друкувався список його складу і програма дій уряду.

Отже, на чолі держави став Тимчасовий уряд, сформований із представ­ників правих партій. Петроградська Рада, яка спиралася на підтримку робіт­ників та солдатів і мала у своєму розпорядженні військові загони, продовжу­вала діяти як орган влад. Таким чином, в Росії встановилося двовладдя. До весни - літа 1917 р. обом урядам вдавалося співпрацювати.

У липні найбільш радикальні члени більшовицького ЦК організували постання. Вважаючи це повстання передчасним, до Петрограда прибув вождь більшовиків Ленін, який спробував відвернути від більшовиків удар з боку влади. 4 липня було організовано мирну демонстрацію протесту. Але Тимча­совий уряд вирішив взяти ситуацію у свої руки. Він з допомогою вірних військових частин розігнав маніфестантів, а більшовиків звинуватив у шпи­гунстві на користь Німеччини, у зраді інтересів революції.

Період двовладдя завершився. Ситуація у країні ускладнювалася з кож­ним днем. 26 серпня Верховний головнокомандувач Л. Корнілов вирішив втрутитися у справи і здійснити військовий переворот. Він надіслав до Пет­рограда 3-й корпус генерала Кримова. Але спільними пропагандистськими діями агітаторів від революційних партій війська генерала Кримова до сто­лиці не допустили. Соціально-економічна криза в Росії тривала. Вона закін­чилась більшовицьким переворотом.