Конспект лекцій Основи екології 2015

агрохімічних характеристик ґрунту нижчі, ніж за сільськогосподарської рекультивації.

Водогосподарська рекультивація стосується здебільшого тих кар'єрів, які після відпрацювання заповнюються ґрунтовими й дощовими водами. Такі штучні озера впорядковуються, в них запускається риба, їхні береги озеленюються тощо.

Рекреаційна рекультивація виконується неподалік міст і великих населених пунктів з метою створення зон відпочинку. Здебільшого вона поєднується з водогосподарською й лісогосподарською рекультивацією (озера в кар'єрах упорядковують, на їхніх берегах споруджують пляжі, бази відпочинку, висаджують дерева, кущі й т. д.).

Санітарно-гігієнічна рекультивація здійснюється для консервації порушених земель, припинення шкідливої дії кар'єрів, відвалів на природне середовище (скажімо, аби звалище не забруднювало повітря й підземні води), якщо з якихось причин використання порушених земель вважається недоцільним.

Будівельна рекультивація — це підготовка порушених земель під спорудження житлових будинків, спортивних майданчиків, промислових підприємств, складів і т. д. Кар'єри при цьому засипаються відвальними породами, їхні стінки виположуються, підводяться дороги, теплотраси, виконуються меліоративні роботи (дренаж тощо).

Охорона земних надр.

Надра Землі використовуються людиною з різною метою, зокрема для:

видобування корисних копалин;

зберігання рідких і газоподібних корисних копалин у природних і штучних сховищах;

будівництва різних споруд, сховищ і навіть цілих заводів;

прокладання транспортних комунікацій (метро, трубопроводи);

поховання токсичних промислових і стічних вод.

Серед численних видів діяльності людини є два, що мають особливе значення, оскільки від них залежить саме існування суспільства: це праця сільського трудівника, фермера, котрий виробляє продукти харчування, та праця гірника, шахтаря, який видобуває з надр Землі енергетичну й мінеральну сировину, без чого неможливе функціонування всіх інших галузей господарства. При цьому, якщо збільшення виробництва продуктів харчування прямо пропорційне зростанню чисельності населення, то

71

підвищення енергоємності й матеріаломісткості сучасного виробництва набагато випереджає його.

Головний напрям використання надр – це, звичайно, видобування мінеральної сировини. За сучасної технології видобування й переробки корисних копалин лише 1-5 % речовини, що добувається з надр, використовується у вигляді продукції, вся решта йде у відвали й відходи.

На скільки ж років людству вистачить земних запасів корисних копалин і які вони, ці запаси? За даними науки геохімії, у верхній десятикілометровій товщі літосфери 99 % її маси становлять 12 хімічних елементів: О, Sі, А1, Рb, Са, Nb, К, Мg, Н, Ті, С і СІ. Решта елементів містяться в дуже невеликих кількостях. Тим часом людство використовує всі елементи таблиці Менделєєва, але в різних кількостях. За даними ООН, ресурси 18 економічно найважливіших мінералів опинилися на межі цілковитого вичерпання, навіть за умови введення рециклічності й відновлення. Серед них – золото, срібло, ртуть, свинець, сірка, олово, цинк, вольфрам.

Щоправда, слід ураховувати й додаткові фактори. Не всі ще родовища корисних копалин відкрито й узято на облік. Особливо це стосується шарів літосфери глибше за 3-4 км, вивчених дуже погано. Крім того, величезні запаси мінералів містить Світовий океан. Тут є родовища нафти й газу, залізо-манганові й фосфоритові конкреції, розсипні родовища золота, платини, алмазів, рідкісних металів тощо. Сьогодні ці багатства використовуються дуже мало.

Великі можливості економії та раціонального використання ресурсів криють у собі й родовища, які розробляються сьогодні у світі. Йдеться передусім про зниження кількісних і якісних втрат корисних копалин під час їх видобування. Кількісні втрати зумовлені тим, що частина руди чи вугілля залишається під землею – в ділянках між блоками й між шахтами, в так званих охоронних ціликах (стовпах породи, не вилученої в процесі розробки для запобігання обвалам покрівлі). Якісні втрати спричинюються тим, що під час видобування корисної копалини частина руди змішується з пустими породами, в результаті чого вміст металу в руді виявляється нижчим, зростає зольність вугілля тощо.

У разі видобування корисних копалин відкритим способом (кар'єрами) втрати значно менші (10-12 %), ніж при підземному, шахтному способі (3040 %). Однак не кожне родовище можна розробляти відкритим способом, а крім того, при цьому виникають інші порушення природного середовища. Чималу економію ресурсів дає застосування новітніх технологій видобування

72

корисних копалин: свердловинного гідродобування й вилуговування, підземного виплавляння сірки, газифікації вугілля в надрах та ін. Дуже перспективними вважаються мікробіологічні методи добування корисних копалин: виведено такі штами бактерій, які, розкладаючи сульфіди та інші сполуки металів із дуже бідних руд, переводять їх у розчинну у воді форму, звідки вони після цього можуть бути вилучені економічно вигідним способом.

Важливий, напрям економії мінеральної сировини – використання вторинних ресурсів. Зменшення обсягів видобутку мінеральних ресурсів із надр Землі досягається також їх комплексним використанням. Практично всі родовища твердих корисних копалин комплексні, тобто, крім основного компонента, містять цілу низку супутніх. Іноді супутні корисні компоненти виявляються ціннішими за основні. Більшість залізних руд також є багатокомпонентними. Не всі ці компоненти сьогодні вилучаються, хоча спеціальні технології у світі напрацьовані.

Значно порушують земну поверхню гірничі розробки – шахти, кар'єри, свердловини. Підземні розробки спричинюють утворення порожнин і тріщин у гірських породах, просідання ґрунту, обвали та зсуви порід, осушення водоносних горизонтів. Із гірських порід виділяються шкідливі гази (метан, сірководень), трапляються раптові прориви підземних вод, явища так званого «гірського удару» й т. д. Проходка кар'єрів супроводжується великими штучними пониженнями рельєфу, по краях кар'єрів розвиваються зсуви та обвали, в районах кар'єрів і шахт істотно знижується рівень підземних вод. Навколо родовищ, які розробляються, утворюються відвали пустих порід, терикони, що займають великі площі родючих земель. Поверхневі водотоки забруднюються мінералізованими водами, які відкачуються із шахтних горизонтів.

Відомі способи якщо не запобігання цим екологічним порушенням, то принаймні пом'якшення їхніх негативних наслідків. Головним напрямом тут має стати якнайширше впровадження маловідходних або (в ідеалі) безвідходних технологій. Суть їх полягає в тому, що з надр Землі слід брати якомога менше, а з того, що взято, вилучати якомога більше корисних компонентів.

Тема 8. Еколого-економічні засади раціонального природокористування План

1.Нормативно-правові основи охорони біосфери.

2.Безвідходні та маловідходні технології.

3.Економіко – правовий механізм в галузі екології.

73

Нормативно-правові основи охорони біосфери перш за все слід розглядати, починаючи з основного Закону нашої держави – Конституції України, що був прийнятий Верховною Радою України в 1996 р.

Розділ І Загальні засади

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов’язує.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права

власності рівні перед законом.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права школи. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 66. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України

Про охорону навколишнього природного середовища (Вводиться в дію Постановою ВР № 1268-12 від 26.06.91. ВВР 1991 № 41

ст.547)

(Із змінами внесеними згідно із Законом № від 05.05.93 до 14.07.99)

74

Стаття 38. Загальне та спеціальне використання природних ресурсів. Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України – на пільгових умовах.

Стаття 39. Природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення.

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

1)територіальні та внутрішні морські води;

2)природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

3)атмосферне повітря;

4)підземні води;

5)поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;

6)лісові ресурси державного значення;

7)природні ресурси в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

8)дикі тварини, що перебувають у стані природної волі, а також інші об'єкти тваринного світу у межах територіальних і внутрішніх морських вод, водойм, розташованих на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів державного значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної Книги України;

9)корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

75

Водний кодекс України (ВВР, 1995, № 24, ст. 184) (№ 214/95-ВР від 06.06.95)

Стаття 3. Водний фонд України. Всі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:

[1]поверхневі води:

a.природні водойми (озера);

b.водотоки (річки, струмки);

c.штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

d.інші водні об'єкти.

[2]підземні води та джерела;

[3]внутрішні морські води та територіальне море. Стаття 4. Землі водного фонду.

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

- морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

- прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та водойм; - гідротехнічними іншими водогосподарськими спорудами та каналами,

а також землі, виділені під смуги відведення для них;

-береговими смугами водних шляхів.

Стаття 5. Водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення. До водних об’єктів загальнодержавного значення належать:

-внутрішні морські води та територіальне море;

-підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

-поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

-водні об'єкти в межах територій природо-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії

лікувальних.

До водних об’єктів місцевого значення належать:

[1]поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;

[2]підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Розділ ІІ. Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

76

Глава 7. Екологічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Стаття 29. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Стаття 30. Плата за спеціальне водокористування.

Стаття 31. Плата за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Стаття 32. Розділ платежів за спеціальне водокористування та користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Розділ. ІІІ Водокористування Глава 9. Водокористувачі, права і обов’язки. Стаття 42. Водокористувачі.

Глава 10. Види і порядок водокористування. Стаття 46. Види водокористування.

Стаття 47. Право загального водокористування. Стаття 48. Спеціальне водокористування.

Стаття 49. Право на здійснення спеціального водокористування. Глава 14. Умови скидання зворотних вод у водні об'єкти. Стаття 70. Умови скидання стічних вод у водні об'єкти.

Охорона атмосфери від промислових забруднень

Закон України Про охорону атмосферного повітря (ВВР 1992, № 50, ст.678) № 2708-12 від 16.10.92 р.

Заходи щодо охорони атмосферного повітря Стаття 13. Регулювання викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки за дозволами, які видаються органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Обсяги цих викидів визначаються на основі нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря.

Порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділ IV. Економічний механізм забезпечення охорони атмосферного повітря

77

Стаття 33. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення охорони та використання атмосферного повітря.

Стаття 34. Порядок встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього.

Стаття 35. Порядок визначення нормативів плати і стягнення платежів за забруднення атмосферного повітря та за інші шкідливі впливи на нього.

Охорона і раціональне використання ґрунтів. Рекультивація земель. Земельний кодекс України

15 листопада 2001 року Стаття 1. Земля – основне національне багатство.

1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

2.Право власності на землю гарантується.

3. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

РОЗДІЛ VІ. ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

Глава 26. Завдання, зміст і порядок охорони земель Стаття 162. Поняття охорони земель

Охорона земель – це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Стаття 163. Завдання охорони земель Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення

земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Стаття 164. Зміст охорони земель

1. Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

78

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

г) збереження природних водно-болотних угідь; д) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі

антропогенних ландшафтів; е) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських

угідь.

2. Порядок охорони земель встановлюється законом.

Стаття 165. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів

1.Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського освоєння земель тощо.

2.У галузі охорони земель та відтворення родючості, встановлюються такі нормативи:

[1]оптимального співвідношення земельних угідь;

[2]якісного стану ґрунтів;

[3]гранично допустимого забруднення ґрунтів;

[4]показники деградації земель та ґрунтів;

3.Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 166. Рекультивація порушених земель

1. Рекультивація порушених земель – це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

2. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

79

3.Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без

ґрунтового покриву.

Інформація з динаміки порушення та рекультивації земель, витрат засобів захисту рослин підприємствами наведено в додатку 3.

Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами

1.Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

2.Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі охорони здоров'я та санітарного нагляду, екології та природних ресурсів.

3.Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з дотриманням встановлених обмежень, вимог щодо запобігання їх небезпечному впливу на здоров'я людини та довкілля.

4.Рівень забруднення ґрунтів враховується при наданні земельних ділянок у користування, вилученні з господарського обігу та зміні характеру і режиму використання.

Стаття 168. Охорона ґрунтів

1.Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.

2.Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

3.При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Глава 27. Використання техногенно забруднених земель Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель

1.Техногенно забруднені землі – це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей.

80