Конспект лекцій Основи екології 2015

2.До техногенно забруднених земель відносяться землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. При використанні техногенно забруднених земель враховуються особливості режиму їх використання.

3.3.Особливості режиму і порядку використання техногенно забруднених

земель встановлюються законодавством України.

Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення

1.Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації.

2.Порядок використання техногенно забруднених земельних ділянок встановлюється законодавством України.

Глава 28. Консервація земель Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі

1.До деградованих земель відносяться:

1)земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

2)земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

2.До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель

1.Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.

2.Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

81

3.Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.

4.Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Глава 30. Планування використання земель Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель

1.Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляються з метою забезпечення потреб населення і галузей економіки у землі та її раціонального використання і охорони.

2.Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляються відповідно до програм економічного науковотехнічного і соціального розвитку України.

3.Загальнодержавні програми використання та охорони земель

затверджуються Верховною Радою України.

Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель

1.Регіональні програми використання та охорони земель розробляються Радою міністрів Автономної Республіки Крим обласними державними адміністраціями і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.

2.Програми використання та охорони земель міст Києва і Севастополя розробляються Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями та затверджуються відповідними радами.

Глава 32. Контроль за використанням та охороною земель Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Стаття 188. Державний контроль за використанням та охороною земель

1.Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель – спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.

2.Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель

82

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах.

Відходи виробництва – це залишки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що утворюються в процесі виробництва, частково або повністю втратили свою якість і не відповідають стандартам виробництва.

Виробник відходів – фізична або юридична особа, чия діяльність зумовлює утворення відходів. Причиною утворення відходів є переважно господарська діяльність людини, внаслідок якої порушені складні взаємозв'язки між компонентами біосфери, що здійснюються в рамках колообігу хімічних елементів та обміну енергією, і формувалися впродовж тривалого часу.

Людство

використовує 13% річкових вод, повертаючи їх у довкілля у вигляді стічних вод;

вирубує щороку 20 млн. га лісів;

видобуває з надр і піднімає на поверхню близько 100 млрд. т мінеральних руд;

виплавляє понад 800 млн. т різних металів;

спалює 7 млрд. т у.п.;

вносить на поля понад 500 млн. т добрив і 4 млн. м пестицидів, значна

частина яких розсіюється у довкіллі і через високу стійкість накопичується по ланцюгах живлення.

Єдиної класифікації відходів немає, тому їх розподіляють за кількома принципами:

1)за галузями, де вони утворюються (побутові, сільськогосподарські, промислові, каналізаційні);

2)за конкретними виробництвами (відходи ТЕС, трикотажної фабрики, коксохімічного заводу тощо);

3)за агрегатним станом (газоподібні, рідкі, тверді);

4)за тоннажністю (велико чи малотоннажні);

5)за ступенем використання;

6)за цінністю компонентів;

83

7) за впливом на довкілля.

Найчастіше відходи класифікують на основі джерела утворення та з урахуванням їх особливостей: побутові; промислові; сільськогосподарські; будівельні; відходи споживання – вироби і машини, які втратили свої споживчі властивості внаслідок фізичного чи морального спрацювання; радіоактивні; токсичні.

Промислові відходи виникли одночасно з промисловістю і з часом їх кількості зростають, а асортимент розширюється. Найгірше, що відходи стають дедалі небезпечнішими, оскільки окремі їх компоненти не включаються в загальний біосферний колообіг, накопичуються і негативно впливають як на абіотичні, так і на біотичні компоненти біосфери.

Найістотнішими джерелами твердих промислових відходів є гірничозбагачувальні комплекси, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, ТЕС.

Рідкі промислові відходи – це здебільшого стічні води промислових підприємств. Вони містять широкий спектр забрудників. Стічні води металургійних підприємств містять у великих концентраціях важкі метали, нафтопродукти; керамічні заводи – глинисті часточки, барвники, метали; заводи з обробки шкір – сполуки хрому, сульфіди, барвники, ПАР.

Газоподібні промислові відходи – викиди підприємств, які через димові труби надходять в атмосферу. Основними забрудниками повітря є оксиди нітрогену, сульфуру, карбону, вуглеводні, озон. Значний внесок у забруднення повітря вносять металургійна промисловість, енергетика (ТЕС викидають в атмосферу до 29% загальної кількості всіх шкідливих підходів промисловості), транспорт.

Щороку на кожного жителя припадає така кількість побутових відходів, кг: США – понад 720, Канади – 380, Франції – 300-360, Великої Британії – 240-300, Голландії – 165-190, Японії – 340-440, Австралії і Фінляндії – понад

620.

Зберігання відходів може бути різним залежно від кількості відходів, наявності площ для зберігання, концентрації цінних компонентів та токсичних речовин, можливості повторного використання.

Найменш небезпечні відходи зберігають у звалищах чи шламосховищах за умови забезпечення контролю за станом прилеглих територій; токсичні відходи залежно від хімічної природи токсикантів попередньо знешкоджують; радіоактивні переводять у стан, в якому вони завдають найменшої шкоди довкіллю, і захоронюють.

84

Обробка відходів – здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних зі зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів з метою підготовки їх до екологічного безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Знешкодження відходів – усунення або зменшення небезпечності відходів механічними, фізичними, хімічними чи біологічними методами обробки.

Поховання відходів – остаточне розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах таким чином, щоб їх шкідливий вплив на довкілля та здоров'я людей не перевищував установлених норм.

Маловідходні технології – це такий спосіб виробництва продукції (підприємство, територіально-виробничий комплекс), за якого негативний вплив на довкілля не перевищує рівня, допустимого санітарно-гігієнічними нормами; при цьому частина сировини і матеріалів переходить у відходи, що направляють на тривале зберігання чи захоронення.

Оскільки довкілля виконує такі життєво важливі функції, як забезпечення людей природними ресурсами, природними послугами (рекреація, туризм, естетичне задоволення), поглинання відходів і забруднень, то, реалізуючи заходи з охорони природи й використання й ресурсів, слід знати економічну вартість цього й ціну шкоди, заподіяної природі антропогенними забрудненнями та впливами.

Тому основним принципом раціонального природокористування в наш час став еколого-економічний, за якого критерій ефективності господарювання формується так: одержання максимальних матеріальних благ з мінімальними витратами й мінімальними порушеннями природного середовища. Одна це потребує вкладання значних коштів у природоохоронну сферу, що завжди знижує прибутковість виробництва.

Раціональне природокористування – це високоефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, яке не призводить до різких змін природноресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об'єктів, облагороджує їх. Воно спрямоване на забезпечення умов існування людства й стабільного одержання матеріальних благ.

Нераціональним вважається таке природокористування, в результаті якого природи втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегулювання, порушується рівновага біосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання загалом. Це, як

85

правило, екстенсивне, хижацьке господарювання, перепромисел, пере випасання, перезабруднення повітря, води й ґрунтів промисловими, транспортними, енергетичними викидами та пестицидами. Нераціональне природокористування може бути як навмисним, так і випадковим, або супутнім (наприклад, спустошення зруйнування чи пожежі, пов'язані з воєнними діями).

Показниками збитків від забруднення довкілля слугують:

підвищення рівня захворюваності населення; зниження продуктивності сільського господарства; прискорення спрацювання основних фондів та ін. Вартість відновлення природи визначається за необхідними витратами на рекультивацію ландшафтів, відновлення водойм або сільськогосподарських угідь, озеленення тощо. Та при цьому часто неможливо оцінити погіршення соціального клімату, порушення рівноваги в екосистемах, загибель внаслідок техногенного впливу унікальних геологічних пам'яток чи ландшафтів, зникнення багатьох видів рослин і тварин.

Плата за забруднення навколишнього природного середовище встановлюється за:

викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднювальних речовин у поверхневі водойми, територіальні та внутрішні морські водойми, а також у підземні горизонти та систему комунальної каналізації;

розміщення відходів виробництва у навколишньому середовищі.

Розміри платежів визначають на підставі лімітів забруднювальних речовин, які встановлюються для підприємств з урахуванням гранично допустимих викидів і скидів кожного інгредієнта в тоннах за рік. Ліміти розміщення відходів у навколишньому середовищі визначають для підприємств як фізичний обсяг відходів залежно від класу токсичності.

86

Додаток 1 Методика розрахунку гранично допустимих викидів шкідливих

речовин в атмосферу

Розрахунок гранично допустимих викидів (ГДВ) проводиться у відповідності з «Методикою розрахунку концентрації в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств» (ОНД-86).

Розрахунок ГДВ для нагрітих викидів з одиночного джерела з круглим отвором або групи таких, які близько розташовані один біля одного, одиночних джерел у випадках, коли фонова концентрація сумішей Сф – встановлена як незалежна від швидкості та напрямку вітру і постійна на території, що розглядається, проводиться за формулою:

де ГДК – максимально одноразова ГДК, мг/м3; А – коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери

та визначає умови вертикального і горизонтального розсіювання шкідливих речовин в атмосферному повітрі;

F– безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосфері (для газів і дрібнодисперсних аерозолів F=1);

m, n – безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду;

Н– висота джерела викиду над рівнем землі, м;

Т– різниця між температурою газоповітряної суміші, що викидається, та температурою навколишнього повітря; η – безрозмірний коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості на

розсіювання домішок (для рівної місцевості η = 1);

V1 – об’єм газоповітряної суміші, м3/с, визначають за формулою

де D – діаметр отвору джерела викиду, ω0 – середня швидкість виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду, м/с.

У випадках, коли значення фонової концентрації деталізовані за швидкістю та напрямком вітру або за територією, врахування Сф

87

проводиться відповідно до «Тимчасових вказівок з визначення фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі для нормування викидів та встановлення ГДВ», а також встановлюється за даними спостережень. В інших випадках фон розраховують шляхом використання даних інвентаризації викидів всіх існуючих джерел шкідливої речовини, що розглядається, та інших речовин, що мають з нею ефект сумації за шкідливою дією.

Розрахунок ГДВ для холодної газоповітряної суміші за умов,

однакових з розглянутими вище, визначають за формулою

Залежність значень коефіцієнта А від розташування джерела така ж, як і у випадку нагрітих викидів. Максимальну приземну концентрацію шкідливих речовин Cm (мг/м3) для даного джерела в атмосферному повітрі визначають за формулою:

Приклад розрахунку гранично допустимих викидів Розрахувати ГДВ для забруднюючих інгредієнтів котельні, що працює

на газу, зробити відповідні висновки. При цьому в розрахунок беруть лише викиди оксиду вуглецю та оксиду азоту, інші компоненти не трапляються або зовсім не значні. Дані для виконання розрахунків наведені в табл. 1.

Таблиця 1 – Вихідні дані для виконання розрахунків

Розв’язок:

1. Коефіцієнт стратифікації А для даної місцевості дорівнює 180.

88

2.Визначаємо об’єм газоповітряної суміші V1 за формулою (4):

3.Визначаємо коефіцієнт m. Значення безрозмірного коефіцієнта m визначають залежно від параметра f, м∙с – 2 ∙°С –1 за формулою:

де f розраховують за залежністю:

Розрахунок f дає значення:

і відповідно значення коефіцієнта m буде дорівнювати

4. Визначаємо значення коефіцієнта n. Значення безрозмірного коефіцієнта n визначають такими рівняннями залежно від параметра Vm:

–якщо Vm ≤ 0,3, n = 3;

–якщо 0,3 ≤ Vm ≤ 2 ,

–якщо Vm > 2, n = 1.

При цьому Vm визначають за виразом:

Розрахунок Vm значення

якщо 2 > Vm > 0,3 ,то в цьому разі п визначають так:

=2,56.

5.Визначаємо ГДВ для інгредієнтів СО та NO2:: Безрозмірний коефіцієнт F набуває таких значень:

oдля газоподібних шкідливих речовин та дрібнодисперсних аерозолів, швидкість впорядкованого осідання найбільш крупних фракцій яких не перевищує 3-5 см/с – 1,0;

89

o для крупно-дисперсного пилу та золи при середньому експлуатаційному коефіцієнті очищення не менше ніж 90 % – 2,0; 7590 % – 2,5, не менше 75 % або за відсутності очищення – 3,0.

У даному випадку коефіцієнт F для газів становить 1.

Коефіцієнт η = 1 за умов, якщо в радіусі 50 H від джерел; перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1 км. Тоді

Висновок. Одним з впливових факторів на величину ГДВ є ефективна висота викиду тобто висота труби. Якщо у повітрі населених пунктів, де розташовані підприємства, Сф перевищує ГДК, а значення ГДВ за об’єктивними причинами не можуть бути досягнуті, вводять поетапне зниження викидів шкідливих речовин до ГДК.

90