- •Месопотамська та Індо - Гангська.
- •Нафти й газу (Аравійський півострів, Месопотамія, Західний Сибір, Прикаспій, схід Східноєвропейської рівнини).
- •Арктичний пояс
- •3)Тектонічні озера Євразії вирізняються своєю глибиною. Серед них особливе місце посідають Байкал, Іссик-Куль, Мертве море, Балатон.
- •Природоохоронні території.
- •Населення та політична карта
Нафти й газу (Аравійський півострів, Месопотамія, Західний Сибір, Прикаспій, схід Східноєвропейської рівнини).
нерудні корисні копалини — насамперед кам’яна сіль, у розсолах Мертвого моря — величезні родовища калійної солі,
на Іранському нагір’ї — найбільші у світі родовища сірки.
Клімат
Клімат Євразії зумовлений:
1)великими розмірами материка. Як результат — різноманітність кліматичних умов;
чималою протяжністю з півночі на південь;
віддаленістю внутрішніх областей континенту від океану.
2)Вплив Атлантичного й Північного Льодовитого океану поширюється вглиб континенту.
Вплив Тихого та Індійського океанів обмежується східними та південними окраїнами континенту.
Це пов’язано з умовами загальної циркуляції (західне перенесення в помірних широтах) та бар’єрною роллю гір, які перешкоджають проникненню океанічних повітряних мас зі сходу й півдня;
3)Рельєфом материка.
Рівнинність території дає можливість арктичним повітряним масам протягом усього року проникати далеко на південь, викликаючи стрімкі зниження температури повітря. Пасма гір на півдні захищають Євразію від холодного повітря.
Євразія лежить у межах усіх кліматичних поясів: від арктичного (на півночі) до екваторіального (на південному сході).
Арктичний пояс
Арктичний пояс характерний для островів Північного Льодовитого океану та його сибірського узбережжя.
Тут, у високих широтах, поверхня отримує дуже малу кількість сонячної радіації (60-80 ккал на 1 см2 на рік). Радіаційний баланс за рік близький до 0.
Протягом року переважає арктичне повітря з низькими температурами.
Узимку, під час довгої полярної ночі, коли поверхня взагалі не отримує сонячної радіації,
середньосічневі температури становлять до -35°Є на узбережжі на сході, -24...-30°Є на островах, оскільки водні маси, які акумулювали літнє тепло, частково зігрівають приземні шари атмосфери.
У західній частині арктичного поясу ще тепліше (-15° Є) через вплив теплої Північноатлантичної течії.
Улітку чимала частина сонячної радіації відбивається снігом. Багато тепла витрачається на танення снігів та льоду. Тому літні температури також низькі: від 0°Є до +5° Є. Переважає похмура погода. Кількість опадів становить 200-300 мм, випадають вони переважно у вигляді снігу, який укриває поверхню майже протягом року. Постійно дмуть північно-східні вітри.
Субарктичний пояс
Субарктичний пояс займає територію на Східноєвропейській (Руській), Західносибірській рівнинах за Полярним колом, а в східних районах — майже до 60° пн. ш.
Радіаційний баланс 10-12 ккал на 1 см2 на рік. Зими тут затяжні й морозні, їхня суворість зростає із заходу на схід.
Літо досить холодне, але тепліше, ніж в арктичному поясі. Виокремлюють два типи клімату:
1)для західних районів характерний морський клімат з великою кількістю опадів (500-250 мм) та незначними амплітудами температур за рахунок м’якої зими й прохолодного літа (середні температури січня -5...-15°С, липня — +5°С);
2)у східних районах клімат континентальний з меншою кількістю опадів (до 200 мм), дуже холодними (до -40.. -45° С) зимою та літом (+5° С). У формуванні клімату беруть участь узимку арктичні повітряні маси, улітку — помірні.
Для субарктичного клімату характерні велика хмарність і сильні вітри, пов’язані з проходженням циклонів арктичного фронту.
Помірний пояс
Помірний пояс займає найбільшу площу в межах материка, змінюючи на південь субарктичний пояс приблизно до 40° паралелі.
Радіаційний баланс у середньому за рік 20-30 ккал на 1 см2. Нерівномірність у надходженні сонячної радіації протягом року викликає формування літнього теплого та зимового холодного періодів.
На великій території помірного поясу спостерігають досить істотні відмінності в температурному режимі й зволоженні, а тому формуються п’ять типів клімату(із заходу на схід):
1)морський,
2)помірно континентальний,
3)континентальний,
4)різкоконтинентальний,
5)мусонний
У межах помірного поясу спостерігають збільшення континентальності клімату із заходу на схід.
1) клімат морський = На узбережжі Атлантичного океану, прохолодне літо (середня температура липня +10...+16° С) і тепла зима (середня температура січня близько 0° С), зволоження рівномірне протягом року (кількість опадів до 1 000 мм на рік).
2)Помірно континентальний клімат характерний для європейської частини. У результаті західного перенесення повітряних мас та завдяки рівнинній території сюди приходить атлантичне вологе повітря, яке викликає відносно теплі зими (середня температура січня від -4° до -14° С) і порівняно прохолодне літо (середня температура липня +18...+20° С). Найбільша кількість опадів випадає в західних районах (понад 800 мм).
З просуванням на схід атлантичні повітряні маси втрачають свою вологу і все більше за своїми властивостями наближаються до континентальних.
3)Континентальний клімат поширений на просторах Західного Сибіру, Казахстану, Центральної Азії.
Для нього характерне переважання протягом усього року континентальних помірних повітряних мас і посилення меридіональної циркуляції: холодне арктичне повітря проникає далеко на південь, а континентальне тропічне — на північ.
Середня температура січня -15...-25°С у північних районах, у південних — -1...-2°С, середня температура липня +15...+26°С.
Річна кількість опадів на півночі становить близько 600 мм, на півдні — менше 200 мм. Літо стає теплішим, у Центральній Азії воно спекотне. Зими стають більш суворими.
4)Різкоконтинентальний клімат характерний для Середньосибірського плоскогір’я. Тут панують континентальні помірні повітряні маси протягом усього року. Дня них характерними є надзвичайно низькі зимові температури (середня температура січня -25...-45°С) і відносно високі літні (середня температура липня +16...+20° С). Зима морозна, сонячна, малосніжна, літо — сонячне й тепле. Загальна кількість опадів менше 500 мм.
Полюс холоду Північної півкулі міститься в Оймяконській западині (Республіка Саха- Якутія в Росії), де зафіксовано температуру —71° С.
5) Мусонний клімат = На крайньому сході материка в умовах сезонної мусонної циркуляції клімат формується мусонний з теплим вологим літом (середня температура липня +10...+20° С) і сухою холодною зимою (середня температура січня -15...-35° С).
Відповідно влітку панує морське тихоокеанське повітря з Алеутського мінімуму (область низького тиску, центр формування циклонів),
узимку — континентальне помірне повітря, що поступає з Азійського максимуму (область високого тиску, центр формування антициклонів). Опади (до 600-800 мм) випадають улітку.
Субтропічний пояс
Субтропічний пояс характерний для Середземномор’я, південних районів Закавказзя, Центральної та Східної Азії. Його характерними особливостями є позитивні зимові температури та участь у формуванні клімату двох типів повітряних мас:
улітку — тропічних,
узимку — помірних.
У межах поясу виділяють три області.
1)Середземноморська область = На заході, узимку панує вологе повітря помірних широт (середня температура січня до +4...+8°С), випадає до 600 мм опадів на рік, улітку переважає тропічне повітря — сухе й спекотне (середня температура липня +23...+25° С).
2)Континентальний = У межах Малої Азії, Ірану, Вірменії клімат континентальний з відносно холодною зимою (температури нижче 0° С) і спекотним сухим літом (середня температура липня +26...+30° С). Річна кількість опадів близько 500 мм, на навітряних схилах гір у 4-5 разів більше. Опади випадають узимку, часто у вигляді снігу, проте стійкого снігового покриву не утворюють.
3) Мусонний = На сході материка — область мусонного клімату з характерним літнім максимумом опадів (до 1 000 мм).
Зима, порівняно з іншими кліматами цього поясу, холодна й суха (середньорічні температури січня до 0...+6°С), літо — спекотне й вологе (середньорічні температури липня +24...+25° С).
Тропічний пояс
Тропічний пояс охоплює Аравійський півострів, Месопотамію, південь Іранського нагір’я, басейн нижнього Інду. Тут протягом року панують сухі й спекотні континентальні повітряні маси.
Літні температури +30...+35°С, зимові — +18...+24°С, кількість опадів на рівнинах не більше ніж 200, а місцями менше ніж 50 мм. Тут часто трапляються піщані бурі — самуми.
Субекваторіальний пояс
Субекваторіальний пояс розміщений на сході від тропічного поясу й характеризується мусонним кліматом, який переважає на півостровах Індостан, Індокитай, на більшій частині Індо-Гангської низовини, півдні Китаю.
Середньорічні температури січня +16...+24°С, середньорічні температури липня +24...+28°С. Характерне чітке чергування вологого й сухого сезонів. У межах цього клімату, у передгір’ї Гімалаїв, є містечко Черрапунджі, що донедавна вважали найвологішим місцем на Землі (нині пальму першості віддано Гавайським островам). У Черрапунджі випадає на рік 12 000 мм опадів: у грудні - січні — по 10-30 мм, у червні - серпні — по 2 000-2 500 мм. Вологий літній період формується під впливом пасатної циркуляції, яка, проходячи над Індійським океаном, насичується вологою.
До екваторіального поясу
До екваторіального поясу входять півострів Малакка й острови Малайського архіпелагу. Кількість сумарної сонячної радіації 140-150 ккал на 1 см2 на рік. Радіаційний баланс — 80 ккал на 1 см2 на рік. Температура близько +25° С без помітних сезонних коливань, низький тиск.
Тут спостерігають велику кількість опадів протягом усього року (2 000 мм), які приносять з Тихого океану північно-східний та південно-східний пасати.
Внутрішні води
Різні частини Євразії неоднаково забезпечені внутрішніми водами.
Це залежить від кліматичних умов.
Найменше водойм у центральній та південно-західній частинах (континентальний клімат), найбільше — на заході (морський клімат), на півдні, сході (мусонні області) та на півночі (через низькі температури випаровування незначне).
Рельєф материка визначає напрям і швидкість течії, характер озерних улоговин.
Внутрішні води Євразії належать до басейнів усіх чотирьох океанів:
1)Атлантичного (більшість річок Європи, серед них Дунай, Рейн, Дніпро, Дон);
2)Північного Льодовитого (Північна Двіна, Печора, Об, Єнісей, Лена, Індигірка, Колима);
3)Індійського (Тигр, Євфрат, Інд, Ганг);
4)Тихого (Янцзи, Хуанхе, Амур, Меконг).
Крім того, чимала територія материка належить до басейну внутрішнього материкового стоку (Волга, Урал, Амудар’я, Сирдар’я).
Річки.
У межах Євразії представлено всі характерні режими річок. «Річки — продукт клімату», — зазначав кліматолог О. Воєйков (1842- 1916).
Річки Східноєвропейської рівнини й Сибіру
(Волга, Дніпро, Об, Єнісей, Лена)
мають низький рівень узимку (ґрунтове живлення), високу повінь навесні, коли тане сніг, низький рівень улітку з окремими підйомами у разі сильних дощів. Узимку річки вкриваються льодом.
Річки Далекого Сходу та Південно-Східної Азії
(Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Брахмапутра, Ганг, Інд) мають літню повінь у період мусонних дощів.
Для річок Центральної Азії
(Амудар’я, Сирдар’я, їм), що беруть початок у горах, характерна літня повінь, що пояснюють таненням льодовиків.
Для річок Середземномор’я
(Ебро, Рона, Тибр) характерні високі рівні, пов’язані із зимовим періодом, коли випадає більша, як порівняти з літом, кількість опадів.
Більшість річок Західної Європи
(Рейн, Ельба, Одра, Сена), де сніговий покрив невеликий, протікає в умовах рівномірного зволоження протягом року, тому вони постійно повноводні й для них характерні невеликі коливання рівнів.
Найбільші річки континенту протікають в Азії:
Янцзи (5 800 км, 4-те місце у світі),
Об з Іртишем (5 410 км, 5-те місце),
Хуанхе (4 845 км, 6-те),
Меконг (близько 4 500 км, 8-те),
Амур з Аргунню (4 440 км),
Лена (4 400 км),
Єнісей (З 487 км).
За річним стоком Янцзи посідає 3-тє місце у світі, Єнісей — 6-те, Лена — 9-те.
Річка Янцзи (Чанцзян) — найдовша річка Євразії (5 800 км) — бере свій початок у центральній частині Тибетського нагір’я. Зливаючись із численних джерел, що починаються з льодовиків на висоті 5 000 м, вона несе свої води із заходу на схід у Східнокитайське море, утворюючи дельту. У верхній течії річка гірська, у середній та нижній — рівнинна. Переважає дощове живлення. Для Янцзи характерні літня повінь і часті паводки
Лена (4 400 м) — одна з найбільших сибірських річок басейну Північного Льодовитого океану. Рівень води в Лені різко піднімається і під час весняних паводків, і під час дощів, адже в басейні річки ґрунт сковує багаторічна мерзлота.
Найбільшою річкою басейну Індійського океану є Ганг (2 700 км). Річки дуже давні за походженням, за мільйони років свого існування винесли таку кількість продуктів руйнування, що їх вистачило на утворення величезної Гангської низовини. Починаються у високогірних районах Гімалаїв. У верхній течії річки бурхливі, у середній та нижній — спокійні. За водністю Ганг з Брахмапутрою займають 3-тє місце у світі після Амазонки та Конго. Дельта Гангу з Брахмапутрою — складний лабіринт рукавів, проток, островів, є найбільшою у світі. Протягом року у верхній течії річки живляться талими водами гірських льодовиків. З червня по жовтень, під час літнього сезону мусонних дощів, річки особливо повноводні, у зимовий період рівень води спадає.
Річки Європи набагато коротші: за довжиною Волга посідає 18-те місце у світі, Дунай — 28-ме, а за річним стоком відповідно 19-те та 22-ге.
Найбільша річка Європи Волга (3 530 км)
Дунай — друга за довжиною (2 850 км) і площею басейну (817 тис. км2) річка — починається на східних схилах Шварцвальда.
Озера.
Озера на території Євразії розміщені нерівномірно. Найбільше їх на територіях, що колись були вкриті льодовиками.
Країна тисячі озер
Наявність численних озер — ознака ландшафту Фінляндії. За приблизними підрахунками у 72 озер льодовикове походження.
1) Льодовикові озера, улоговини яких поглиблені давнім льодовиком, виділяють Ладозьке, Онезьке у Росії, Венерн, Веттерн у Швеції.
Найбільше озеро Європи — Ладозьке (17,7 тис. км2) Це найбільше прісноводне озеро Європи, воно дуже глибоке: у північній частині найбільша глибина досягає 230 м.
2) Реліктові - найбільші озера Євразії — Каспійське й Аральське.
Каспій — найбільше за площею безстічне озеро-море світу (376 тис. км2). Це гігантське озеро лежить на 28 м нижче від рівня Світового океану, його максимальна глибина сягає 1 025 м, Каспій не віддає свого стоку океану й не з’єднаний з іншими морями. Це залишок (релікт) колишнього велетенського моря. Через те й вода в ньому солона — 12%о.
Море, що висихає Аральське море, що колись було четвертим за величиною озером у світі, утратило вже 2/3 водних запасів. Це пов’язано з тим, що русла річок, які його живили, були спрямовані в інші місця — для використання води для зрошення.
Серед реліктових також варті уваги оз. Балхаш (у Казахстані) і «кочове озеро» Лобнор (у Китаї).