5.2. Схеми та елементна база мульти-стандартних і мультисистемних вузлів телеприймача. (стор.338-345) [ 1].
Технічно реалізувати декодери можна за допомогою сучасних мікросхем.
Розглянемо два приклади. Найчастіше використовуються декодери PAL, зібрані на багатофункціональній мікросхемі TDA4510 виробництва фірми Вальво (ФРН), яка в сіоєму складі має:
два синхронних детектора;
схему автоматичного регулювання підсилення ;
генератор під несучої частоти 8,86 МГц;
блок колірної синхронізації;
селектор;
електронний комутатор.
Декодер на цій мікросхемі може бути зібраний за схемою рис. 2.3.1.
Для формування затриманого сигналу використовуєтьсяультрозвукова лінія затримки УЛЗ 64-8 (Росія), вона характеризується допуском на час затримки не більше 0,0053мкс (задля стабільної роботи декодера допуск не повинен
Рис.5.2.1. Схема електрична принциповадекодера автомата ПАЛ, на мікросхемі TDA4510.
перевищувати 0,005 мкс). Лінії затримки УЛЗ 64-4 і УЛЗ 64-5, що зазвичай використовуються в декодерах SECAM (із допуском 0,03 мкс) в декодерах PAL працюють нестійко. Тому бажано використовувати наступні лінії затримки: німецька типу CV20-C, бельгійська фірми «Сільванія» SDL145, голандська фірми «Філіпс» DL610 із допуском на час затримки не більше 0,005 мкс. Номінальна затримка сигналу колірності на 63, 943 мкс встановлюється при налагоджені декодера підлаштуванням котушок індуктивності L2 и L3. Змінний резистор R5 вирівнює рівень прямого і затриманого сигналів. На вивід 2 декодера подається трирівневий імпульс SSC (схема генератора імпульсів SSC приведена на рис.2.3.2).
Рис.5.2.2. Схема генератора імпульсів.
Ще для прикладу можна взяти мікросхему VPU2203 фирмы ITT багатостандарний цифровий відеопроцесор, який здатен виконувати наступні функції:
мультиплексування даних;
регулювання затримки;
фазове компарирування;
Декодування сигналів системи PAL;
кодове перетворення;
аналого-цифрове перетворення;
регулювання контрастності і насиченості.
Структурна схема мікросхеми VPU2203 приведена на рис.2.3.3 микросхема виготовлена в корпусі QFP-40.
Рис.5.2.3. Електрична структурна схема мікросхеми VPU2203.
6. Забезпечення якості і надійності роботи телемовної системи та її складдвих.
6.1. Розгляд загальних питань з надійності роботи радіоелектронних пристроїв та їх складових. (Конспект лекцій).
6.2. Способи покращення параметрів надійності радіотелевізійної апаратури та її компонент. (Конспект лекцій).
6.3. Перешкоди телевізійному прийому. (Конспект лекцій).
7. СУПУТНИКОВЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ.
7.1. Поняття про систему супутникового телебачення (СТБ). (стор. 501-506) [1].
7.2. Характеристика супутникових систем, їх технічні дані, конструктивні особливості та застосування. (стор.507-511) [1].
7.3. Загальна схема системи індивідуального прийому СТБ. Дзеркало антени (антена): види дзеркал (антен) СТБ, принцип їх роботи, конструктивні особливості, параметри і застосування.(стор. 507-511) [1].
7.4. Зовнішній блок і його складові. Супутниковий приймач (тюнер) (стор. 507-511) [1].
7.5. Способи скремблювання (маскування) інформації телевізійних каналів та їх застосування. (507-512) [1].
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ
1. Принцип побудови системи супутникового телебачення.
2. Переваги СТБ.
3. Недоліки СТБ.
4.В чому полягають конструктивніособливостісупутникових систем .
5. Призначення складових супутникових систем.
6. Зовнішній блок , призначення, особливості.
7. Тюнер, принцип роботи.
8. ЦИФРОВЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ.
8.1. Загальне поняття про систему цифрового телебачення (ЦТБ).
Аналоговий телевізійний сигнал відповідно до його природи повторює розподіл яскравості і кольоровості на шляху, по якому проводиться розгортка зображення, тобто він дійсно є електричним аналогом зображення. Тому системи телебачення, в яких використовується для передачі консервації або яких-небудь інших завдань обробки аналоговий сигнал, називаються системами аналогового телебачення. Впродовж декількох десятиліть телебачення було аналоговим, і лише в кінці 70-х років розробникам телевізійних систем довелося зіткнутися з обмеженнями аналогових методів що серйозно звужують можливості подальшого розвитку телебачення. Однією з головних причин цих обмежень слід вважати слабку завадостійкість аналогового сигналу, який піддається в кожному з пристроїв
телевізійного тракту дії шумів і інших завад. Сучасна ж мовна ТВ система є вельми довгим ланцюгом пристроїв перетворення і передачі сигналів, число ланок якої з розвитком телебачення значно збільшується. У будь-якій ланці цього складного ланцюга виникає неминуча втрата якості зображення. Пов'язано це з тим, що в кожному пристрої, при будь-якому з перетворень, якому піддається сигнал, на нього впливають завади. При аналогових методах підсилення і обробки ТВ сигналу ці завади накопичуються від ланки до ланки, і звісно, тим сильніше, чим більше в ТВ системі процесів обробки, переприймання або перезаписів
сигналу. Поки подібних перетворень небагато, сумарні спотворення ще можуть бути непомітні. Але з розвитком телебачення число перетворень дуже швидко зростає. Збільшуються відстані між передавальними і приймальними пунктами, зростає номенклатура і число різноманітних відеоефектів, що різноманітять передачу, але вимагають додаткових перетворень, ускладнюється технологія монтажу ТВ програм. У таких системах проблема забезпечення необхідної завадостійкості стає головною. Істотно зменшити спотворення від завад при формуванні телепередачі, її консервації або передачі дозволяють цифрові методи, вже відомі в техніці зв'язку. Тому останніми роками основна увага приділяється розвитку цифрового телебачення.
Цифрове телебачення – область телевізійної техніки, в якій операції обробки, консервації і передачі телевізійного сигналу пов'язані з його перетворенням в цифрову форму.