- •1.2 Шкідливі та небезпечні виробничі чинники
- •1.3 Виробничий травматизм та професійні захворювання
- •1.4 Причини виробничого травматизму та професійних захворювань
- •1.5 Законодавча та нормативна база у сфері охорони праці
- •1.5.1 Основні положення законодавства про працю та охорону праці
- •1.5.2 Принципи державної політики в галузі охорони праці
- •1.5.3 Право громадян на охорону праці
- •1.5.4 Соціальний захист потерпілих на виробництві
- •1.5.5 Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.5.6 Відшкодування шкоди працівникам за ушкодження здоров’я
- •1.5.7 Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і не шкідливих умов праці та обов’язки працівників щодо виконання нормативних актів
- •1.5.8 Державні нормативні акти про охорону праці
- •1.6 Відповідальність за порушення законодавчих та нормативно–правових актів про охорону праці
- •1.6.1 Дисциплінарна відповідальність
- •1.6 Відповідальність за порушення законодавчих та нормативно–правових актів про охорону праці
- •1.6.1 Дисциплінарна відповідальність
- •1.6.2 Адміністративна відповідальність
- •1.6.3 Матеріальна відповідальність
- •1.6.4 Кримінальна відповідальність
- •Тема 2. Державне управління та організація робіт з питань охорони праці на виробництві
- •2.1 Організація охорони праці на підприємстві
- •2.2 Органи державного управління охороною праці
- •2.2.1 Система управління охороною праці
- •2.2.2 Функції управління охороною праці
- •2.2.3 Управління охороною праці на підприємстві
- •2.2.4 Організація служби охорони праці
- •2.3 Навчання з питань охорони праці
- •2.4 Нагляд і контроль за станом охорони праці
- •2.4.1 Органи державного нагляду за станом охорони праці
- •2.4.2 Повноваження й права органів державного нагляду за станом охорони праці
- •2.4.3 Громадський контроль з охорони праці
- •2.4.4 Функції комісії з питань охорони праці на підприємстві
- •2.4.5 Відомчий та адміністративний контроль за станом охорони праці
- •2.5 Розслідування та облік нещасних випадків профзахворювань та аварій на виробництві
- •2.5.1 Розслідування нещасних випадків
- •2.5.2 Повідомлення про нещасні випадки, порядок розслідування та ведення їх обліку
- •2.5.3 Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •2.5.4 Розслідування й облік хронічних професійних захворювань
- •2.5.5 Розслідування та облік аварій
- •2.6 Аналіз причин виробничого травматизму та професійних захворювань
- •2.6.1 Методи аналізу причин травматизму і професійних захворювань
- •2.7 Заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань
- •Тема 3. Фактори санітарно-гігієнічних умов праці та контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства
- •3.1 Загальні положення про санітарно-гігієнічні умови праці
- •3.2 Державне санітарне законодавство
- •3.3 Санітарно-епідеміологічний нагляд і його роль в профілактиці професійних захворювань
- •3.4 Оцінка умов праці
- •3.5 Вплив умов праці на функціонування організму
- •Тема 4. Класифікація умов праці за шкідливими чинниками та оцінка їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам
- •4.1 Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці
- •4.2 Метеорологічні умови та їх вплив на організм
- •4.3 Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами
- •4.3.1 Виробничий пил
- •4.4 Вентиляція виробничих приміщень
- •4.5 Освітлення виробничих приміщень
- •4.5.1 Вимоги до виробничого освітлення та його вплив на зорову функцію
- •4.5.2 Природне освітлення
- •4.5.3 Штучне освітлення
- •4.5.4 Методи розрахунку штучного освітлення
- •4.6 Вібрація
- •4.6.1 Причини вібрації та характеристика основних вібраційних параметрів
- •4.6.2 Дія вібрації на організм
- •4.6.3 Заходи та засоби захисту від вібрації
- •4.7 Шум, ультразвук та інфразвук
- •4.7.1 Виробничий шум та його основні характеристики
- •4.7.2 Дія шуму на організм людини
- •4.7.3 Методи та засоби захисту
- •4.7.4 Ультразвук
- •4.7.5 Інфразвук
- •4.7.6 Іонізуюче випромінювання
- •4.8 Електромагнітні випромінювання (емп)
- •4.9 Випромінювання оптичного діапазону
- •4.9.1 Інфрачервоне випромінювання
- •4.9.2 Ультрафіолетове випромінювання
- •4.9.3 Лазерне випромінювання
- •4.10 Санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення виробничих підприємств
- •5.4.2 Дія електричного струму на організм людини
- •5.4.6 Класифікація виробничих умов за рівнем електробезпеки
- •Тема 6. Пожежна безпека
- •6.1 Загальні відомості про пожежі
- •6.1.2 Поняття про пожежу та пожежну безпеку
- •6.1.3 Причини пожеж
- •6.1.4 Негативні й шкідливі чинники пожеж
- •6.2 Пожежонебезпечні властивості матеріалів та речовин
- •6.2.1 Теоретичні основи процесу горіння
- •6.2.2 Класифікація видів горіння
- •6.2.3 Група горючості матеріалів та речовин
- •6.2.4 Показники пожежної та вибухової небезпеки
- •6.2.5 Особливості горіння горючих матеріалів
- •6.2.6 Особливості горіння рідких речовин
- •6.2.7 Особливості горіння пиловидних матеріалів
- •6.2.9 Умови самозаймання речовин
- •6.3 Пожежовибухонебезпечність об'єктів
- •6.3.2 Класифікація приміщень будівель та зовнішніх установок за вибухопожеж та пожежною небезпекою
- •6.3.3 Вимоги щодо вибухо- і пожежобезпеки при використанні електроустановок
- •6.4 Система попередження пожеж
- •6.4.1 Основні засади системи попередження пожеж
- •6.4.2 Вимоги до системи попередження пожеж
- •6.5 Система пожежного захисту
- •6.5.1 Вимоги до системи пожежного захисту
- •6.5.2 Заходи щодо попередження розповсюдження пожежі
- •6.5.3 Ступінь вогнестійкості будівель та споруд
- •6.5.4 Пожежна сигналізація
1.6.2 Адміністративна відповідальність
Законодавство про адміністративну відповідальність регламентується кодексом про адміністративні правопорушення (КАП), законом «Про охорону праці», постановами Кабміну і іншими законодавчими актами.
Відповідно до чинного законодавства адміністративна відповідальність встановлюється за порушення правил:
охорони праці в будівництві;
санітарно – гігієнічних умов праці;
пожежної безпеки;
охорони навколишнього середовища;
безпечної експлуатації транспортних засобів і т. ін.
Адміністративна відповідальність настає тоді, коли порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися, відповідно до КАП, такі стягнення (ст.34):
попередження (у письмовій формі) або штраф;
оплатне вилучення предмета, що став знаряддям правопорушення або конфіскація того, що було наслідком правопорушення;
позбавлення спеціального права (напр. керування транспортом);
виправні роботи або адміністративний арешт.
Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п’яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Несплата штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожен день прострочення. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене протягом місяця у судовому порядку.
Позбавлення спеціального права застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.
Виправні роботи згідно з КАП застосовуються на строк до двох місяців за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з відрахування 20 % її заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються у судовому порядку.
Народним судом також призначається адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.
Якщо одна особа вчинила кілька адміністративних правопорушень стягнення накладається окремо за кожне правопорушення не пізніше як через два місяці з дня його вчинення, а в разі триваючого правопорушення – два місяці з дня його виявлення (КАП ст.38).
Справи про адміністративні правопорушення розглядають:
адміністративні комісії при райдержадміністраціях;
органи державних інспекцій та державного нагляду за охороною праці;
органи пожежного і санітарного нагляду.
При скоєнні адміністративного правопорушення складається протокол, за винятком коли штраф береться на місці правопорушення або сума штрафу не перевищує трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або особа не хоче оскаржувати його стягнення (КАП ст.258).
Протокол направляється органу, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (КАП, ст.257).
По справі після її розгляду може виноситися одна з постанов:
накладання адміністративного стягнення;
закриття справи;
прийняття відповідних заходів впливу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення у судовому порядку. Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає, а підлягає виконанню з моменту його винесення.
Якщо з дня винесення постанови про адміністративне стягнення минуло три місяці і вона не була виконана то вже не підлягає до виконання за давністю строку.
Штраф має бути сплачений не пізніше п’ятнадцяти днів з дня вручення постанови, а у разі відмови постанова надсилається для утримання суми штрафу у примусовому порядку. При стягнені штрафу на місці скоєння адміністративного правопорушення порушникові видається квитанція, що є фінансовим документом.
Державні адміністрації всіх рівнів на своїх територіях координують роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю органів внутрішніх справ, адміністративних комісій та інших органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.