Ринок євроакцій

Під євроакціями (Euroequity) розуміються акції, які пропонуються для продажу одночасно на кількох національних фондових ринках.

Відповідно євроакції одночасно доступні для інвесторів різних країн. Євроакціям притаманні ті ж самі характеристики щодо валюти випуску і території розміщення й обігу, що і єврооблігаціям. Євроакції реалізуються міжнародними банківськими синдикатами і, як правило, купуються за євровалюти. Котируються вони в офшорних фінансових центрах, переважно в Лондоні, меншою мірою — в Люксембурзі та Сінгапурі. Отримувані за євроакціями доходи не підлягають будь-якому національному оподаткуванню.

Перший широкий випуск євроакцій здійснила в 1971 р. американська компанія Bakster Laboratores, яка через свої закордонні філії випустила 500 тис. привілейованих акцій. Випущені акції пропонувалися для продажу майже по усьому світові, а підписалися на них головно інвестори Швейцарії, Франції, Великої Британії, ФРН та Голландії. Але ринок євроакцій почав розвиватися лише з 1983 р. в основному завдяки появі синдикованих емісій. Другий фактор, що зумовив розвиток ринку євроакцій, спричинений змінами в тенденціях попиту інституційних інвесторів — їхнім намаганням здійснювати міжнародну диверсифікацію портфеля активів за рахунок купівлі акцій іноземних корпорацій.

Нині ринок євроакцій надає можливість великим компаніям залучати фінансування на розвинутих ринках капіталу кількох країн одночасно. Випускаються євроакції переважно транснаціональними компаніями. Оскільки ТНК працюють у багатьох країнах, то їхні акції забезпечують міжнародну диверсифікацію на корпоративному рівні. Тому євроакції ТНК слугують для інвесторів привабливою заміною інвестуванню в іноземні акції" що дає змогу диверсифікувати портфель активів.

У 90-ті роки кількість компаній, надто американських, які пропонують транші євроакцій, постійно зростала. Збільшилися обсяги євроемісій, розширилися склад і кількість учасників ринку. Але масштаби ринку євроакцій залишаються відносно незначними. Так, у середині 90-х років обсяги євроакцій, що пропонувалися на продаж, становили лише 4—7 % сукупного обсягу емісій на євроринках цінних паперів.

Ринок депозитарних розписок Загальна характеристика депозитарних розписок

Нині вихід емітентів акцій на міжнародний ринок відбувається переважно у формі такого інструменту, як депозитарні розписки.

Депозитарна розписка (Depository Receipt — DR) — це обіговий цінний папір, який є субститутом акцій іноземних компаній.

Депозитарні розписки випускаються національним банком як свідоцтво про право володіння акціями іноземних компаній, що перебувають у трастовому управлінні даного банку. Кожна розписка свідчить про володіння однією або групою іноземних акцій.

Історично поява депозитарних розписок пов'язана із забороною британського уряду на вивіз акцій місцевих компаній за кордон. Намагання уникнути цієї заборони й спричинило виникнення такого механізму, як депозитарні розписки. Вперше депозитарні розписки було випущено у 1927 р. американським банком J.P. Morgan, щоб надати можливість американцям інвестувати в акції британської компанії роздрібної торгівлі Selfridge.

Ринок депозитарних розписок дістав подальший розвиток з початку 70-х років, коли американський банк Morgan Guaranty Trust Company випустив на ринок США депозитарні розписки під акції іноземних компаній розвинутих країн. Але на той час випуски депозитарних розписок ще були одиничними. Розширення ринку почалося з другої половини 1980-х років і активізувалося в 90-ті, коли американський капітал вийшов на ринки країн, що розвиваються. Нині практично всі нові емісії іноземних акцій розміщуються на ринках розвинутих країн через депозитарні розписки. Так, кількість спонсорованих депозитарних програм зросла з 352 із 24 країн у 1990 р. до більш як 1800 програм із 78 країн на кінець 1999 р. Більш ніж 50 з цих країн — це країни з ринками, що перебувають на стадії формування. А загальна ринкова капіталізація всіх компаній з АДР-програма ми перевищила на кінець 1999 р. 6 трлн дол. США.

Існує кілька основних видів і, відповідно, ринків депозитарних розписок. Американською версією депозитарних розписок є АДР — американські депозитарні розписки (American Depository Receipt — ADR). АДР — це обігові цінні папери, випущені американським банком-депозитарієм на еквівалентну кількість акцій іноземної компанії, які зберігаються на її внутрішньому ринку. АДР розміщуються на фондовому ринку США, їхній обіг регулюється законодавством США. Крім того, великого поширення набули європейські та глобальні депозитарні розписки. Європейські депозитарні розписки (European Depository Receipt — EDR) випускаються європейськими банками як свідоцтво про володіння акціями компаній, які розташовані у країнах, що не входять до ЄС. їхній обіг регулюється, як правило, законодавством Великої Британії (іноді — США), і продаються вони на Паризькій фондовій біржі. Глобальні депозитарні розписки (Qlobal Depository Receipt — GDR) вирізняються тим, що пропонуються і розміщуються одночасно як на американському фондовому ринку, так і на фондових ринках поза межами США. Обіг таких цінних паперів регулюється законодавством США. Зазвичай EDR і GDR деноміновані в доларах США, проте вони можуть випускатися у будь-якій валюті. Ще один поширений різновид депозитарних розписок — міжнародні депозитарні розписки (International Depository Receipt — IDR). Це цінні папери, які представляють депоновані неамериканські іноземні акції, випускаються американським банком-депозитарієм у неамериканській валюті поза межами США і призначені для продажу в Європі або на інших ринках. Обіг їх регулюється здебільшого законодавством Великої Британії, розміщуються вони в Лондоні та Люксембурзі.

Аналогічні американському ринки діють тепер і в інших розвинутих країнах, але випуски депозитарних розписок і, відповідно, торгівля ними обмежена. Ринок АДР — найбільший серед індивідуальних ринків депозитарних розписок, і торгують АДР не лише у США, а на всіх міжнародних ринках. Отже, надалі ми будемо розглядати депозитарні розписки на прикладі саме цього інструменту.

Депозитарні розписки є повноцінним фінансовим інструментом національного ринку. Так, АДР, як і будь-які інші цінні папери США, що випускаються на американському фондовому ринку, оцінюються і котируються у доларах США, продаються або на фондових біржах, або на позабіржовому ринку і мають відповідати стандартам США. АДР реєструються в Комісії з цінних паперів США (SEC). Вимоги щодо реєстрації й надання фінансової звітності є однаковими як для депозитарних розписок, так і для звичайних акцій, які котируються на біржах США. Втім, для деяких програм депозитарних розписок надаються пільги, які не поширюються на звичайні акції.

Депозитарні розписки деноміновані в національній валюті тієї країни, на ринок якої вони випускаються. Так, ціни АДР визначаються в доларах США, дивіденди також сплачуються у доларах США. Ринкова ціна депозитарних розписок і ставки дивідендів базуються на внутрішніх цінах акцій/ставках дивідендів компанії—емітента акцій. Відтак вартість депозитарних розписок залежить від вартості акцій на внутрішньому ринку країни їх емісії, від обмінного курсу між валютами країни емісії акцій і країни випуску депозитарних розписок, а також від кількості депонованих акцій, яка припадає на одну депозитарну розписку. Зокрема, початкова доларова вартість АДР у США встановлюється відповідно до вартості депонованої акції на первинному ринку у внутрішній валюті, помноженої на доларову вартість внутрішньої валюти і скоригованої на множник, що дорівнює кількості акцій, включених до АДР.

По суті, з погляду інвестора різниці між купівлею та продажем депозитарних розписок і купівлею та продажем будь-яких інших цінних паперів США немає. Просто депозитарні розписки "американізують" акції, випущені поза межами США. І тепер майже всі іноземні компанії, за винятком канадських, проникають на фінансовий ринок США, використовуючи депозитарні розписки замість звичайних акцій.