Інженерна графіка. Методичні вказівки - 2012
.pdf
Рис. 33. Приклад виконання завдання 9. Ескіз деталі
31
Позначення розміщують на лінях видимого контуру, виносних лініях, на яких проставлені розміри, або на полках ліній-виносок. Розміщення знаків шорсткості на креслениках деталей показано на рис. 34.
9.Записати технічні вимоги.
10.Оформити основний напис.
11.Навести лінії видимого контуру.
Кресленики деталі відрізняється від ескізу тим, що виконується креслярськими інструментами на аркушах для кресленики стандартного формату, при суворому дотриманні масштабу.
На кресленні деталі, так само як і на ескізі, має бути вся інформація для виготовлення деталі, тобто розкрита форма деталі, зазначені розміри і їх відхилення, зазначена шорсткість всіх поверхонь, вказаний матеріал.
Послідовності виконання робочого кресленика така ж сама як і для ескізі.
Складальний кресленик. Завдання виконати в наступній послідовності. Виконати ескізи всіх нестандартних деталей.
1.Визначити головний вид та необхідну кількість зображень (видів, розрізів, перерізів, додаткових зображень) складального рисунка і його масштаб, надаючи перевагу М1:1.
2.Вибрати формат кресленика, виконати лінії обрізки, рамку, основний напис.
3.Габаритними прямокутниками намітить на полі кресленики місця передбачуваних видів, розрізів, виносних перерізів, місцевих видів, а також місце для технічних умов (за необхідності), в габаритних прямокутниках намітить осі симетрії зображень.
4.Спочатку накреслити на всіх проекціях тонкими лініями контури деталей, починаючи з більших.
5.Проставити необхідні розміри.
6.Виконати штрихову, слідкуючи, щоб штриховка певної деталі на всіх зображеннях була одного напрямку та однаковою частотою.
7.Заповнити специфікацію відповідно до вимог ГОСТ 2.108-68 (ДСТУ ISO 7573:2006).
8.Нанести лінії-виноски разом з полочками. проставити номера позицій складових частин у відповідності зі специфікацією.
9.При потребі записати технічні вимоги.
10.Заповнити основний напис.
11.Після цього обвести все зображення на кресленику.
Приклад виконання складального кресленика наведений на рис. 35.
32
Рис. 34. Приклади позначення шорсткості поверхонь деталей на креслениках
33
Рис. 35. Приклад виконання завдання 9
34
Рис. 36. Специфікація складального кресленика
35
Специфікація у відповідності з ГОСТ 2.108-68 (ДСТУ ISO 7573:2006) є основним документом, який визначає склад складальної одиниці.
Специфікація складається з розділів, які розміщують в такій послідовності: 1) документація; 2) комплекси; 3) складальні одиниці; 4) деталі; 5) стандартні вироби; 6) інші вироби; 7) матеріали; 8) комплекти. Наявність певних розділів визначається складом виробу. У розділі "Стандартні вироби" кріпильні деталі записують за абеткою.
Форма, розміри та заповнення граф специфікації показані на рис. 36. Учбове позначення деталей (записуються в графі „Позначення”
специфікації і у верхньому рядку основних написів) кафедра пропонує виконувати, як показано на рис. 37.
Рис. 37. Структура позначення деталей
Література: [6] – c. 149-173.
Завдання 10. Деталювання складального кресленика
Умова. Виконати робочі кресленики деталей по заданому складальному кресленику.
Студенти груп БМ виконують робочі кресленики 5-ти деталей і дві аксонометричні проекції для двох деталей; студенти груп БАТ, БАК, БМС, БЕМ – 4-ох деталей і аксонометричну проекцію для однієї деталі, студенти груп БМЕ – 3-ох деталей і аксонометричну проекцію для однієї деталі.
Приклад виконання завдання на рис. 38.
Вміння розробляти кресленики деталей по складальним кресленикам щільно пов’язане з вмінням „читати” складальні кресленики. „Прочитати” складальний кресленик – це уявити собі форму виробу і кожної його деталі, визначити на кресленику всі розміри, зрозуміти призначення, зміст і принцип дії виробу, роль, яку виконує кожна деталь, способи їх з’єднання між собою, взаємодію рухомих частин виробу.
Для надбання навичок в читанні складальних креслеників слід додержуватись певного порядку.
36
1)Ознайомлення зі змістом кресленика, призначенням і принципу дії виробу.
2)Ознайомлення із специфікацією і відповідним зображенням кожної деталі на всіх видах, розрізах, перерізах. Треба визначають назву, форму і контури деталей.
3)Визначають взаємодіють між собою як частини виробу під час роботи, характер з’єднання деталей між собою.
4)Визначають порядок розбирання і збирання складальної одиниці.
5)Визначають перелік деталей, на які слід розробити кресленики.
6)Намічають головний вид, необхідну кількість видів, розрізів, перерізів.
7)Визначають масштаб для зображення кожної деталі.
8)Вибираючи головний вид, слід знати, що він може не відповідати тому, який має місце на складальному кресленні. Те саме можна сказати і про кількість зображень.
Робочі кресленики деталей виконують на аркушах формату А4 або А3, в залежності від її складності, тобто від кількості необхідних зображень.
Вимоги до креслеників деталей ті самі, що і в попередніх завданнях. Тобто, слід дати повну інформацію для виготовлення деталі: розкрити форму деталі, проставити необхідні розміри, зазначити шорсткість всіх поверхонь.
Умовне позначення і назву деталі слід взяти із специфікації, а марку матеріалу з пояснень до складального кресленика.
Складальний кресленик для виконання завдання надається кафедрою кожному студенту індивідуально.
Запитання для самоконтролю:
1.Наведіть приклади типів з’єднань деталей в наданому виробі.
2.Які розміри називаються довідковими? В якому разі вони використовуються?
Література: [6] c.149-173, 215-225.
37
Рис. 38. Приклад виконання завдання 10
38
Студенту бажано користуватись запропонованими підручниками:
1.Антонович Е.А. Креслення: Навч. Посіб. – Львів, 2006. – 512 с.
2.Богданов та ін. Інженерна графіка. Довідник. – К.: Техніка, 2001. –
268с.
3.Браїловський В.В. та ін. Інженерна та комп’ютерна графіка. –Чернівці: Рута, 2008. – 320 с.
4.Верхола А.П. та ін. Інженерна графіка: креслення та комп’ютерна графіка: Навч. посібн. / за ред. А.П. Верхоли. – К.: Каравела, 2005. – 304 с.
5.Годик Е.И., Лисянский В.М., Михайленко В.Е., Пономарев А.М. Техническое черчение. – К.: Высшая школа, 1983. – 440 с.
6.Михайленко В.Е. та ін. Інженерна та комп’ютерна графіка. – К.: Вища школа, 2000. – 342 с.
7.Потишко А.В. та ін. Довідник з інженерної графіки. – К.: Будівельник, 1983. – 264 с.
8.Хаскин А.М. Черчение. – 3-е узд. Перераб. и доп. – К.: Вища школа, 1979. – 440 с.
9.ЕСКД. Общие правила выполнения чертежей. ГОСТ 2.301-68 – 2.317-
68.- М.: Стандартинформ, 2009.
10.Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять. ДСТУ 3321-96. – К.: Держстандарт України, 1997.
11.ДСТУ ГОСТ 2.001 : 2006 : Загальні положення.
12.ДСТУ ГОСТ 2.104 : 2006 : Основні написи.
13.ДСТУ ISO 128 – 20 : 2005 : Загальні принципи оформлення. Частина 20.
14.ДСТУ ISO 128 – 22 : 2005 : Загальні принципи оформлення. Частина 22.
15.ДСТУ ISO 128 – 24 : 2005 : Загальні принципи оформлення. Частина 24.
16.ДСТУ ISO 128 – 40 : 2005 : Загальні принципи оформлення. Частина 40.
17.ДСТУ ISO 3098-0 : 2006 : Шрифти. Частина 0.
18.ДСТУ ISO 3098-6 : 2007 : Шрифти. Частина 6.
19.ДСТУ ISO 5455 : 2005 : Масштаби.
20.ДСТУ ISO 5456-1 : 2006 : Методи проекціювання. Частина 1.
21.ДСТУ ISO 5456-2 : 2005 : Методи проекціювання. Частина 2.
22.ДСТУ ISO 5456-3 : 2006 : Методи проекціювання. Частина 3.
23.ДСТУ ISO 5457 : 2006 : Кресленики. Розміри та формати.
24.ДСТУ ISO 6433 : 2006 : Позиції.
25.ДСТУ ISO 7573 : 2006 : Специфікація.
39