- •План уроку 1
- •Хід уроку
- •План уроку 2
- •Хід уроку
- •2 Прикладна екологія
- •План уроку 4
- •Хід уроку
- •1 Види забруднень
- •2 Основний фактор екологічної кризи в Україні
- •План уроку 5
- •Хід уроку
- •План уроку 6
- •Хід уроку
- •1 Геосистема. Стійкість геосистеми
- •2 Форми стійкості геосистем
- •План уроку 7
- •Хід уроку
- •План уроку 8
- •Хід уроку
- •2 Дніпропетровська область
- •План уроку 9
- •Хід уроку
- •План уроку 10
- •Хід уроку
- •План уроку 11
- •IV. Практична робота
- •План уроку 12
- •Хід уроку
- •План уроку 13
- •Хід уроку
- •2 Порушенню геологічного кругообігу речовин сприяли такі фактори:
- •План уроку 14
- •Хід уроку
- •План уроку 15
- •Хід уроку
- •План уроку 16
- •Хід уроку
- •План уроку 17
- •II рівень (по 1 балу за кожне завдання).
- •2. До біотичних чинників належать:
- •III рівень (по 1,5 бала за кожне завдання)
- •IV рівень (3 бали)
План уроку 1
з предмету ЕКОЛОГІЯ
Тема уроку: Екологія як наука про довкілля
Мета уроку: сформувати знання учнів про екологію, середовище, людину
Тип уроку: нових знань
Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна робота
Комплексно методичне забезпечення уроку: підручники, презентація, мультимедійний комплекс
Хід уроку
1 Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку)
2 Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.
3 Основна частина.
3.1 Вивчення фактичного матеріалу. Запис теми, плану.
План уроку
Екологія як наука
Еволюція екології
Що досліджує екологія?
1 Екологія (грец. «еко» – дім, «логос» – наука) – наука про дім, місце проживання, середовище життєдіяльності. Перше визначення екології як науки дав відомий німецький біолог, природознавець Ернст Геккель у 1866 р. (мал. 1). За Е. Геккелем, екологія вивчає взаємостосунки між живими організмами і середовищем життя. Ця наука згодом трансформується у біоекологію, яку тепер іменують теоретичною екологією.
Екологія – наука дуже проста за задумом і методами, однак надзвичайно
складна за спробою зрозуміти численні взаємостосунки між живою і неживою
природою. Чотири фундаментальні закони екології відомий американський еколог Барі Коммонер у 1966 р. виклав у лаконічній формі:
Все пов’язано з усім.
Все має кудись подітися.
Ніщо не дається задарма.
Природа знає краще.
2 Загострення взаємостосунків між суспільством і природою наприкінці 60-х – на початку 70-х років ХХ ст. активізувало розвиток прикладних екологічних знань, потреба в яких набувала все більшого значення.
У 1970 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО прийняла рішення про організацію пеціальної Міжнародної програми «Людина і біосфера». Мета цієї програми – проведення в різних регіонах світу комплексних багаторічних досліджень впливу людства на природні процеси в біосфері, її основні компоненти і вивчення зворотного впливу змін цих процесів і компонентів на саму людину. У 1972 р. у столиці Швеції Стокгольмі відбулася перша конференція Організації Об’єднаних Націй (ООН) з проблем навколишнього середовища, на якій було запропоновано концепцію екологічного розвитку, що орієнтувала на досягнення стану глобальної динамічної рівноваги біосфери Землі. За висловленням російського вченого-еколога академіка О. Яблокова, у 70-ті роки ХХ ст. екологія набула ще й політичного значення і стала частиною світової політики.
Поступово поняття «екологія» набуває нового наукового змісту, збагачується фактичними та експериментальними даними. Від біологічної науки екологія еволюціонує в бік фундаментальної природничої дисципліни, а з часом – цілого напрямку, який охоплює низку екологічних наук, що розвиваються на перетині з іншими природничими, гуманітарними і технічними науками. Нині налічують понад 50 галузей екології, які спробував систематизувати російський учений М. Реймерс у 1994 р.
Сучасна екологія перетворилася на широкий цикл знань, увібравши в себе розділи географії, хімії, геології, фізики, соціології, фізіології людини, математики, економіки та багатьох інших наук. Вона стала комплекс- ною, складною, багатогранною наукою, яка, на думку Г. Білявського, є філософією виживання людства.
Підготовка фахівців-екологів сьогодні здійснюється майже в усіх ВУЗах України, що свідчить про потребу таких спеціалістів у галузях народного господарства, управлін-ських структурах, освіті та науці.
Знаменною подією в розвитку сучасної екології стала Міжнарод-на конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992). Резолюцією конференції проголошено міжнародні принципи екорозвитку, які стали фундаментальною основою міжнародної стратегії сталого (узгодженого, збалансованого, виваженого) розвитку. Сутність такого розвитку полягає у гармо-нійних взаємостосунках суспільства і природи, побудованих на принципах невиснажливості, відповідальності, взаємодопомоги.
3
Оскільки сучасна екологія досліджує середовище нашого проживання, його структуру, вплив компонентів на умови життя та розвитку різнорангових екосистем, то доречно акцентувати увагу на понятті «середовище». За М. Реймерсом, середовище – це сукупність фізичних, природно-антропогенних і соціальних чинників життя людини.
Навколишнє середовище є поєднанням абіотичного, біотичного і соціального середовищ, що сукупно і безпосередньо впливають на людей і їхнє господарство.
Уживаний нині термін «довкілля» потрібно трактувати як природно-антропогенне середовище – усі модифікації природного середовища внаслідок цілеспрямованого та опосередкованого впливу людської діяльності.
5 Підбиття підсумків, аналіз та оцінка роботи учнів на уроці.
6 Домашнє завдання.