- •Київський національний університет
- •Розділи
- •Міністерство освіти україни київський національний університет
- •Розділи
- •Фізика атомного ядра
- •V. Оптика
- •§ 1. Хвильова оптика Основні формули
- •Приклади розв’язування задач
- •Обчислимо:
- •Обчислимо:
- •Згідно з малюнком, відстань між двома мінімумами на екрані:
- •Розв'язання
- •Звідси (2)
- •Розв'язання
- •Враховуючи закон Малюса,
- •§ 2. Квантова оптика
- •Енергія фотона:
- •Комптонівська довжина хвилі:
- •Приклади розв’язування задач
- •Підставивши числові значення, одержимо
- •Енергія, що випромінюється за одиницю часу з одиниці площі (енергетична світність Rе) абсолютно чорного тіла визначається за законом Стефана-Больцмана:
- •Контрольна робота № 5
V. Оптика
§ 1. Хвильова оптика Основні формули
а) Інтерференція
Швидкість світла в середовищі:
v = c/n, (5.1)
де с – швидкість світла у вакуумі; n – показник заломлення середовища.
Оптична довжина шляху світлової хвилі в середовищі з показником заломлення n:
L = n l, (5.2)
де l – геометрична довжина шляху світлової хвилі в середовищі.
Оптична різниця ходу двох світлових хвиль:
= L1 – L2 . (5.3)
Залежність різниці фаз від оптичної різниці ходу світлових хвиль:
= 2(/), (5.4)
де – довжина світлової хвилі.
Умова максимального підсилення світла при інтерференції:
= k (k = 0, 1, 2, ...). (5.5)
Умова максимального ослаблення світла:
= (2k + 1)/2 (k = 0, 1, 2, ...). (5.6)
Відстань між інтерференційними смугами на екрані, що розміщений паралельно двом когерентним джерелам світла:
х = , (5.7)
де L – відстань від екрану до джерел світла, відстань між якими d (при цьому L d), – довжина хвилі.
Оптична різниця ходу світлових хвиль, яка виникає при відбитті монохроматичного світла від тонкої плівки:
, (5.8)
або
, (5.9)
де d – товщина плівки; n – показник заломлення плівки; і – кут падіння; r – кут заломлення світла в плівці.
Радіус світлих кілець Ньютона у відбитому світлі:
( k = 1, 2, 3, ...), (5.10)
де k – номер кільця, R – радіус кривини лінзи.
Радіус темних кілець у відбитому світлі:
. (5.11)
У прохідному світлі (5.10) є умовою утворення темного кільця, а умова (5.11) – світлого кільця.
б) Дифракція
Радіус зон Френеля для сферичної хвильової поверхні світлової хвилі, що випромінюється точковим джерелом:
, (5.12)
де rk – радіус k-ї зони (k = 1,2,3, ...); R – радіус хвильової поверхні; b – відстань від вершини хвильової поверхні до точки спостереження.
Для плоского фронту хвилі радіус k-ї зони Френеля обчислюється за формулою:
(5.13)
Коливання, що доходять в точку спостереження від сусідніх зон, протилежні за фазою, тобто компенсують одне одного.
Кут відхилення променів, що відповідає мінімуму (темна смуга) при дифракції світла:
(k = 1,2,3, ...) (5.14)
Кут відхилення променів, що відповідають максимуму (світла смуга) при дифракції на одній щілині, визначається співвідношенням:
a sіn = (2k + 1)/2 (k = 0, 1, 2, ...) (5.15)
При нормальному падінні світла на дифракційну решітку положення головних максимумів визначається кутами , відрахованими від нормалі до площини решітки, які задовольняють умові:
d sіn = k (k = 0, 1, 2, 3, ...) (5.16)
де d – стала дифракційної решітки.
Роздільна здатність дифракційної решітки:
R = / = kN, (5.17)
де – найменша різниця довжин хвиль двох близьких спектральних ліній, при яких вони ще розділяються приладом, k – порядковий номер максимумів спектра, N число штрихів решітки.
Формула Вульфа-Бреггів:
2d sіn = k (k = 1, 2, 3, ...) (5.18)
тут – кут ковзання (кут між напрямком паралельного пучка рентгенівського випромінювання, яке падає на кристал, і атомною площиною в кристалі);d– відстань між атомними площинами кристалу.
в) Поляризація
Закон Брюстера:
tg і = n , (5.19)
де і – кут падіння, при якому відбитий від діелектрика промінь повністю поляризований, n – відносний показник заломлення другого середовища відносно першого.
Закон Малюса:
І = І0 соs2 , (5.20)
де І0 – інтенсивність плоскополяризованого світла, що падає на аналізатор, – кут між головними площинами поляризатора і аналізатора.
Кут повороту площини поляризації монохроматичного світла при проходженні через оптично активну речовину визначається співвідношенням:
а) у твердих тілах
= d, (5.21)
де постійна обертання; d – довжина шляху, пройденого світлом в оптично активній речовині;
б) в розчинах
= [ ] С d, (5.22)
де [ ] – питоме обертання; С – масова концентрація оптично активної речовини в розчині.