4. Електронні таблиці (ms Excel та oo Calc)

Електронна таблиця (ЕТ) — це програма, призначена для введення та опрацювання даних, наведених у вигляді таблиці. З її допомогою можна виконувати складні обчислення з великими масивами чисел, будувати графіки та діаграми та використовувати для автоматизації математичних, інженерних, економічних чи статистичних обчислень.

Існують розновиди программ ЕТ: самостійні та програми, які входять до складу прикладного програмного забезпечення, таких як Microsoft Office, Open Office.org (програми Excel, Calc). Розглянемо роботу з ЕТ на прикладі офісних програм. Програми Excel і Calc мало чим відрізняються одна від одною за структурою та діями, які виконуються над даними, також мають практично однаковий зовнішний вигляд, онаковий набір команд. Але є деякі різниці: так у Calc інструмент Анализ данных має обмежені можливості, декілько відрізняються вікна Мастеров функций и диграмм. Розглянемо роботу у програмі Excel і наведемо особливості у роботі з програмою Calc.

4.1.Загальні положення

Завантаження програми ЕТ. Стандартний запуск здійснюється з головного меню

Пуск Программы Microsoft Office MS Excel (OpenOffice.org OpenOffice.org Calc), або з допомогою кнопок відповідної офісної панели або ярликів на Рабочем столе.

Рис.4.1. Вікно програми Ms Excel.

Структура ЕТ. ЕТ складається з клітинок, що утворюють рядки і стовпці (Рис.4.1, 4.2). Стовпці таблиці позначені буквами (А, В, С, ..., Z, АА, АВ, ..., AZ, ВА, ...), а рядки — цифрами (1, 2, ...). Кожна клітинка має ім’я, яке складається з літери стовпця і номера рядка, на перетині яких розташована клітинка, наприклад А1. Стовпців може бути до 256, а рядків — до 65536 (Calc - 32000).

Клітинки утворюють таблицю, яка міститься на сторінці і має назву за умовчанням Лист 1, Лист 2 тощо, назва якою відображена на бірці внизу екрана. За умовчанням їх має бути три або може бути збільшено до 255. Сторінки можуть бути декількох типів: саме таблиць, диаграмм, програмного коду VBA (Visual Basic for Application) або окно діалога. Ім'я листа можно змінювати, але воно не може містити символів "\","/", "*",":","?","!","[", "]" і його довжина не повинна перевищувати 31 символа.

Рис.4.2. Вікно програми Ooo Calc.

Декілька сторінок утворюють книгу, яка має назву Книга 1 (Саlс - Без имени 1). Книга зберігається у файлі з розширенням .xls (Саlс - .sxc).

Адресація. В ЕТ у формулах та функціях для посилання на клітинки і блоки клітинок використовують імена клітинок як адреси. Існує три вида адресів: відносні, абсолютні та змішені. Відносні адреси змінюються при копіюванні формул і мают вигляд просто адреси - А1, ящо посилання на клітинку не повинно змінюватися при копіюванні, то використовують абсолютну адресу клітинки, наприклад, $А$1, тобто додається символу "$" перед позначенням стовпця і номером рядка. Іноді використовують змішані адреси, коли постійною є одна частина адреси, наприклад А$1 або $А1. При редагуванні адреси у формулі циклічну зміну вигляду посилання здійсню­ють за допомогою клавіші F4.

Адреса прямокутного блоку (діапазону) клітинок, сумісного, складається з адреси лівої верхньої клітинки блоку, двокрапки (оператора діапазону) і адреси правої нижньої клітинки, наприклад А1:Е5. Якщо треба описати не сумісний діапазон клітинок, то використовують «;», наприклад, А1;В3;Е5.

Адреси використовують також повні імена (адреси) клітинок. Для зазначення повного імені клітинки до її адреси дописують ім'я листа, де вона розташована, і назву книги (файлу):

[Книга 1]Лист1!А1.

Питання для самоперевірки

1. Що таке ЕТ і яке її призначення?

2. Яка структура ЕТ?

3. Які розширення мають файли ЕТ?

4. Як позначаються стовпці та рядки у ЕТ?

5. Як записують адресу клітинок?

6. Як записують адресу діапазону клітинок?

7. Які типи посилань використовують в ЕТ?

8. Коли використовують абсолютну адресацію клітинок?

9. Для чого використовують імена клітинок?

10. Як записують повну адресу клітинки?