30.Розгром Японії. Підсумки та наслідки Другої світової війни.

З літа 1942 р. союзники, перейшовши до наступальних операцій проти Японії на Тихоокеанському театрі воєнних дій, дотримувалися стратегії «крок за кроком», суть якої зводилась до захоплення морськими десантами при допомозі флоту і авіації острівних опорних пунктів. У жовтні 1944 р. в районі Філіппін відбулась одна з найбільших морських битв, що тривала чотири доби. В ній брали участь понад 330 бойових кораблів і 2000 літаків. Японці зазнали відчутної поразки. Перемога на морі дозволила США провести десантні операції на Філіппінських островах. Бої носили жорстокий характер. Японське командування вперше застосувало літаки-бомби, пілотовані льотчиками-камікадзе, які свідомо йшли на смерть. У квітні 1945 р. союзники розпочали висадку на острів Окінава, розташований за 500 км від найбільшого острова Японії. В операції брали участь понад 1500 кораблів. Незважаю чи на значну перевагу у збройних силах, американським військам знадобилося три місяці для завоювання острова. 6 серпня 1945 р. американці скинули першу атомну бомбу на м. Хіросіму, через три дні - на м. Нагасакі. В результаті атомних бомбардувань загинуло 500 тис. чоловік, переважно мирне населення. Застосування нового виду зброї масового знищення переслідувало головним чином політичні, а не воєнні цілі, продемонструвавши наміри СІЛА ще більше зміцнити свої міжнародні позиції. 9 серпня 1945 р. у війну проти Японії вступив Радянський Союз. Основний удар радянської армії спрямовувався проти Кван-тунської армії в Маньчжурії. За десять днів були розгромлені основні опорні пункти, японці почали масово здаватись у полон. Допоміжні операції радянські війська провели на Південному Сахаліні та Курильських островах. 28 серпня на аеродромі поблизу Токіо висадився передовий загін американських військ. Через кілька днів американці окупували Японські острови. 2 вересня 1945 р. у Токійській затоці на борту американського крейсера «Міссурі» під головуванням командувача союзних військ генерала Дугласа Макартура відбулося підписання акта про капітуляцію Японії. Друга світова війна закінчилась.

Незважаючи на поразку країн Осі, які були оплотом фашизму у світі, посилювалися розбіжності між союзниками (СРСР і країнами Заходу). Почалася Холодна війна — один з наслідків Другої світової війни, в якій соціалістичний табір зазнав поразки. На територіях, звільнених від фашистського панування за допомогою Червоної Армії, був створений пояс країн-сателітів СРСР, таких як Польща, НДР, Чехословаччина, Угорщина, Болгарія. Ці країни були «санітарним кордоном» проти Заходу. Пізніше всі ці країни увійшли до Організації Варшавського Договору.

У свою чергу, Франція, Велика Британія (втратили міжнародну вагу після Другої світової війни), а також США сформували військовий блок НАТО, до якого пізніше приєднався ряд інших держав. Таким чином, після закінчення Другої світової війни були закладені основи біполярності світу. Світ розділився на два табори —комуністичний (переважно, сателіти СРСР), а також ті держави, що підтримували капіталізм і ліберально-демократичний шлях розвитку (найчастіше сателіти країн НАТО). Відповідно, Радянський Союз і США стали наддержавами. Ці країни не могли вести відкрите військове протистояння, тому здійснювали це у вигляді втручання в локальні конфлікти. Навіть ООН, створене після закінчення Другої світової війни і покликане вирішувати всі конфлікти мирним шляхом, ніяк не могло розрядити міжнародну напруженість.

31. Зміни у світі внаслідок другої світової війни.

Під час Другої світової війни СРСР, Велика Британія, США та інші держави активно співробітничали в рамках антигітлерівської коаліції, незважаючи на політичні та ідеологічні розбіжності. У 1945-1948 рр. коаліція фактично розпалася, а вчорашні союзники розпочали непримиренну боротьбу'за вплив у повоєнному світі. Між СРСР та західними країнами виникла "холодна війна". Розвиток міжнародних відносин у роки "холодної війни" визначався головно гострим суперництвом наддержав — США та СРСР. їхнє суперництво мало військово-політичний характер, але при цьому як одна, так й інша сторона намагалися уникнути розгорнутого воєнного конфлікту, не будучи впевненими у позитивному результаті. Обидві наддержави намагалися збільшити сфери впливу за рахунок інших країн.

Визволяючи країни Центральної та Південно-Східної Європи від нацистської окупації, Радянський Союз запроваджував тут "радянську модель" суспільного устрою.

Внаслідок цих дій у Чехо-Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Болгарії, Югославії, Албанії, в радянській окупаційній зоні Німеччини було встановлено тоталітарні комуністичні режими. Крім того СРСР, беручи участь у війні проти Японії, намагався збільшити свій вплив на Далекому Сході, особливо в Китаї, Північній Кореї, а згодом у В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі.

Сполучені Штати, своєю чергою, вважаючи себе форпостом західного світу, оплотом демократії та права, почали об'єднувати навколо себе країни Західної Європи та інших регіонів.

Протистояння між США та СРСР і тими країнами, що стояли за ними, тривало майже чотири десятиліття, що негативно відбивалося на вирішенні всіх міжнародних проблем.