5.Предмет дослідження та основні поняття і категорії соц. Роботи

Предметом соц. роботи є дослідження соц.. порблеми, що усвідомлюється або ні соц.. об΄єктом.

Поняття:

Соціа́льна пробле́ма— («проблема» від грецькогоproblema— перепона, завдання, складність) — незадоволені повністю чи частково потреби та інтереси територіальної громади або її окремих складових, що сформульовані в загальному вигляді як певна соціальна задача, що потребує вирішення. У спрощеному вигляді соціальна проблема може бути визначена як невідповідність того, що маємо, до того, що необхідно.

Важка життєва ситуація - це ситуація, об'єктивно порушує соціальні зв'язки людини з його оточенням і умови нормальної життєдіяльності, і суб'єктивно сприйнята ним як «складна», внаслідок чого він може потребувати підтримки і допомоги соціальних служб для вирішення своєї проблеми.

У результаті виникнення важкій життєвій ситуації в життєдіяльності індивіда виявляються деформації, що з'явилися на основі соціальних, психологічних і фізичних травм. У цьому випадку люди, що знаходяться у важкій життєвій ситуації, незалежно від факту звернення в соціальні служби, стають об'єктами соціальної роботи: інваліди, пенсіонери, особи з девіантною поведінкою, неповні сім'ї і т.д.. При роботі з клієнтом фахівець аналізує важку життєву ситуацію і намагається спільно з ним виявити варіанти вирішення проблеми і можливість реалізувати найбільш оптимальний сценарій, оцінюючи в процесі діяльності досягаються результати.

Термін «клієнт соціальних служб» часто розглядається як синонім поняття «об'єкт соціальної роботи». Однак поняття «клієнт» є більш вузьким.

Під клієнтами в соціальній роботі увазі індивіда або групу людей, які звертаються за допомогою в соціальні служби з приводу різних соціальних проблем і отримують цю допомогу. Соціальні служби в даному випадку являють собою не тільки сукупність посад, функцій і конкретних форм діяльності, а й систему міжособистісних відносин, мотивацій, уявлень про соціальну роботу і клієнтах.

Клієнтури соціальної роботи є в першу чергу матеріально незабезпечені, соціально вразливі і маргінальні верстви суспільства. Рішення їх проблем в сучасній системі соціальної роботи здійснюється за допомогою диференційованого підходу до клієнтів. Він передбачає врахування особливостей соціального стану людини, її потреб, інтересів, традицій. На основі їх аналізу підбираються адекватні технології і методи соціальної роботи.

Термін «соціальна захищеність»або «соціальна безпека» вперше з’явився в США в 1935 р., коли Конгрес прийняв закон про соціальну безпеку населення. Потім він поступово розповсюдився у всіх західних країнах для забезпечення системи заходів, що захищають будь-якого громадянина і навіть будь-якого жителя країни від економічної і соціальної деградації внаслідок безробіття, втрати або різкого скорочення доходу, хвороби, народження дитини, виробничої травми або професійного захворювання, інвалідності, овдовіння, старості, втрати годувальника тощо. Крім того, до заходів соціального захисту відносять зазвичай надання медичних послуг і допомоги сім’ям з дітьми.

Формування ринкових відносин обумовлює необхідність створення системи регуляторів, що забезпечують соціальний захист людини: системи допомоги, пільг, індексацію грошових доходів населення, гарантований мінімум заробітної плати, підготовку та перепідготовку кадрів тощо. Система соціального захисту повинна гарантувати кожному працівникові певний прожитковий мінімум, що розраховується на основі соціальних нормативів.

Соціа́льна допомо́га— це грошова допомога й допомога в натуральній формі, що здебільшого фінансується з бюджету та добровільних пожертвувань і сплачуються людям, які перебувають у нужді, як на основі перевірки їхнього доходу та засобів існування, так і за певними критеріями без перевірки доходу. Це означає також, що одні прошарки населення користуватимуться благами програми допомоги, а інші будуть виключені зі сфери її дії.

Розмір допомоги, яку отримують найнужденніші групи населення, може бути менший, аніж допомога менш нужденним.

Соціа́льна полі́тика— комплекс заходів державного та недержавного характеру, спрямованих на виявлення, задоволення і узгодження потреб та інтересів громадян, соціальних груп, територіальних громад.

Мета соціальної політики- створення умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, всебічного розкриття творчого потенціалу людини, її сутнісних сил, досягнення в суспільстві соціальної злагоди і стабільності.

Об'єктом соціальної політики єсуспільні, зокрема соціальні, відносини, процеси життєдіяльності соціуму, що безпосередньо чи опосередковано впливають на формування соціальної безпеки людини, задоволення нею власних соціальних потреб та інтересів, освоєння і творення соціальних цінностей.

Головним завданням соціальної політики єзабезпечення чіткого функціонування всієї системи соціально-політичних інститутів - суб'єктів такої політики; координація функціонування різних елементів системи; формування оптимального співвідношення між різними формами, методами, засобами з метою одержання очікуваних результатів.