3. Суб’єкти пред’явлення для впізнання.
Суб’єктами для впізнання є особи, що викликаються для пред’явлення їм якогось об’єкта (у тому числі людини) із метою його впізнання. У відповідності зі ст. 174 КПК України такими особами можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені.
Свідки і потерпілі, як правило пізнають підозрюваних, обвинувачуваних, труп і його частини, викрадені предмети, знаряддя злочину.
Підозрюваному та обвинуваченому пред’являються для впізнання співучасники, потерпілі, викрадені речі, предмети, що належать підозрюваному (обвинуваченому), знаряддя злочину і інші об’єкти, що були загублені або викинуті ним на місці події.
Результати впізнання в подібних випадках закріплюють зізнання обвинувачуваного або дозволяють установити його спільників.
Як відомо, у законі не зазначається мінімального віку з якого особа може давати свідчення, у зв’язку з чим суб’єктами впізнання можуть бути дорослі і діти.
Можливість притягнення дитини до впізнання буде залежати від ступеня його розвитку, здібності до сприйняття, а також від природи об’єкта впізнання і умов його сприйняття дитиною.
Допит дитини про ознаки об’єкта, що пізнається, повинен проводитися в порядку, передбаченому для допиту неповнолітніх, тобто до 14 років обов’язково в присутності педагога, а з 14 до 16 років - на розсуд слідчого.
Слідчому завжди необхідно враховувати стан особи, що пізнає, особливо перед впізнанням злочинця, що учинив убивство близької людини; перед впізнанням трупа близької людини. Тому слідчому слід ужити заходів, щоб до особи повернулася врівноваженість.
Так, якщо має бути пізнаний обвинувачений, то з метою безпеки особи, що пізнає, пред’явлення може бути зроблене в умовах, що виключають візуальний контакт (наприклад, впізнання з затемненого приміщення, коли особа, що пізнається і пред’явлені з ним особи знаходяться в освітленій кімнаті, впізнання через скло з ізольованого приміщення). Поняті в подібних випадках знаходяться разом із особою, що пізнає.
При пізнанні трупа, в разі необхідності, можна скористатися допомогою лікаря, що може забезпечити медичну допомогу особі, що пізнає.
У виняткових випадках суб’єктом впізнання може бути особа, що знаходиться у важкому фізичному стані (потерпілий) якщо не виникає сумнівів у його спроможності правильно сприймати і оцінювати те, що відбувається.
Література
Белкин Р.С. Криминалистика для ВУЗов. - М., 1999.
Гапанович Н.Н. Опознание в судопроизводстве.- Минск, 1975.
Гапанович Н.Н. Опознание в следственной и судебной практике.- Минск, 1978.
Гинзбург А.Я. Тактика предъявления для опознания. - М., 1971.
Гинзбург А.Я. Опознание в следственной, оперативно-розыскной и экспертной практике. - М., 1966.
Колесниченко А.Н. Предъявление личности для опознания.- Х., 1955.
Кочаров Г.И. Опознание на предварительном следствии.- М., 1965.
Крикунов А.Е., Маевский А. Ф. Тактика и психологические основы предъявления для опознания на предварительном следствии. - К., 1977.
Лук’янчиков Є.Д. Пред’явлення для впізнання. – Макєєва, 1998.
Самошина З.Г. Вопросы теории и практики предъявления для опознания на предварительном следствии. – Казань, 1990.