літра 7 клас / Українська література. 7 клас (Усі уроки)

Яких знань Толя набув в армії? («Нас уже не лякала ні стройова,

ні фізичні вправи, ми хоч і не так легко, як наші командири, а все ж долали «укріплену смугу» і, діставшись до хворостяного опудала, хвацько кололи його багнетами...»)

Про що свідчить складання присяги солдатами? («...Віднині ми — сто-

процентні бійці, отже тепер нас мають право навіть віддати до військового трибуналу за якусь особливо тяжку провину, чого не можна було робити раніш»)

ПроякусмішнуподіюрозповівТоля,колидругийразднювалив?(«...Рап-

тово двері одчинилися і зайшов комбат. Я до того розгубився, що замість доповісти упівголоса — рота, мовляв, спить, і нічого не сталося, ревонув на все горло: «В ружйо!»)

Як сталося, що солдат на варті за диверсанта прийняв корову і вистрелив у неї.

Чому молоді солдати хотіли бути героями тих подій, в які потрапляли «старі»?

Що трапилося під час нічної варти Баташвілі?

Чим повинен озброїтися солдат, який вирушає у похід? («...Несе у поході шанцеву лопату, патронташі, набиті учбовими патронами, протигаз і гвинтівку, а влітку ще й скатану ковбасою шинелю»)

Як солдати сприймали команду «Привал»? («Сповзаємо з дороги,

сідаємо просто на землю. Всі три батальйони, весь полк блаженствує, випроставши натруджені ноги. Той уже лаштує цигарку, гризе виданий на обід сухар, той схилився на речовий мішок — дрімає»)

Яке значення для армії має пісня? Про що виконував пісню взвод, де служив Толя? (Про кавалерію)

Де і як проводилися зимові маневри? («...В полі, за кілька кілометрів од полкових казарм. Тому наш полк оголосили «синім» і посадили в оборону, а два інші — «червоні» — мали нас атакувати»)

Чому помкомвзводу після навчальних маневрів місяць проходив із забинтованою головою? («...Перший кинувся на ворога. В сутичці, що зав’язалася, хтось торохнув його прикладом»)

Як служба в армії вплинула на Мишка? («...Став поважний і стри-

маний, у розмові зі мною з’явилися зверхні нотки. Він тепер не рядова тюлька, а єфрейтор...»)

Чому навчилися юнаки на військовій службі? («...Ходить в атаки

і миттю окопуватись, хоч кілометр повзти по-пластунському, долати найглибші рови і найвищі стіни, по-молодечому колоти багнетом і відбивати ворожі удари прикладом гвинтівки»)

2.3. «Замість епілогу»

2.3.1.Виразне читання або переказування цікавих епізодів з розділу повісті.

2.3.2.Тема: зображення страшної картини смертоносної війни.

2.3.3.Ідея: засудження війни, яка нищить все живе, калічить фізично

іморально людину.

2.3.4.Основна думка: війна — це не тренування у мирний час, це важкі випробування жорстокістю.

2.3.5.Композиція.

Експозиція: копання окопів, організація розвідки на другий бік Дністра. Зав’язка: бій з німцями, смертельне поранення командира. Кульмінація: після обстрілу з німецького літака серед солдатів живим

залишився тільки Толя.

Розв’язка: поранений Толя чудом потрапив до своїх, «перші й останні за всю війну сльози» героя.

2.3.6. Зміст розділу.

Копання окопів — таким був початок війни для Толі і його товаришів. Розвідка вирушила на другий берег Дністра, щоб з’ясувати наявність німців.

Обстріл німцями наших військ. Багато поранених і мертвих, смертельно поранений командир закінчив життя самогубством.

Толя з товаришами пшеничним полем пробирався до своїх. Обстріл з німецького літака, в живих залишається тільки Толя, у руці якого граната. Герой потрапляє до своїх, ліквідація гранати.

2.3.7. Бесіда за питаннями.

Яку роботу виконували війська, де служив Толя на початку війни? («Копали траншеї і окопи»)

Як солдати сприймали війну? («Втома накопичувалася в наших тілах

здня в день, з ночі в ніч, короткочасні зупинки на відпочинок не могли їх розрядити, а нетривкий сон — поновити наші сили. Ми були отруєні втомою, яка розписувала схудлі обличчя в зелені кольори, проступала чорними плямами попід очима, робила наші рухи непевними й млявими, а самих нас — тупими й байдужими»)

Через що трапився переполох на всю роту? («Напівсонний, я при-

копав якось гвинтівку. Поклав поруч і потім, задурманений, присипав її землею»)

В чому полягали нові обов’язки Толі?

Чим закінчилася розвідка на другому березі Дністра?

Як розвідники поставилися до німців, які відпочивали на галявині, поблизу монастиря?

Що принесли розвідники у вузлі? («На землю випали чоботи... штани й френч незвичайного крою, пацяцьковані якимись значками, реміняччя

зблискучими алюмінієвими пряжками і новенька, мов щойно з заводу, воронована зброя...»)

Як у творі описано початок німецького полону? («...Забухало із чорного неба, на нас сипануло снарядами й мінами. ...Враз затрусилася, забухало, тучі гарячі хвилі змели нас з належаних місць...»)

Яким чином Толя надав сам собі медичну допомогу?

Якого останнього наказу надав бійцям командир? («Підете разом...

Стрінетесь із ворогом — пробивайтеся боєм... У полон не здаватися...»)

Чому командир закінчив життя самогубством?

Як автор описує німців? («Вони голосно джерготали... Їм нікого було боятися, їх не мучили рани, вони не вмирали од спраги»)

Від якої небезпеки намагалися врятуватися солдати?

Що сталося з товаришами Толі після їх обстрілу з літака?

Куди потрапив герой після тривалих блукань у пшеничному полі?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1.Проведення тестового опитування

«Ать-два»

1.Крик днювального вранці про підйом солдати сприймали, як: а) пожежу; б) бомбу; в) повінь.

2.Позачерговий наряд на кухню Толя і Мишко отримали через те, що не начистили картоплі, бо переїли:

а) м’яса; б) ковбаси; в) сала.

3.Скільки куль випустив під час стрільби Толя у яблучко? а) Дев’ять; б) чотири; в) сім.

4.Хто молодим солдатам проголошував: «Щоб ковдра летіла під стелю,

а ви на підлогу!»?

а) Помкомвзводу; б) комбат; в) комвзводу.

«Служба, служба»

1.Солдат вночі прийняв за диверсанта з вилами і підстрелив: а) козу; б) корову; в) вола.

2.Під час варти Толя охороняв:

а) військовий склад; б) комору; в) солому.

3.Вирушаючи у похід, речовий мішок солдата повинен важити рівно: а) два пуди; б) один кілограм; в) сто грам.

4.Про те, яким боєць вирушав у похід і яким повертався з походу, в армії розповідали:

а) легенду; б) пригоду; в) анекдот.

«Замість епілогу»

1.Куди зникла гвинтівка Толі під час копання ним окопів?

а) Сам герой не помітив і присипав її землею;

б) викрав полонений німець; в) навмисно забрав помкомвзводу.

2.Командир взводу призначив Толю бути:

а) кухарем; б) штабним секретарем; в) зв’язковим до командира роти.

3.Як доказ, що на протилежному березі річки є німці, розвідники знайшли:

а) порожню пачку од чужоземних сигарет; б) цукерку; в) револьвер.

4.Під час німецького обстрілу Толю поранило: а) у руку; б) ногу; в) голову.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Чому, на ваш погляд, наші війська потерпіли поразку? Свої міркування обгрунтуйте.

2. Вмотивуйте, через що плакав Толя? Чи можна його вважати боягузом? 3. Під час проведення якого навчального заняття Толя був доброволь-

цем?

а) Стройової підготовки; б) «укріпленої смуги»; в) вивчення статуту.

Картка № 2

1. Доведіть, що командир взводу — взірець для молодих військових. Відповідаючи, наведіть переконливі аргументи.

2. Висловіть свою точку зору стосовно того, яке значення для чоловіка має його перебування в армії на прикладі Толі.

3. Кого із солдатів командир перед смертю призначив старшим? а) Толю; б) Мишка; в) Вано.

Картка № 3

1.Чому, на ваш погляд, герой твору вирішив першим пройти через «укріплену смугу»? Що відчував Толя в цей період?

2.Дослідіть, з якою метою А. Дімаров використовує сміх, описуючи пригоди, які траплялися із солдатами, перебуваючи на варті?

3.Солдати оцінили муштру своїх командирів, коли:

а) самі вчили і виховували новобранців; б) потрапили на війну; в) відчули себе здоровішими і загартованішими.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності VІІІ. Домашнє завдання

Підготувати переказ найцікавішої пригоди героя-підлітка з твору А. Дімарова «Блакитна дитина»; учнівські малюнки до повісті.

Урок № 60 Розвиток Зв’язного мовлення. Переказ

найцікавішої пригоди героя-підлітка з твору А. Дімарова «Блакитна дитина»

Мета: перевірити, як учні вміють виразно, грамотно переказувати найцікавішу пригоду героя повісті, знають її зміст; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення, вміння аргументувати своє зацікавлення, робити висновки; формувати етичні смаки школярів; виховувати почуття

любові до книги, повагу до її автора; прищеплювати інтерес до наслідків своєї праці.

Тип уроку: розвиток зв’язного мовлення.

Обладнання: портрет А. Дімарова, текст твору, малюнки учнів до епізоду повісті, про який вони розповідатимуть.

Хід уроку

І. Організаційний момент ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями

Чому твір А. Дімарова вважається автобіографічним?

Які художні засоби використав автор у повісті і для чого?

Чи зміг А. Дімаров захопити читача своїм твором?

Які проблеми порушуються у повісті?

З чим, на ваш погляд, пов’язано те, що письменник вирішив написати твір про своє дитинство, юність?

Як ви ставитеся до вчинків головного героя повісті?

Чи хотіли б ви мати такого товариша, друга, як Толя? Відповідь вмотивуйте.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

Книга – нива, Яку ти мусиш зорати й засіяти:

Не для себе – для людей.

Тож спершу, ніж орати й сіяти, Подумай, що кинеш у землю: Добірне зерно чи кукіль.

А. Дімаров

1. Вступне слово вчителя

Важливе значення в розвитку людини має її контакт із книгою, під впливом прочитаного і почутого вона починає серйозніше замислюватися над життям, вчинками героїв.

Слова, які ви вимовляєте вголос у присутності інших людей, призначаються для тих, хто слухає, для того, щоб викликати певні думки і почуття, активно впливати на їхню свідомість, досягти повного взаєморозуміння.

Під час розповіді ви повинні поділитися тим, що ви відчули, зрозуміли, уявили.

Вступ завжди супроводжується певною мімікою і жестами. Вони мають бути нерозривно пов’язані з інтонацією. Жести і міміка не

виникають самі собою, а доповнюють думку, яку іноді неможливо виразити самими лише словами; виступають як допоміжний засіб відтворення почуттів.

Тож сьогодні ми послухаємо цікаві епізоди з твору А. Дімарова «Блакитна дитина».

2. Словникова робота

Переказуючи найцікавіший епізод твору та аргументуючи свій вибір, пропонується вживати такі мовні конструкції: «Я вважаю»; «На мою думку», «тому що», «це доводить», «підтвердженням цього є», «це засвідчує», «свідченням цього є», «доказом цього може бути», «наприклад...», «прикладом може слугувати...», «яскравим прикладом цього може слугувати...», «не можна не згадати...», «як було зазначено...», «повертаючись до думки...», «як можна побачити...», «отже», «таким чином», «можна зробити висновок», «висновком може слугувати».

3. Вимоги до оповідача

Образне мислення й емоційна збудливість;

здатність переключатися з одного психічного стану в інший;

вміння володіти собою та слухачем»;

бездоганне володіння технікою мовлення;

знати закони музики мови;

висловити своє ставлення до епізоду, героя та твору загалом;

невпинний розвиток і поліпшення художнього смаку та художніх

здібностей.

Висновок: оповідач ніколи не залишиться байдужим до прочитаного, якщо він сам осмислить усі проблеми, які хвилювали автора: чому він написав саме про те, а не про інше, чому йому бачиться саме так, а не інакше.

4. Конкурс «Цікавий оповідач»

Клас розподіляється за бажаннями учнів на дві команди. Кожна команда представляє для конкурсу своїх оповідачів (одинакову кількість). Конкурсант протягом 5–7 хвилин переказує з повісті А. Дімарова «Блакитна дитина» найцікавішу пригоду героя-підлітка, аргументуючи свій вибір. Під час оповіді учні мають можливість застосовувати свої малюнки, дібрану для цього епізоду музику; можлива інсценізація.

Поряд з цим обирається склад журі, яке визначить переможців конкурсу.

V. Підсумок уроку

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності VІІ. Домашнє завдання

Дібрати матеріал про життя і творчість В. Голобородька, висловлювання, поезію про мову.

Урок № 61 В. Голобородько. Самобутня постать поета

в українській літературі. «Наша мова». Роль рідної мови в житті й долі кожної людини

Мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом В. Голобородька, з’ясувати самобутність постаті поета у вітчизняній літературі, проаналізувати його поезію «Наша мова»; дізнатися про поняття вільного вірша; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять; вміння виразно і вдумливо читати вірші, грамотно, виважено, ґрунтовно висловлювати свої міркування, робити висновки; виховувати почуття любові, пошани до творчості В. Голобородька, рідної мови, національної культури.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет В. Голобородька, виставка його поетичних творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку

І. Організаційний момент ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями

За що переслідувалися українські письменники у радянські часи? Які з них вимушені були виїхати за кордон? Чи можна їх вважати патріотами?

Які, на ваш погляд, риси характеру притаманні українським письменникам?

У чому проявляється любов до свого народу, батьківщини, читаючи твори вітчизняних митців?

Через що нашу рідну мову вважають скарбом? Власну думку вмотивуйте.

Як за допомогою мови можна визначити особливості внутрішнього світу людини?

Які переваги має наша мова у порівнянні з іншими мовами світу? Свої міркування обгрунтуйте.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Кожен народ відображує дійсність через свою мову і культуру.

В. Голобородько

Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припадає до нього вустами, той сам висихає від спраги.

В. Сухомлинський

1. Вступне слово вчителя

Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різно- му. Виражається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами України. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, недалекоглядність народних мас, бажаючи добра усім. Так, Леся Українка не побоялася назвати свій народ покірним рабом за те, що він «На себе самохіть кладе кайдани» (вірш «Слов’янин — раб»). А письменник М. Чернявський називав українців словами «хлоп», «сліпі раби сліпої сили» за те, що цей хлоп у революцію «все нищив і ганьбив. На смерть закон і глузд убив» («Помста сліпців», 1918). Здавалося б, що закладена в нашій літературі традиція будити народ, називати суспільні негативні явища своїми іменами матиме своє продовження і в нових поколіннях письменників. Та не так на цю позицію митців стали дивитись у двадцяті і пізніші роки.

Той з поетів, хто насмілювався думати і писати про інше, а тим паче критикував керівництво, виключався за це не тільки з літературного процесу, але й часто з самого життя. Одні, як Василь Стус, пішли за свої переконання на загибель, інші, як Василь Голобородько, у внутрішню еміграцію.

2. Життя і творчість В. Голобородька. (Матеріал для вчителя)

Голобородько Василь Іванович

(07.04.1945)

Народився Василь Іванович у селі Адріянопіль на Луганщині у селянській родині. Закінчивши українську семирічку, пішов продовжувати середню освіту в російськомовну школу. Про свій початок дорослого життя поет так розповідав кореспонденту журналу «Україна»: «1964-го я вступив до Київського університету імені Т. Г. Шевченка й рік навчався на філологічному факультеті. Потім склалося так, що в театральному інституті Володимир Денисенко набрав режисерську групу й у ній не виявилося жодного, який би знав українську мову, був причетний до нашої культури. Отоді Сергій Параджанов і порадив йому запросити навчатися мене. Я згодився. Однак в університеті не розрахувався, до інституту не перевівся. Після співбесіди походив з місяць на навчання й побачив, що там немає науки, що то ремісниче училище, яке готує ремісників. Поверхово і швидко. Університет я покинув, бо не відбував трудової практики в колгоспі, а то було страшніше за академнеуспішність — відраховували одразу ж. Подав заяву за власним бажанням та й розрахувався, а з 1966 року поновився в Донецькому університеті — на другому курсі...

Та не втримався Василь і тут. Бо «надія української літератури», як назвав поета на V з’їзді письменників України Олесь Гончар (1966), став незручним для периферійного університету: Голобородько висловлювався проти русифікації, проти того, що на українському відділенні переважна частина лекцій читалася російською мовою. Крім того, Василь активно

пропагував серед студентства заборонену працю І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»... Та й вірші його були якісь не такі... В цей час не без відома КДБ була «зарізана» і його перша збірка віршів, яку подав В. Голобородько в одне з київських видавництв. Таким чином, за всіма ідеологічними критеріями того часу молодий поет став небезпечним для правовірного керівництва Донецького університету в багатьох відношеннях. А дещо пізніше трапилось таке: у 1970 році в Парижі цей самий відкинутий на батьківщині рукопис був виданий книжкою. Таке явище було нонсенсом у тогочасній радянській дійсності: раз друкують за кордоном — значить ворог... З того часу і почалася Василева внутрішня еміграція, яка затягнулася майже на двадцять років. Двадцять років замовчування й офіційного невизнання. Та ім’я поета випурхнуло за залізні радянські ґрати: у 1983 році в Югославії була видана антологія світової поезії, яка мала назву «Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька». Збірник знайомив читачів Європи з предтечами поезії ХХ століття — По, Геббелем Уїтменом, Фетом, Бодлером, Норвідом, Малларме, Верленом, Хопкінсом, Лотреамоном, Рембо, Лафаргом, а також з творами поетів

ХХстоліття «від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька». Можна тільки уявити, яким стало життя нашого поета-земляка по цей

бік залізної брами. Постійний нагляд «компетентних органів», натяки односельців на те, що продався за долари. А поет не одержував ні копійки за свої твори, бо його твори видавались у безпорадних видавництвах...

Важкі це були часи для В. Голобородька. Виключений з Донецького університету, повернувся у рідне село, працював на шахті, потім у радгоспі. В Україні перша збірка поета «Зелен день» видана у 1988 року тиражем всього тисячу примірників. Але цього було досить, щоб вона стала літературним явищем.

Згодом, у 1990 році, київське видавництво «Молодь» подарувало читачам ще одну збірку поета — «Ікар на метеликових крилах».

У своїх віршах Василь Голобородько не шукає прямої відповіді на пекучі проблеми буття, його поезія — це своєрідний погляд на людину «з середини, в матеріалі національної психіки й чуттєвості, ожилих та оновлених архетипах народної художності» (І. Дзюба).

Тож оцінюючи поетичне слово В. Голобородька, непересічність творчого акту, вслухаємось у високий політ авторової душі. Не будемо поспішати з миттєвими висновками, а перечитаємо написане, поміркуємо над ним.

3. Теорія літератури

Верлібр (фр. verslibre), або вільний вірш,— вірш, у рядках якого може бути довільна кількість наголошених і ненаголошених складів. Частіше без рими, необов’язковою є однакова кількість наголосів у рядках; відсутні одноманітні повторювані стофи, але вірш має свій власний ритм. Такі риси наближають вірш до прози.

4. Аналізування поезії В. Голобородька «Наша мова»

4.1.Виразне читання твору.

4.2.В. Голобородько про мову.

«За теорією Уорфа та Сепіра, кожен народ відображає дійсність через свою мову і культуру, тому дійсність у кожній мові різниться між собою, є унікальною в порівнянні з іншими мовами.

Мова як якесь дерево: то воно насінина, то дерево. Так і якісь комплекси уявлено згортаються у зернину і можуть тривалий час у такому вигляді перебувати в мові. Намагаюся у міру своїх сил і спроможностей відшукати таке явище, як от-от поглине смерть, і знову дати тому слову прорости у рясне, квітуче дерево».

4.3.Тема: висловлення почуття любові, пошани до рідної мови, яка «проспівана у Пісні», «записана у Літописі».

4.4.Ідея: уславлення ролі мови, її значимості у житті нашого народу; гордості українців за свою мову.

4.5.Основна думка: мова — це існування нації; кожний українець повинен пишатися своєю мовою — милозвучною, пісенною, образною.

4.6.Жанр: патріотичний і філософський вірш.

4.7.Художні особливості поезії.

Тавтологія: «проспіване у Пісні». Епітет: «пісенні слова».

Повтори: «кожне слово нашої мови», «тож...». 4.8. Бесіда за питаннями.

Що таке мова?

У чому полягають функції мови?

Які види мовлененєвої діяльності вам відомі?

Що називається піснею? Які ви знаєте види пісень?

Як пов’язана пісня з історичними подіями, життям людей?

Чим пояснити те, що В. Голобородько у творі слово «Пісня» зазначає з великої літери?

Прокоментуйте, що мав на увазі поет, зазначаючи у вірші: «...кожне слово нашої мови проспіване у “Пісні”».

З якими побратимами розмовляють українці пісенними словами?

Що вам відомо про літопис як жанр давньої літератури? Які літописи ви знаєте?

Чим пояснити, що кожне слово нашої мови записане у літописі?

Хто були ворогами української мови? Чим зумовлено їх ставлення до нашої мови?

До чого закликає В. Голобородько у своїй поезії? (Оберігати, любити і шанувати рідну мову як коштовність, що залишилась нам у спадщину від наших предків)

Як необхідно оберігати нашу мову?