2.1. Основні причини виникнення терористичних угрупувань, цілі і

мотиви

Передусім тероризм неможливо пояснити з вульгарно-матеріалістичних позицій, намагаючись знайти його причини в економічному неблагополуччі або загальній соціальній нестабільності. Не можна погодитися з тим, що причини тероризму в країнах колишнього Союзу, наприклад, в Росії, полягають в унікальній геополітичній характеристиці цієї країни, безмірності території, багатонаціональному характері населення, несхожості традицій і звичаїв націй і народностей, нерівномірності регіонального соціально-економічного розвитку. У Росії дійсно найбільша територія серед країн СНД. Проте є і інші держави, що входять в Співдружність, які мають величезну територію, але там немає тероризму. Сам по собі розмір території нічого не пояснює, оскільки тероризм має місце і в зовсім невеликих країнах. Також необгрунтовано називати в якості причини тероризму багатонаціональність і несхожість традицій і звичаїв націй і народностей, оскільки усе це може спостерігатися і там, де рівень насильства невисокий. Як приклад можна привести США, яку іменують плавильним котлом за кількість націй і народностей, які там мешкають або туди переселилися. Рівень міжетнічних терористичних актів там украй малий, всі останні теракти США, що відбулися на території, були пов'язані з її роллю "світового поліцейського" ніж з міжетнічними конфліктами усередині країни. Що стосується нерівномірності регіонального соціально-економічного розвитку, то і це належить повсюдних явищ і не є специфічно криміногенним чинником. Прикладом нам тут може виступити Казахстан, який прямо скажемо не займає лідируючих позицій по соціально-економічних успіхах, але як ми можемо знати на території Казахстану не сталося хоч якихось великих терактів.[37;66]

Як загалом в основі будь-якої проблеми в причинах тероризму криються дуже прозаїчні речі головними причинами якого можна назвати політичні, соціально-економічні, економічні і релігійні і духовні проблеми.

Серед політичних причин виникнення тероризму однієї з головних являється політична нестабільність. За статистикою саме в період політичної нестабільності різко зростає число терористичних актів. Також важливими політичними причинами появи тероризму можна вважати: недолік заходів що приймаються у всьому світі по забезпеченню безпеки населення(що нерідко здійснюються з кричущими порушеннями законодавства), які буквально провокують терористів; вплив на суспільну свідомість тоталітарних, диктаторських правових режимів(наприклад, режим талібів в Афганістані), втім такі ж тоталітарні режими можуть виступати і каталізатором терористичної боротьби з ними ж, як приклад ми можемо назвати революційну боротьбу в Європі в 19-20 столітті. Саме у такій терористичній боротьбі народилося поняття "Права людини" ще однією політичною причиною можна назвати одвічний конфлікт Заходу і Сходу, в якому тероризм є найбільш ефективним і дієвим способом ведення боротьби(передусім це відноситься до сходу).[48;23]

Якщо розглядати соціально-економічні причини, то головною причиною можна вважати низький рівень життя в країні. Людині легше зважитися на здійснення терористичного акту, якщо він вільний від почуття власності. Тероризм дає можливість людині заробити гроші, причому гроші чималі. В умовах сучасного життя в деяких країнах, масового закриття промислових підприємств, постійного зростання цін, інфляції і безробіття, тероризм стає часом єдиним способом заробити собі грошей на гідне існування або ж навпаки тероризм може виступати методом боротьби за своє світле майбутнє.

Економічні. Тероризм сьогодні - це бізнес, здатний приносити своїм організаторам чималий доход, який може бути порівнянний з доходами від нафтобізнесу. Торгівля зброєю, наркотиками, заручниками дозволяє отримувати величезні прибутки. Для прикладу візьмемо фінансування чеченських бойовиків. До них в основному гроші поступають з Саудівської Аравії або ОАЕ. Там абсолютно легально в магазинах і на ринках встановлені урни для пожертвувань, призначених чеченським "мусульманам", що борються за свободу. По телебаченню регулярно демонструються відеозаписи, на яких бойовики, переодягнуті у форму російських солдатів, вбивають і грабують мирних жителів. Після цього йдуть заклики активніше здавати пожертвування для того, щоб бойовики змогли вигнати ненависні російські війська. Щорічно вдається зібрати приблизно 40 мільйонів доларів. З них до Чечні доходить тільки 5-6 мільйонів. Інші осідають по дорозі в різних організаціях і фондах.

Релігійні. Релігія завжди була хорошим паливом для горнила тероризму. За усю історію з прадавніх часів незліченне число людей віддали свої життя за ті або інші релігійні переконання, втім і сьогодні релігійна підоснова виступає основною рушійною силою нескінченно числа радикальних угрупувань, які щодня промивають мізки людей своєю релігійною нісенітницею, щоб набрати більше гарматного м'яса для чергової війни за який-небудь імамат.[50;77]

Нині існують релігійні напрями, що пропагують насильство. Найпоширенішим з них є ваххабізм (радикальна течія ісламу). Бере свій початок в 18 столітті в Саудівській Аравії. Засновником є Ібн Абдаль Вахаб. Саме він визначив головних ворогів справжніх мусульман - це іудеї і християни. З ними слід вести війну - джихад. Усі, хто не наслідують шаріат, заслуговують на смерть. Також є ще одна цікава думка: іслам молодше за християнство на 8 віків. Значить, у мусульман зараз йде приблизно 13 повік. Якщо провести паралель з Європою, то в 13 столітті там панували інквізиція, а по суті це та ж боротьба з невірними. Коран заперечує насильство. Заповідь "не убий" є і в ісламі. У більшості випадків терористи лише прикривають свої істинні бізнес наміри релігійними гаслами.

Духовні. Важливими духовними причинами виникнення тероризму є: криза сучасного суспільства, спотворення правових і загальнолюдських цінностей. Наприклад, в деяких країнах Сходу дітей виховують під гаслами тероризму, з дитинства виховують у людини, а значить і суспільства, преклоніння перед фізичною, а не духовною силою.

Втім, існує тип тероризму що вибивається із загальної колії причин представлених вище. Існує тероризм державний. Зазвичай під терористичною боротьбою ми маємо на увазі боротьбу соціуму проти держави або соціуму проти інших представників соціуму, але ніяк ми не замислюємося про те, що сама держава може займатися терористичною діяльністю. Але як показує практика та історія, цілком може.

Державний тероризм - термін, використовуваний для позначення державного насильства проти цивільних осіб. Під актами державного тероризму зазвичай розуміють незаконні затримання, вбивства, викрадення, тортури і страту громадян без суду і слідства, що виконуються співробітниками силових структур(поліцією та іншими органами правопорядку). Державним тероризмом також називають терористичні акти, які здійснюються співробітниками спеціальних органів держави. Відрізняють також тероризм підтримуваний державою - той випадок коли держава сама не беручи участь в тероризмі фінансує і підтримує терористичні угрупування. Державний тероризм широко застосовується як в країнах тоталітарних в основному для контролю і залякування своїх громадян, так і в країнах демократичних, таких, що застосовують державний тероризм як метод боротьби з політичними конкурентами на світовій арені, втім Ізраїль не гидує використати державний тероризм як метод боротьби з антисемітизмом,ісламістами і іншими терористами.[42;67]

Разом з названими причинами, діям терористів можуть сприяти наступні умови:

1. Слабкість державної влади, її установ і інститутів, нездатність правоохоронних органів своєчасно виявляти і знешкоджувати терористів,а також тих, хто готує терористичні акти, встановлювати і затримувати злочинців, чия безкарність дозволяє їм здійснювати нові вбивства, створює їм ореол невразливості.

Погано і те, що винуватці більшості терористичних актів залишаються безкарними. Дуже важко розкриваються терористичні акти кримінально-корисливої спрямованості, жертвами яких стають комерційні конкуренти.

2. Схвалююче ,підтримуюче відношення до терористів їх соціального оточення, населення, окремих груп. Без цього націоналістичний і релігійний тероризм просто немислимий. Якщо ж така підтримка є, то жорсткі заходи покарання злочинців(страта або гранично строгі умови позбавлення волі) можуть викликати ще більшу протидію їх прибічників, організацію нових екстремістських груп і поповнення вже наявних. У таких умовах набагато ефективнішою буде зміна політики, ухвалення нестандартних політичних рішень, налагодження переговорного процесу і пошук компромісів, стимулювання відходу від тероризму разом з його розвінчанням і зниженням привабливості, у ряді випадків дискредитацією лідерів і їх гасел в очах того самого середовища, яке живить цю злочинність.

3. Наявність значної групи людей, професійно налаштованих на військову роботу, проте витіснених з військової служби і таких, що не знайшли собі застосування. Природно, що вони не можуть змиритися зі своїм приниженим і матеріально незабезпеченим положенням, а тому активно протестують, що іноді знаходить вираження в терористичній агресії. З цим зіткнулася Німеччина після першої світової війни, чим і скористалися нацисти. Подібне явище виникло в США після закінчення війни у В'єтнамі. Високоякісним резервом для терористів, що виношують плани на пострадянському просторі, можуть послужити "афганці" і особи, демобілізовані з армії.

У 2012 році сайт terrorism - research.com провів дослідження більше 200 міжнародних терористичних угрупувань і грунтуючись на цих даних вивів десять основних цілей, які переслідують терористи по всьому світу. Витримка по цих дослідженнях трохи нижча.

Терористська група здійснює акти насильства ради:

- Створення атмосфери страху

- Досягнення міжнародної, національної або локальної впізнанності заради привертання уваги медіа.

- Вимотування, послаблення і заплутування державних сил правопорядку, щоб вони неадекватно реагували і щоб їх дії виглядали репресивними.

- Крадіжка або вимагання грошей і спорядження, особливо зброї та амуніції необхідних для їх операцій.

- Знищення устаткування або ліній комунікацій щоб створити у цивільних сумніви з приводу здатності держави зберігати порядок.

- Перешкода іноземних інвестицій, туризму, або програм допомоги, які можуть вплинути на економіку цільової країни і підтримку уряду у влади.

- Вплив на рішення уряду, законодавство або інші важливі рішення держави.

- Звільнення ув'язнених.

- Задоволення помсти.

- Переламати ситуацію в партизанській війні, змушуючи урядові сили безпеки сконцентрувати свої зусилля в міських районах. Це дозволяє терористським групам затвердитися серед місцевого населення в сільських районах.

Щоб упізнати мотивацію терористів нам варто звернутися до професіоналів. В даному випадку я вирішив скористатися матеріалами викладеними в праці Ефірова Светозара Олександровича "Насилля в контексті радикалістської свідомості". С.А. Ефіров називає наступні мотиви тероризму : самоствердження, самоідентифікація, молодіжна романтика і героїзм, надання своєї діяльності особливій значущості, подолання відчуження, конформізму, стандартизації, маргінальності, пересичення і тому подібне. Можливі корисливі мотиви, які можуть витісняти ідейні або переплітатися з ними. Крім того, когось наймають для здійснення терористичних актів.[46;88]

Основним мотивом С.А. Ефіров вважає "ідейний абсолютизм", "залізні" переконання у володінні єдиною, вищою, остаточною істиною, унікальним рецептом порятунку свого народу, групи або навіть людства. Така ментальність властива, зрозуміло, не лише терористам, але нерідко політичним і релігійним лідерам, проповідникам, полководцям та ін. На відміну від них, у терориста, що упіймав "синього птаха" абсолютної істини, виникає природне бажання залучити до неї інших або усунути незгодних. За всяку ціну! Так "ідейний абсолютизм" трансформується в тероризм. Важливо відмітити при цьому, що, хоча усі абсолюти, як правило, рушилися, всяке нове месіанство - політичне, національне, релігійне - завжди вважає себе унікальним, останнім, остаточним.

З більшістю приведених тут міркувань слід погодитися, але, звичайно, кожен з названих мотивів вимагає грунтовного аналізу. В якості загального зауваження необхідно відзначити, що, по-перше, мотиви помітно відрізняються в конкретних видах терористичної поведінки; по-друге, навіть у рамках одного і того ж злочинного акту різні його учасники можуть стимулюватися різними мотивами.

Насамперед треба відмітити безсумнівність такого мотиву як самоствердження, який часто переплітається з бажанням домінувати, пригнічувати і управляти такими, що оточують. Така потреба буває пов'язана з високою тривожністю, яка маеться у разі панування в соціальному середовищі, причому панування може досягатися за допомогою грубої сили, знищення неугодних. Цей мотив виявляється у будь-якому вигляді терористичної поведінки, тим паче, що пригнічення інших часто забезпечує і особисту безпеку. Банда лісових розбійників, що тримають в страху усю округу, і їх ватажок, командир навіть невеликого окупаційного військового підрозділу почуватимуть себе відносно захищеними, якщо увесь час зможуть тероризувати населення. У самому терористичному акті злочинець демонструє те, на що здатний і що хотів би показати іншим(розум, безстрашність, спритність, технічні навички і так далі) і тим самим самоствердитися, тобто в першу чергу довести самому собі, що усі ці якості і у нього є. Сам такий акт може здійснюватися саме заради цього.