Екологія –біологічна наука, яка вивчає взаємовідносини організму із середовищем

існування, будову та організацію надорганізмових систем (популяцій, екосистем, біосфери).

Термін ”екологія” запропонований нім. вченим Геккелем у 1866 р.

Екологічні фактори – це компоненти природного середолвища, які впливають на

стан і властивості організму, популяції, угрупування.

Розрізняють 3 групи факторів:

1. Абіотичні – компоненти неживої природи: світло, температура, вологість, клімат, вода, повітря, грунти.

2. Біотичні – компоненти живої природи: рослини, тварини, мікрорганізми, гриби.

3. Антропогенні – різноманітна діяльність людини, яка призводить до зміни довкілля як життєвого середовища всіх живих організмів або безпосередньо позначається на їх житті.

Форми співжиття організмів:

1. Конкуренція – використання певного ресурсу (їжі, води, світла) будь-яким організмом, який тим самим зменшує його доступність для інших організмів. Розрізняють внутрішньовидову (конкуренцію за світло між сіянцями сосни одного віку) і міжвидову (конкуренцію хижаків різних видів за здобич).

2. Хижацтво – живлення тваринами, які були живими до моменту їх перетворення в об’єкт живлення.

3. Симбіоз – співжиття двох організмів, які належать до різних видів. Симбіоз може бути обов’язковими (існування двох організмів або одного з них неможливе один без одного. Гриби у складі лишайників; стьожкові черви – паразити хребетних тварин) або необов’язковим (організми можуть існувати разом або окремо. Актинії і раки-самітники).

Є три типи симбіозу:

а) Паразитизм - форма антогоністичного співжиття організмів, що відносяться до різних видів, при якій один організм (паразит) використовує інший організм (хазяїн) як середовище існування і джерело живлення, завдаючи при цьому йому шкоду. Наприклад: малярійний плазмодій – людина, печінковий сисун – велика рогата худоба.

б) Мутуалізм – взаємовигідне співжиття двох організмів. Наприклад, бульбочкові бактерії – бобові рослини, кишкова паличка – людина, білий гриб – хвойні дерева.

в) Коменсалізм – співжиття, коли один організм споживає залишки або відходи їжі іншого, не завдаючи йому шкоди. Наприклад, існування ротової амеби в ротовій порожнині людини. Є 2 форми коменсалізму:

а) квартиранство: коменсал використовує для оселення організм хазяїна чи його житло ( орхідеї оселяються на стовбурах дерев);

б) нахлібництво: коменсал живиться залишками їжі хазяїна чи продуктами його життєдіяльності (інфузорії, що мешкають у шлунку жуйних парнокопитних і живляться симбіотичними бактеріями)

Оптимальні фактори – екологічні фактори, які забезпечують організму найкращі

умови життєдіяльності (світло, температура, вологість, грунт).

Обмежуючі фактри – фактори середовища, які виходять за межі виносливості

організму (за межі допустимого максимуму або мінімуму).

Кліматичні фактори – фактори зовнішнього середовища, які мають зональний або сезонний характер змін. До них відносять:

I. СВІТЛО. У спектрі сонячного проміння за біологічною дією виділяють 3 ділянки:

а) Ультрафіолетове (0,290 мкм). Згубне для всього живого. Затримується озоновим шаром атмосфери. До поверхні Землі доходить лише невелика частка, необхідна для синтезу вітаміну Д.

б) Видиме світло (0,4–0,750 мкм). Необхідне для життя, фотосинтезу, орієнтування в просторі.

в) Інфрачервоне ( 0,750 мкм). Не сприймається оком людини, є важливим джерелом теплової енергії, пов’язана інтенсивність фізіологічних процесів у пойкілотермних тварин, рослин.

Фотоперіодизм – реакція організмів на сезонні зміни довжини світлового дня.

Наприклад, перельоти у птахів, сплячка у тварин.

Біологічний годинник – це здатність еукаріотичних організмів вимірювати добові,

місячні та сезонні цикли.

Сплячка пов’язана із зниженням інтенсивності обміну речовин, зниження

температури тіла до температури навколишнього середовища (ховрахи, їжаки, кажани, соні).

Переживають несприятливі сезони року. Буває літня, зимова сплячка.

Зимовий сон пов’язаний із зниженням обміну речовин, але при цьому

не відбувається зниження тнмператури тіла (ведмідь, борсук, єнотовидний собака).

Анабіоз – стан, для якого характерне різке зниження або тимчасове припинення

обміну речовин.

Діапауза – період відносного спокою у розвитку тварин, що характеризується

припиненням росту, формотворних процесів та різким зниженням загального обміну речовин. Визначається довжиною світлового дня, відсутністю їжі. Буває:

а) ембріональна діапауза ( у сарани, гризунів);

б) личинкова ( у комах, які зимують на стадії гусені);

в) лялечкова ( у комах, що зимують на стадії лялечки);

г) імагінальна ( у дорослих комах припиняється дозрівання статевих клітин).

II. ТЕМПЕРАТУРА. У більшості організмів процеси життєдіяльності відбуваються в

межах –4⁰ С до +40-45⁰ С. Температурний оптимум для більшості тварин +15-30⁰ С.

Пойкілотермні – організми, температура тіла яких залежить від температури

навколишнього середовища (рослини, тварини, крім птахів і ссавців).

Гомойотермні – організми, температура тіла яких не залежить від температури

навколишнього середовища (птахи, ссавці).

Гіпотермія – це зниження температури тіла.