14_1_fil

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. І, 2013___________

in the speech of military women begin to transform into the discourse close to male way of speaking. This process is inevitable in the conditions of urban society where woman plays important role as we have shown above.

Key words: social linguistic, military, gender, army slang, women discourse, men discourse.

Стаття надійшла до редакції 18.12.2012 р. Прийнято до друку 30.05.2013 р.

Рецензент – д. філол. н., проф. Зеленько А. С.

УДК 811.112.2’25(075)

А. С. Тофтул, М. М. Літвінова

ЛІНГВОКУЛЬТУРНА СПЕЦИФІКА НІМЕЦЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК

Актуальність статті зумовлена тим, що слова та вислови, які зустрічаються в текстах німецьких народних казок не тільки віддзеркалюють національні особливості фольклорної традиції, викликаючи цілий ряд емоційно-образних асоціацій, а й характеризують етнічний менталітет. На сьогоднішній день проблематика відтворення національно-культурної специфіки у таких текстах привертає увагу багатьох науковців.

Виходячи з цього, метою статті є визначення мовних засобів, які відображають національно-культурну специфіку народу у тексті німецької народної казки.

По-перше, треба зазначити, що казка – це епічний, переважно прозаїчний художній твір авантюрного, народного або побутового характеру в більшості своїй з установкою на вигадку. Даний жанр найбільш відомий в середовищі широкого кола читачів.

Етнокультурну специфіку колективної мовної особистості німецького народу у повній мірі відображено у текстах німецьких народних казок. Це знаходить вираження у змісті казки та її композиції, вербальних характеристиках, у єдності мотиваційно-когнітивно- вербальної етноспецифіки німецької колективної мовної особистості.

Змістові вимоги німецької народної казки зумовлюють цілу низку характерних лігвостилістичних засобів, основними серед яких є переважне використання поетичних формул-кліше; «дослівного мовлення», тобто висловів з експліцитним смислом, у діалогах; частотне використання паратаксису; віршовані вставки, які, як правило, маркують своєрідні «шви» між цим і потойбічним світами; віддання переваги позначенням чисел, кольорів, матеріальних предметів; підкреслення різких контрастів [1, с. 109].

140

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. І, 2013___________

«Пошуків дому», звичних для текстів російських та українських народних казок в німецькій народній казці немає. Тут зазвичай йде пошук себе – свого місця в житті, своєї ідентичності і самобутності. Отже, німецька казка – це пошук себе у своєму, єдино реальному світі.

Національна специфіка німецьких народних казок знаходить відображення і в образах героїв. У німецьких казках існує два типи персонажів Баби-Яги: «Hexe» (в буквальному перекладі з німецької звучить як «Відьма») і «Undine» («Ундіна»). Німецькі відьми, на відміну від наших, живуть в охайних, симпатичних будиночках, які, як правило,

зроблені з печива, пирогів і цукру. «... Es war aber ein kleines Gärtchen an dem verwünschten Häuschen, darin standen zwölf Lilien Blumen» [2].

Тобто ми бачимо, що використовування зменьшувально пестливої форми ein kleines Gärtchen, an dem Häuschen вказує на охайність та бережливість персонажу. Німецькі чаклунки досить часто – передбачувані, послідовні і, звичайно, відповідальні особи, в їхньому будинку завжди чисто, затишно, все має своє місце. Така характеристика цього персонажу казки дає нам чітке уявлення про менталітет і національний характер німців, тому що у всьому світі відома їх послідовність, точність і акуратність: «Ordnung muss sein», «Ordnung ist das halbe Leben» [2].

Герої німецьких казок відрізняються тим, що завжди перебувають у стані активності, вони, як правило, енергійні, діяльні й ініціативні, рішучі і сміливі. Порівняємо початок казок «Братец и сестрица» та

«Brüderchen und Schwesterchen».

Російський варіант: «Взял братец сестрицу за руку и говорит: С той поры, как мать у нас умерла, нету нам на свете радости: каждый день нас мачеха бьет, а когда мы к ней подходим, толкает нас ногами. И едим мы одни лишь сухие корки, что от стола остаются; собачонке и то под столом лучше живется – ей бросит она иной раз хороший кусок. Боже мой, если б узнала о том наша мать! Давай уйдем вместе с тобой, куда глаза глядят, будем бродить по свету» [3]. Німецький варіант:

«Brüderchen nahm sein Schwesterchen an der Hand und sprach: «Seit die Mutter tot ist, haben wir keine gute Stunde mehr; die Stiefmutter schlägt uns alle Tage und stößt uns mit den Füßen fort. Die harten Brotkrusten, die übrigbleiben, sind unsere Speise, und dem Hündchen unter dem Tisch geht's besser, dem wirft sie doch manchmal einen guten Bissen zu. Daß Gott erbarm, wenn das unsere Mutter wüßte! Komm, wir wollen miteinander in die weite Welt gehen» [2].

У тексті німецької казки експліковано активний характер героїв, прагнення позбутися гнітючих обставин (Komm, wir wollen miteinander in die weite Welt gehen.), в той час як в російській казці очевидний вимушений характер вчинків героїв, їх фаталістична обумовленість, залежність від обставин. Відносна бездіяльність, пасивність російських героїв неодноразово підкреслюється в текстах казок і втілюється в сюжетних лініях. Порівняємо казку «Сім Симеонів» і «Четверо

141

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. І, 2013___________

майстерних братів». І в тій, і в іншій казці оспівуються народні таланти, майстерність. Головна ідея однакова: це прославлення праці, високого ступеня професіоналізму. Однак, майстерність російських героїв носить чарівний характер, в той час як німецькі герої отримали свої вміння навчаючись.

У долях героїв російських казок велику роль відіграє випадок, німецькі ж герої більше покладаються на себе, хоча залежність їх від об'єктивної необхідності також не виключена [4, с. 394–395].

Німецькі казки виділяються, в першу чергу, детальною розробкою опису інтер’єру, навколишнього оточення, велика увага приділяється предметам побуту, затишку, комфорту, що не характерно для російської казки. Так, в німецькому варіанті казки про вовка і козенят герої ховалися під стіл, на ліжко, на піч, в кухню, в шафу, під умивальник і навіть у футляр настінного годинника.

Німецька народна казка характеризується вживанням традиційних формул та лексичних маркерів (ініціальних: Es war…, Es war einmal…, Es hatte…; фінальних: …und lebten vergnügt bis an ihr Ende; часових: einmal, bald, einige Tage später, nach einigen Jahren; просторових: nicht weit von, gegenüber, hinten, unter, über, daneben; підсумкових: da, damit, dazu, darob, danach, darauf, also, und, als) [5, с. 5–7].

Такий зачин-формула, що повторюється з казки в казку, стає однією з важливих дискурсивних характеристик казкового жанру і тягне за собою певну граматику. Так, речення містять лише загальні відомості про героя або предмет, тому тут, як правило, зустрічаються, загальні іменники з невизначеним артиклем, іноді з декількома прикметниками-визначеннями, що дають читачу перше уявлення про головного героя казки.

Час дії казки також звичайно визначається в її зачині. Важливо відзначити, що в німецьких народних казках майже не зустрічаються вказівки на час і місце, усе надзвичайно невиразно. Таким чином, зачин казки підкреслює невизначеність, віддаленість часу подій казки від моменту повідомлення про них, характеризує неквапливу манеру розповіді оповідача. В такому зачині використовуються дискурсивні формули невизначеності (einmal – колись, одного разу), а також сигнали «розтягнутого» часу,

Основними рисами героїв німецьких казок є їх діяльність, активність, прагнення до самоствердження в житті, незалежність від обставин зовнішнього світу і оточуючих, працьовитість, хазяйновитість, прагматичність, раціональність, побожність.

Національний колорит героя німецької народної побутової казки складається з наступних компонентів: 1) типи героїв за характером здійснюваних дій; 2) атрибутивні характеристики героя; 3) належність до одного зі світів; 4) герой як втілення певної моральної ідеї; 5) локалізація героя; 6) мотиви, що лежать в основі певних дій героя; 7) типи героїв за розвитком тем. Кожен з компонентів співвідноситься з лінгвокультурними символами. Компонент «локалізація» втілюється у символі «дім» (Haus);

142

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. І, 2013___________

«моральна ідея», «характер дій» та «мотиви, що лежать в основі дій героя» є складовими змісту таких символів, як «порядок» (Ordnung), «праця» (Arbeit) та «ощадливість» (Sparsamkeit). Символи «добро» (das Gute) та «зло» (das Böse) знаходять вираження у компонентах «атрибутивні характеристики» та «приналежність до одного зі світів» [5, с. 9–15].

У народній казці найбільш частотними виступають прикметники на позначення кольору, серед яких основним є «чорний». У даному випадку негативні конотації «чорного» зумовлені сюжетом казок, однак навіть «за межами» казки «schwarz» асоціюється з негативними характерологічними якостями (schwarze Gedanken), чарами (schwarze Kunst), злими чарівниками та трауром. «Білий» не утворює прямого протиставлення «чорному», але дуже часто біла тварина – це чарівна тварина, що приносить удачу, а білий одяг зазвичай вказує на моральну чистоту людини («Das gute Mädchen freute sich über die weiße Schlange … und nahm auch wahr, dass, seit sie dieselbe mit Milch tränkte, ihres Herrn Kühe sichtbarlich gediehen, viel mehr Milch gaben…», «… er blickte auf und sah eine holde Gestalt in weißem Kleide, gleich einem Engel…») [6, c. 165–168].

Для характеристик локалізації найчастотнішими є «nah» та «weit». У групі «характеристики часу» найпоширенішими є ті, що позначають тривалість (lang, ewig). Прикметники динамічнопросторового переміщення використовуються для позначення швидкості

(schnell, geschwind, plötzlich). Цікаво, що «швидкий» або «швидко» супроводжує переважно героя чоловічої статі, героїні діють швидко у небагатьох випадках [6, с. 167]. А такі характеристики свідчать про зазделегіть прийняту героїчність героя саме чоловічої статі.

інтелекту», де характеристика «розумний» – однозначно позитивна,

підкреслюється тривалими сентенціями з вуст розсудливих героїв казок

(«Da sprach Sambar, das kluge Mäuslein… ein Weiser strebt nur zu erlangen das, was möglich ist, und unweise gilt, der das Unmögliche erringen will»).

143

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. І, 2013___________

Серед «характеристик ставлення до інших» також переважають позитивні прикметники (gut, gnädig, barmherzig). Звертає на себе увагу досить часте вживання прикметників зі значенням «дружній» (freundlich, befreundet). Важливість дружби неодноразово підкреслюється у текстах німецьких народних казок через численні повчання з вуст окремих героїв [6, с. 168].

Таким чином, можна зробити висновок, що кожне слово в тексті німецької народної казки має неабияке смислове та культурне навантаження. Аналіз лінгвокультурних засобів тексту допомагає у вивченні культурного середовища та метальності народу-творця казки.

Список використаної літератури

1. Романенко Ю. М. Німецька літературна казка у світлі жанрової проблематики / Ю. М. Романенко // Вісник СумДу. – 2006. – №11 (95) – С. 109. 2. Німецькі народні казки [Електроний ресурс] – Режим доступу : http://www.maerchen.com. 3. Російські народні казки [Електроний ресурс] –

Режим доступу : http://lukoshko.net/storyList/russkie-narodnye-skazki.htm. 4.

Вавилина Т. Отображение картины мира в русских и немецких народных сказках / Т. Вавилина // Rossica Olomucensia – 2004. – Т.2. – №1.– С. 393 – 397. 5. Давиденко Г. В. Німецька побутова казка: тематичні, структурнокомпозиційні та лінгвокультурні характеристики : авторефер. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германскі мови» / Давиденко Ганна Віталіївна. – К., 2008. – 20 с. 6. Мельник О. В. Мовна картина світу німецьких народних казок / О. В. Мельник // Вісник Житомирського держ. ун-ту. – 2011. – Вип. 58 – С. 167 – 169.

Тофтул А. С., Літвінова М. М. Лінгвокультурна специфіка німецьких народних казок

Стаття висвітлює особливості відображення національнокультурної інформації у текстах німецьких народних казок. Особлива увага приділяється виокремленню характерних особливостей на лексичному та синтаксичному рівні, а також визначенню компонентів національного колориту героїв як головного засобу відображення національного характеру. В статті наведено приклади використання в текстах німецьких народних казок різних частин мови, таких як дієслово, прикметник та цілих синтаксичних конструкцій, які несуть в собі не тільки лінгвістичне, але й культурологічне навантаження.

Ключові слова: народна казка, національно-культурна специфіка, лінгвістичні засоби, лексичні маркери, композиція.

Тофтул А. С., Литвинова М. М. Лингвокультурная специфика немецких народных сказок

Статья посвящена особенностям отображения национальнокультурной інформации в текстах немецких народных сказок. Особое внимание уделяется выявлению характерных особенностей немецкой

144

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. І, 2013___________

народной сказки на лексическом и синтаксическом уровне. Образ героя рассматривается как один из главных путей отображения национального характера. В статье приведены примеры употребления в текстах немецких народных сказок различных частей речи, таких как глагол, прилагательное и синтаксических конструкций, которые имеют не только лингвистическую, но и культурологическую ценность.

Ключевые слова: народная сказка, национально-культурная специфика, лингвистические средства, лексические маркеры, композиция.

Toftul A. S. Litvinova M. M. Linguocultural Specificity in the Texts of German Folk Tales

The article highlights the representation of national-cultural specificity in the texts of German folk tales and gives examples of using in these texts such parts of speech as verb, adjective and whole syntactic structures, which have not only linguistic, but also culturological value. Particular attention is paid to the finding of characteristic features in the texts of German folk tales on lexical and syntactic level, as well as to the definition of characters as the main way to describe the national specificity. The article explains preferential using of poetic clichés, «literal language», expressions with explicit meaning in the dialogues, frequent using of parataxis and preference for such motives as numbers, colors, sharp contrasts. Words and phrases, which are used in the texts of German folk tales, reflect the national characteristics of folk tradition and characterize ethnic mentality. They are represented in the characters of German folk tales. National colour of characters consists of such components as attributive characteristics of the characters, their belonging to the one of the worlds, statement, that their character is a personification of their moral ideas. German characters are different from Russian because of their activity and boldness. German folk tales are characterized by the using of traditional formulas and lexical markers. Adjectives in such folk tales serve for indication of color, location, time characteristics and emotional sphere.

Key words: folk tale, national and cultural specificity, linguistic means, lexical markers, composition.

Стаття надійшла до редакції 04.02.2013 р. Прийнято до друку 30.05.2013 р. Рецензент – к. пед. н., доц. Сурженко О. П.

145

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. І, 2013___________

УДК [811.111+811.161.2]’373.7

А. О. Шестаков

ЕТНОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФЛОРОНОМЕНА «МАК» ТА ЙОГО ЕКВІВАЛЕНТІВ В УКРАЇНСЬКІЙ, АНГЛІЙСЬКІЙ ТА ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВАХ

Є. М. Верещагіна та В. Г. Костомарова), тобто бути сховищем колективного досвіду, що накопичується впродовж років. Саме тому в різних мовах наявна значна кількість національно-культурних маркованих одиниць, тобто одиниць, семантика яких відображає матеріальні умови життєдіяльності етнічного колективу, його моральноетичні та естетичні принципи, звичаї та традиції, вірування та іншу інформацію культурологічного характеру. Проте найбільш яскраво ця інформація зафіксована у фразеологізмах. Як справедливо зазначає Б. М. Ажнюк, «одиниці фразеологічної системи більшою мірою, ніж одиниці будь-якого іншого структурного рівня мови, наділені національним колоритом. Вони є носіями не тільки предметно-логічного значення, у їх формі відображені, «сфотографовані» характерні риси етнокультурного обличчя цього народу» [1, с. 3].

Фразеологічні одиниці (ФО), що мають у своєму складі назви рослинного світу (флорономени), є важливими структурними частинами біоморфного коду культури, тому вони впливають на позначення інших культурних кодів та на формування мовної картини світу різних етносів. Флорономени є своєрідною лексичною групою, аналіз якої дозволяє виявити закодовану в ній інформацію про архаїчні вірування й бачення навколишньої дійсності представниками певного етносу. Дослідження фразеологізмів з компонентом-флорономеном крізь призму їхнього етнокультурного змісту здійснювалося в роботах таких авторів, як О. А. Куцик, Н. Д. Петрова, І. Е. Подолян, В. Д. Ужченко та ін.

Вивчення ФО з компонентом-флорономеном як одиниць, що впливають на створення мовної картини світу (МКС) представляє цінність для виявлення особливостей культури і світобачення конкретної лінгвокультурної спільноти. Однак, існують флорономени, які мають особливу значущість у когнітивному просторі і в культурі окремого етносу. Подібною базовою одиницею української фразеології, на наш погляд, є флорономен мак. Мак є однією із знакових рослин в картині світу українців, тому вивчення цього флорономена в аспекті зіставлення з еквівалентними йому флорономенами poppy (англ.) та pavot (фр.) становить незаперечний мовознавчий та культурологічний інтерес.

Метою цієї статті є комплексний етнокультурний аналіз флорономена мак/poppy/pavot як національно-маркованої одиниці МКС

146

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. І, 2013___________

українців та особливості його функціонування у фразеологічних системах англійської та французької мов. Проблема вивчення флорономену мак/poppy/pavot з точки зору етнокультурології, яка розглядається в цій статті, є актуальною з огляду на те, що в сучасній лінгвістиці велику увагу приділяють дослідженню мови у сфері її взаємозв’язків із ментальністю, культурою, історією, звичаями й традиціями народу.

Предметом дослідження стали національно-культурні особливості семантики ФО з флористичним компонентом мак/poppy/ pavot.

Об’єктом дослідження є флорономен мак/poppy/ pavot як носій етнокультурної інформації у складі стійких сполучень слів української, англійської та французької мов.

У тлумачних словниках лексема мак має такі значення: 1. Трав’яниста рослина з довгим стеблом і великими квітками (переважно червоного кольору), що дає кулястий плід, наповнений дрібним насінням; вирощується як лікарська та олійна культура, а також як декоративна рослина. 2. Насіння цієї рослини [2, с. 601]. Схожі визначення дають і французькі та англійські словники. Але у англійській дефініції флорономена poppy трапляється вказівка на цю квітку як символ пам’яті про загиблих воїнів: an artificial red poppy flower worn to mark Remembrance Sunday – «штучна квітка маку, яку носять на День пам’яті» [3, с. 145].

Урізні часи у різних народів ця проста і в той же час розкішна квітка була багатогранним символом, який залежно від обставин міг мати різноманітні інтерпретації. Про мак складали легенди та міфи, його використовували у медицині та присвячували богам. «Сліпий удар» та «слабка голова» – це теж про мак, бо його концентрований запах викликає мігрень, а колір пелюсток (особливо на сонці) застилає очі.

Уміфопоетичній традиції мак пов’язаний зі сном та смертю. В грецькій міфології мак є атрибутом Гіпноса, брата-близнюка смерті (Танатоса). Гіпнос за допомогою маку приносить усім солодке заспокоєння, навіть Зевсу [4, с. 170]. У древніх римлян мак втілював скорботу богині Церери за своєю дочкою Прозерпиною, яку Плутон забрав до царства мертвих. Церера ходила по землі, не маючи спокою та відпочинку, і за кожним її кроком виростала вогниста квітка. Зібравши букет маків, богиня, нарешті, засинала [5, с. 365]. Тобто можна зробити висновок, що снодійні властивості маку були відомі вже за часів Стародавньої Греції та Риму. У стародавніх медичних рукописах згадується про те, що маковий сік використовували як напій, що занурював людину в глибокий сон під час хірургічних операцій. Тому дві макові квітки прикрашають герб Асоціації анестезіологів Великої Британії та Їрландії [6, с. 20]. Символіку сна відображено у таких французьких стійких виразах, як pavots du sommeil, les pavots de Morphee – (букв. маки сну, маки Морфея) «сон». Серед українського народу також були відомі снодійні властивості маку, напр., як після маківки (маку) спати, заснути –

«міцно», «сильно спати». Сон часто виступає символом смерті, тому в

147

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. І, 2013___________

багатьох українських ФО мак пов’язується зі смертю, нетривалістю людського життя: напр., маку наївся – «очманів»; на мак розбити –

«вщент»; маком сісти – «загинути», стерти на мак – «знищити».

Із розповсюдженням християнства поширився мотив про те, що маки ростуть на крові розіп’ятого Ісуса Христа. Так за маком закріпилися символіка безневинно пролитої крові. Своє найяскравіше відтворення ця символіка знайшла у англійській МКС. Існувало повір’я, що на полях бою невипадково росте так багато червоних маків – це нібито кров померлих солдатів. Підставою для такого судження звичайно стало криваво-червоне забарвлення макових пелюсток. Особливо достовірно це повір’я виглядало після Першої світової війни, коли після поховання вбитих поля у Фландрії неочікувано стали червоними від маків. З точки зору ботаніки все пояснюється доволі раціонально: у стані спокою макове сім’я може пролежати в землі досить довго, але варто перекопати землю, як квітка «оживає», до того ж на таких полях зазвичай не пасуть худобу, що також сприяє розпоширенню маку. Це несподіване цвітіння підштовхнуло канадського військового лікаря Джона Маккрея в 1915 році написати вірші, що облетіли весь світ: У полі Фландрії поміж хрестами Гойдає вітер мак рядами, Щоб знали місце, де ми є...(пер. Наталії Безсонової).

Ці вірші міцно закріпили у свідомості людей мак та пролиту кров.

УВеликій Британії мак став символом усіх полеглих у військових конфліктах воїнів. Квітка також є емблемою Британського королівського легіону – організації, яка захищає інтереси всіх, хто служив та служить у лавах британської армії. Щороку ця організація проводить благодійну акцію під назвою Poppy Appeal (букв. Поклик Маків), коли в обмін на монету в один фунт чи іншу суму ветерани дають вам кілька червоних паперових маків для кожного члена родини. Зібрані таким чином кошти йдуть на допомогу постраждалим під час війни людям. Сьогодні мак став загальносвітовим символом Дня Перемир’я (11 листопада), який у країнах Співдружності націй називають Poppy Day (букв. День Маків).

УФранції ще з часів Середньовіччя маками прикрашали церкви на день зішестя Святого Духа. «Квіти янголів», як мак називають у Провансі, під час процесії несли маленькі діти, переодягнені херувимчиками, та розкидали червоні пелюстки – далі йшов священик зі Святими дарами. Іще одне застосування: мак використовують у французьких дитячих розвагах. Діти відгинають пелюстки маку донизу та зв’язують травинкою, таким чином утворюється лялечка у червоній сукенці з круглою маковою голівкою. Зазвичай таку ляльку називають enfant du choeur, тобто хлопчик-служка, тому що у римо-католицькій церкві служки носять одяг червоного кольору. Також у Франції мак використовують у грі «Півничок або курочка?», де треба вгадати колір пелюсток у маковому бутоні. Білі означають курочку, а червоні – півничка. Відгадати це доволі складно, адже іноді пелюстки у бутоні бувають білими, хоча згодом усі стають однаково червоними [7, с. 367].

148

Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. І, 2013___________

У французькій мові флорономен pavot (син. coquelicot) в основному представлений у ботанічній термінології: pavot ornemental –

декоративний мак; pavot a graines noires – чорний перець; pavot a opium – опійний мак; pavot blanc – снодійний мак; pavot porte-soies – мак щетінконосний. Щодо функціонування цього флорономена у фразеологічній системі французької мови, то найбільш уживаним є стійке сполучення comme un coquelicot – червоний як мак, де щоки людини за аналогією з кольором квітки мають таке ж червоне забарвлення. Таку саму аналогію використано і в українських ФО

червоний як мак; почервоніти, наче мак; зашарітися, мов мак.

В англійській мові флорономен poppy також найчастіше вживають для опису зовнішнього вигляду людини, перш за все, кольору обличчя:

(as) red as a poppy – «червоний як мак»; turn red as a poppy –

«зашарітися», «почервоніти як мак». Фразеологічна система англійської мови включає і такі сталі сполучення, як tall poppy (досл. високий мак) – «явно успішна людина, особливо така, якій заздрять вороги», tall poppy syndrome (досл. синдром високого маку) – «тенденція до дискредитації явно успішних людей» та cut down the tall poppies (досл. зрізати високі макі) – «критикувати людей, які виділяються з натовпу», у яких відображене негативне оціночне ставлення до «вискочнів».

Проте найширший спектр символічних значень мак має в українській культурній традиції, асоціюючись в народі з безмежною плодючістю та безкінечним простором Всесвіту. Зовнішній вигляд квітки та її ознаки знайшли своє вербалізоване вираження в усній народній творчості українського народу. Про мак існує багато загадок, напр.,

стебельце – шорстка дробинка, у серединці – чорна вуглинка; стоїть дуб, повен круп, шапочкою прикритий, цвяшком прибитий; стоїть півень на току у червонім ковпаку; стоїть при дорозі на одній нозі, голова мала, а в ній – тьма; стоїть тичка, на тичці – капличка, без вікон, без дверей, повна хата людей; стоїть стебло коло села, а на стеблі – сімсот і два.

Мак оспівували у веснянках: мак, мак, маківочка, золотая голівочка; при долині мак, при широкій мак та в жартівливих піснях: чоловік сіє жито, жінка каже: мак, мак, нехай так, нехай так, нехай з жита буде мак [8, с. 787].

Мак займав важливе місце і в язичницьких релігійних обрядах наших предків. Їхній відгомін – відома українська хороводна гра «Мак», що відтворювала обряд сіяння маку чи взагалі усієї городини, її подальшого росту, визрівання та збору. Вона являла собою щось на зразок заклинання, мета якого – одержати добрий врожай. Побравшись за руки, діти ставали у коло. В середину сідала одна дівчинка, навколо неї ходили і співали: Ой на горі мак, Під горою так; Маки ж мої, маківочки, Золотії голівочки, Станьте ви так, Як на горі мак!

Проспівавши раз, питали у дівчинки: «Козачок, чи виорав ти мачок?». Дівчинка одмовляла: «Виорав». Тоді знову ходили навколо і співали те саме, але кожного разу питали, чи мак вже посходив, зацвів і

149