30. Коли в Україні з явилися перші вертепні вистави? Схарактеризуйте їх.

Верте́п — старовинний пересувний український ляльковий театр де ставили релігійні і світські (переважно жартівливі та іронічні п'єси; відтворена стайня з народженням Христа. Український вертепний театр — самобутнє явище у розвиткові нашої театральної культури.

Український вертеп відомий з 17 століття. Світська частина вистави поклала початок української комедії 19 століття.

Вертеп поширений в основному в Україні, в барокову добу (17-18 століття) і мав численні регіональні варіанти.

Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника.

З часом вертеп із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр, де лялькову вертепну виставу сполучають із грою живих людей, а подекуди і цілковито вся вертепна вистава зводиться до гри живих осіб. Діяльність вертепного мистецтва стала популярною за межами України і вертеп побутував у Росії, Білорусії, Сербії та інших слов’янських країнах. Вертепи також були відомі як хорватська і сербська народна культура, зокрема, в районах Срем і Колубара.

Вертепні вистави з'явилися на Україні в першій пол. 17 в., кін. їх припадає десь на сер. 19 в.

Найбільш розповсюджені були вони в другій пол. 18 в. — особливо в добу занепаду Києво-Могилянської Академії. У цей час число вертепників поповнено вихованцями Академії, що, часто надхнені ідеями Г. Сковороди або своїх учителів, ішли популяризувати:-) серед народу укр. виставу в формі лялькового театру. Така форма була найзручніша з огляду на переслідування з боку рос. уряду.

31. Яка система освіти використовувалась в Острозькій академії?

32. Які особливості мали записи в нотних книгах без лінійною нотацією(невмовою)?

З княжої доби збереглося чимало нотних книг, писаних без лінійною нотацією (невмовою), що мала дві особливості. Кондакарна нотація вживалася в кондакарях, де були здебільшого вміщені кондаки на цілий рік (кондак – коротка церковна пісня, що славить Бога, Богородиця або святих). Знаменною нотацією (знамя – нота) нотовані всі інші богослужбові книги, як мінеї, ірмолої, тріоді, стихірарі тощо. Нот описи ще не досліджені як слід, отже і співів цих сьогодні докладно ще не відновлено.

33. З чиїми іменами пов язане європейське та вітчизняне книгодрукування?

Початок книгодрукування в Європі пов’язано в першу чергу з винаходом в Китаї паперу. До моменту виникнення книговидання не менше ніж дві третини з створених рукописних книг були на різносортних папері різної якості.

Найбільш ранні відомості про технічні деталі книговидання датуються 2 ст. до н. е.. Вони містяться в знайденому археологами в Греції (на острові Крит) Фестісткого диска. Виготовлений він був із глини. На ньому містилися проштемпельовані або відтиснуті літери. Метод штемпелювання був поширений на Сході.

Способи друкарства існували в різні часи в різних формах. У китайських літописах можна знайти відомості про коваля, якого звали Пі Шень. Він між 1041 і 1048 виготовляв з глини літери. За тим же літописним даними, коваль винайшов і набірну касу, де зберігалися літери. Однак видання до наших днів не дійшли.

Спираючись на архівні та музейні свідоцтва, історики припускають, що початок книгодрукування в Європі могло бути покладене в Єгипті і Візантії. Труднощі тільки в підтвердженні теорії, так як виданих у той час книг немає.

Початок книгодрукування в Європі пов’язано з багатьма іменами. Так, наприклад, в історії є відомості про якийсь Прокопе Вальдфогеле. Він володів 48 металевими літерами та іншими інструментами. Проте книги, видані ним, не збереглися.Початок книгодрукування в Європі пов’язано в першу чергу з винаходом в Китаї паперу. До моменту виникнення книговидання не менше ніж дві третини з створених рукописних книг були на різносортних папері різної якості.

Найбільш ранні відомості про технічні деталі книговидання датуються 2 ст. до н. е.. Вони містяться в знайденому археологами в Греції (на острові Крит) Фестісткого диска. Виготовлений він був із глини. На ньому містилися проштемпельовані або відтиснуті літери. Метод штемпелювання був поширений на Сході.

Способи друкарства існували в різні часи в різних формах. У китайських літописах можна знайти відомості про коваля, якого звали Пі Шень. Він між 1041 і 1048 виготовляв з глини літери. За тим же літописним даними, коваль винайшов і набірну касу, де зберігалися літери. Однак видання до наших днів не дійшли.

Спираючись на архівні та музейні свідоцтва, історики припускають, що початок книгодрукування в Європі могло бути покладене в Єгипті і Візантії. Труднощі тільки в підтвердженні теорії, так як виданих у той час книг немає.

Початок книгодрукування в Європі пов’язано з багатьма іменами. Так, наприклад, в історії є відомості про якийсь Прокопе Вальдфогеле. Він володів 48 металевими літерами та іншими інструментами. Проте книги, видані ним, не збереглися.

Серед шедеврів вітчизняного книгодрукування XVI ст. — славетна "Острозька Біблія" Івана Федорова, книга визначного богослова IV ст. н. е. св. Василя Кесарійського з Каппадокії — "О постничестве".

Бібліотека має багату колекцію видань XVII ст. Вітчизняне книгодрукування XVII ст. представлене багатьма виданнями друкарні Києво-Печерської лаври: "Літургіаріон си eсть Служебник... Петра Могили" (1639) — це 3-тє видання "Служебника" видатного громадського і церковного діяча, засновника Києво-Могидянського колегіуму; "Ключ разумения священникам законним (монахам) й светским" (1659) ІоаннІкія Галятовського; "Постановление о вольностях войска Залорожского" (1659); "Синопсис, или Краткое собрание от разньїх летописцев о началах славенороссийского народа..." (1678)Інокентія Гізеля.

У фондах бібліотеки представлені прижиттєві видання політичних та історичних трактатів Гуго Гроція, Томаса Гоббса і Джона Мільтона, праць великого чеського педагога Яна Амоса Коменського, знаменитого італійського анатома, ботаніка І фізика Марчелло Мальпігі, англійського фізіолога Уільяма Гарвея.

До складу колекції входять зразки діяльності дому Ельзевірів (Голландія).

Колекція видань XVIII ст. включає твори видатних європейських філософів, вчених, письменників, мандрівників того часу.

Значне місце серед раритетів бібліотеки належить виданням Петровської епохи. Наукова бібліотека має прекрасне зібрання описів подорожей, виданих у XVII - XVIII ст. Це описи географічних експедицій у всі частини світу, а також мандрівок по Україні і Росії.