125

Вступ

У світової спільноти з'явився новий ворог №1. Він сильний і небезпечний, жорстокий і підступний. Ім'я йому - міжнародний тероризм. Поки він не буде переможений ніхто і ніде не може почувати себе в цілковитій безпеці. Вже зараз тероризм можна назвати "чумою ХХІ століття", адже він не поступається цій хворобі в руйнівній силі. За статистикою один раз в два дні відбувається теракт, в результаті якого гинуть безневинні люди. Число терактів неухильно росте з кожним роком. Росте жорстокість. Росте число жертв. Росте підготовленість, організованість терористів. Кожен подальший теракт завжди страшніше за попередній.

Весь світ обійшли кадри з літаками , що таранять вежі Всесвітнього торгового центру, руїнами підірваних житлових будинків в Москві, театрального центру на Дубрівці, де впродовж 3 днів біля півсотні озброєних терористів тримали в заручниках майже 900 чоловік... Цей список, на жаль, можна продовжувати достатньо довго. Ці події нікого не залишили байдужим. Для когось вони стали справжньою трагедією, для когось зайвим приводом для радості. Вони змусили весь світ замислитися. Ніхто не може передбачити, де терористи завдадуть свого наступного удару і наскільки страшним він буде.

Вже зараз у світі перестали ділити терористів на "хороших" і "поганих", тим самим зробивши важливий крок до перемоги над цим злом. У тероризму немає національної особи. Стверджувати, що усі чеченці і араби- терористи, безглуздо, ніколи не можна судити про цілий народ по окремих його представниках. Усі розмови про те, що Іслам - релігія терористів, а кожен мусульманин - потенційний шахід - безпідставні. Мільйони мусульман у всьому світі засудили терористів, що скоїли страшні злочини.

Тероризм можна перемогти лише всім світом, разом, забувши борги і образи. Але боротися треба не з проявами тероризму, а з причинами його виникнення. Треба пам'ятати, що тероризм - це завжди реакція суспільства.

У своїй дослідницькій роботі я спробував зрозуміти для чого і через що здійснюються теракти. Мені хотілося зрозуміти, психологію людини, що береться за тротилову шашку або автомат. У цій роботі тероризм буде розглянутий як явище соціальне, так і політичне.

Теракти, здійснені в США 11 вересня 2001 року, а так само дії незаконних озброєних формувань, що діють на Кавказі і в країнах Центральної Азії і що застосовують терористичні методи, притягнули особливу увагу до проблеми тероризму не лише представників спецслужб, але і діячів науки, політики, що намагаються внести свій вклад в її рішення. Попри те, що з тероризмом борються вже більше 30 років, досі не було вироблено єдиного визначення цього поняття. Зараз у світі існує більше 200 офіційно визнаних визначень тероризму.

У сучасному значенні поняття "тероризм" з'явилося за часів Великої Французької Революції і означало політику залякування, що проводилася революційною владою проти своїх ворогів.

Тероризм - це політичне насильство, спрямоване на досягнення політичних цілей.

Тероризм - це навмисне, систематичне спрямоване вбивство безневинних людей для досягнення певної політичної мети.

Тероризм є антипод гуманізму, для нього характерна жорстокість, нерідко прикрита фальшивими гаслами про справедливість.

З цих визначень видно, що основною метою терористів є виклик політичних змін. І це дійсно так. Прикладом може служити діяльність терористичних угрупувань ІРА, ЭТА, і незаконних озброєних бандформувань в Чеченській республіці.

З кінця 60-х років тероризм придбав воістину загрозливі масштаби. За період з 1970 по 1985 роки в Європі здійснено близько 3000 терактів, в Латинській Америці - 1573, на Близькому Сході - 1330, в Північній Америці - 448. За період з 1986 року по теперішній час зростання кількості терактів в різних регіонах світу склало від 50 до 60 відсотків. В той же час, що кількість терактів постійно збільшується, вони стають все більш і більш жорстокими, все частіше їх об'єктом стають люди.

Терористичні акції стали ретельніше готуватися, різко зросла дисципліна усередині терористичних організацій, різні терористичні угрупування тісно співпрацюють між собою, координують свої дії. У результаті 90% терактів досягають своїх цілей.

Міжнародний тероризм, як самостійний вид тероризму, поширився після Другої світової війни між ідеологічно протиборчими країнами(соціалістичними і капіталістичними), а потім - слаборозвиненими країнами проти багатих держав, а також розвиненими країнами проти тих, що розвиваються і інших держав в цілях військово-політичної експансії і розширення зони впливу.

Одна з відмінних рис сучасного тероризму - динаміка його проявів і методів, до яких прибігають терористи для досягнення своїх цілей.

У резолюції ООН "Про неприпустимість політики державного тероризму і будь-яких дій держав, спрямованих на підривання політичного устрою в інших суверенних державах" ця діяльність отримала міжнародне засудження і її рівень став поступово знижуватися. Але боротьба за зони впливу триває, у тому числі і методами, близькими до терористичних.

Формами міжнародно-державного тероризму є підтримка, фінансування, надання зброї, баз для навчання терористів, укриття їх від можливого покарання і так далі. Це здійснюється деякими країнами з військовими диктаторськими режимами(наприклад, Лівією, Афганістаном під час правління талібів) у власних політичних інтересах. Цей вид державного тероризму отримав також міжнародне засудження. Проти таких країн(Лівія, Ірак та ін.) застосовуються жорсткі політичні, економічні і інші санкції.

Міжнародний тероризм може бути здійснений як терористичними державами, так і міжнародними терористичними організаціями типу Аль - Каїди, які нині представляють основну небезпеку. Можна назвати такі міжнародні терористичні організації, як "Хамас"(Палестина, Ізраїль), "Хезболла"(Ліван), "Брати мусульмани"(Єгипет, Сирія, Саудівська Аравія).

Міжнародні терористичні акти по середовищу, технології і формі можуть бути наземними, повітряними, морськими, технологічними, інформаційними, ядерними, біологічними, хімічними, генетичними і так далі.

Досі міжнародному співтовариству не вдалося виробити загальновизнане визначення тероризму, хоча в цілому і склалося загальне розуміння відносно основних складових цього явища.

Передусім, йдеться про протизаконне насильство, як правило, із застосуванням зброї, прагнення залякати широкі верстви населення, про безневинних жертв, а стосовно терористичних актів, що зачіпають інтереси більш ніж однієї держави, є присутнім і міжнародний елемент.

Що стосується політичної спрямованості, міжнародне співтовариство не розглядає її в якості визначальної риси міжнародного тероризму, акти якого можуть здійснюватися і за іншими мотивами. Останніми роками в VI Комітеті Генеральної Асамблеї ООН робляться кроки з метою надати новий імпульс роботі над визначенням міжнародного тероризму.

Зважаючи на відсутність загальновизнаного усеосяжного визначення тероризму,формування правових основ співпраці держав у боротьбі з ним концентрується на тих напрямах, де його прояви представляють найбільшу небезпеку інтересам міжнародного співтовариства.

Актуальність теми роботи полягає передусім в тому, що тероризм, у тому числі в його трансграничних формах, - одна з найбільш небезпечних форм злочинності. На сучасному етапі це явище перетворилося на чинник, що серйозно дестабілізує нормальний розвиток міжнародних відносин. Особливу небезпеку можуть представляти терористичні посягання з використанням ядерних і інших засобів масового ураження.

Об'єктом дослідження є боротьба з міжнародним тероризмом.

Предметом дослідження є нові види і структура тероризму, співпраця держав у боротьбі з міжнародним тероризмом, аналіз механізмів боротьби світової спільноти з тероризмом.

Мета роботи - усебічно вивчити систему міжнародної протидії тероризму, що сформувалася до теперішнього часу, яка включає співпрацю на глобальному і регіональному рівнях, а також на національному рівні.

Актуальність теми роботи полягає передусім в тому, що тероризм, у тому числі в його трансграничних формах, - одна з найбільш небезпечних форм злочинності. На сучасному етапі це явище перетворилося на чинник, що серйозно дестабілізує нормальний розвиток міжнародних відносин. Особливу небезпеку можуть представляти терористичні посягання з використанням ядерних і інших засобів масового ураження.

Для виконання поставленої мети вирішити наступні завдання :

- вивчити історію явища;

- визначити поняття і дати загальну характеристику тероризму;

- розглянути систему і принципи міжнародної співпраці у боротьбі з тероризмом;

- здійснити аналіз міжнародної контртерористичної співпраці держав і міжнародних організацій;

- вивчити першопричини тероризму, цілі і мотивацію злочинців;

- проаналізувати методи боротьби з тероризмом як силові, так і несилові;

- з'ясувати найбільш небезпечні терористичні угрупування;

Гіпотеза дослідження. Вважаємо, що міжнародний тероризм є вкоріненим в сучасній світовій системі механізм. Змінюючись в ході еволюції, міжнародний тероризм, придбаває нові форми і методи дії, що вимагають нових форм боротьби з ним в умовах глобалізації, що неможливо без детального вивчення суті явища.

Джерелами дослідження виступили резолюції ОНН, національні нормативно-правові акти про боротьбу з тероризмом ряду держав, результати вивчення зарубіжних і вітчизняних періодичних видань і інтернет статей, в яких торкнулися проблеми боротьби з різними формами прояву тероризму і боротьби з ним же.

Теоретичною базою для мого дослідження виступили праці учених таких як С.А. Ефіров, К.Ю. Єгоров, К.Мельничук, Т.Ю. Орешкин, Б. Хоффман і Б.Нетаньяху.

У цій роботі використані наступні методи дослідження :

- аналіз літератури.

- аналіз нормативно-правової документації

- вивчення і узагальнення вітчизняної і зарубіжної практики

- теоретичний аналіз

- конкретизація

- порівняння

- моделювання.

Наукова новизна роботи визначається тим, що мною зроблена спроба комплексного дослідження феномену міжнародного тероризму.

Практична значущість дипломної роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в подальшому дослідженні проблематики міжнародного тероризму, а також для реалізації політики по боротьбі з тероризмом.

Структура роботи обумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Робота складається з введення, трьох глав з виведеннями і укладення.Введення розкриває актуальність, визначає міра наукової розробки теми, об'єкт, предмет, мета, завдання і методи дослідження, розкриває теоретичну і практичну значущість роботи.У першій главі розглядається історичний аспект тероризму. У другій главі розкривається структура тероризму, його причини і мотивація. Третя глава присвячена питанням боротьби з міжнародним тероризмом.У висновку підводяться підсумки дослідження, формуються остаточні висновки по даній темі.

Розділ 1

ПОНЯТТЯ ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ 1.1. Правовий аналіз передумов виникнення загрози тероризму в Україні

Тероризм здавна супроводжує розвиток цивілізації, однак за останні десятиліття у світі кількість злочинів терористичного характеру стрімко збільшилась. Тероризм — одне з найскладніших і найнебезпечніших явищ політичного життя як минулого, так і сьогодення. Нині він набирає надто загрозливого характеру і глобального масштабу. Результат жахливий - масова загибель людей, величезні матеріальні втрати, нівелювання духовних цінностей і, що найгірше, створення атмосфери жаху, взаємної недовіри, злоби і ненависті в державі й суспільстві.

Нормативно - правовою базою даного явища є: “Європейська конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму” від 09.12.99р., “Міжнародна конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму” від 13.04.05р., “Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом” від 16.12.97р., “Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму” від 16.05.05р., Кримінальний Кодекс України від 5.04.01р. із внесеними змінами від 21.09.06р., Закон України “Про боротьбу з тероризмом, Постанова про затвердження плану заходів на 2007 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму тощо [31].

Тероризму присвячені праці таких українських вчених Я.Ю. Кондратьєва, В.О. Глушкова, В.В. Крутова, С.М. Мохонука, В.Ф. Антипенка, В.А. Ліпкан, М.О. Свіріна, Ю.М. Коцюбинської, М.В. Семикіна, М.А. Погорецького, С.С. Яценка, а також В. Ємельянова, який свою роботу “Злочини терористичної спрямованості” присвятив визначенню правового поняття, ознак тероризму і терористичних актів та провів відмежування тероризму від терору. Першу спробу розглянути тероризм з кримінально-правової точки зору зробила у 1993 році С.О. Допілка на прикладі морського тероризму.

Проблема тероризму є дуже складною для України.Терористичні організації ДНР та ЛНР захопили частину східної України.Наразі тривае антитерористична операція під час якої українська армія та мирне населення зазнали значних втрат.

В термінології спецслужб існує поняття «сплячий терористичний осередок» - спільнота людей, котрі до певного часу ведуть спосіб життя порядних громадян і навіть мало спілкуються між собою. Можна припустити, що в Україні сьогодні присутні сплячі осередки терористичних організацій.

Проблема тероризму в нашій державі перебуває в іншій площині, а саме в існуванні певних суперечностей у політичній, економічній та соціальній сферах, що може стати підґрунтям для поширення цього небезпечного явища. Про складність ситуації в Україні свідчить наявність у великій кількості зброї, незаконного придбання та виготовлення вибухових речовин, пристроїв, а також розвинена криміналізація суспільства.

Службою безпеки України на підставі "консолідованого списку" Ради Безпеки ООН, з червня 2002 року заборонено в'їзд до України 186 членам руху "Талібан" та "Аль-Каїди". [8; 10]

На думку фахівців, це суспільно небезпечне явище має тенденцію до поширення на території України. Власне територія України не розглядається міжнародними терористичними організаціями як об’єкт терористичних посягань. Проте за певних обставин тероризм в Україні може поширитись, а її територія стати місцем підготовки терористичних актів щодо третіх країн.

На сучасному етапі тероризм характеризується:

1. Тероризм нині - все активніше зрощується з організованою злочинністю. Терористичні організації швидко пристосували до своєї діяльності методи і техніку останньої. Терористи відрізняються від кримінальних злочинців тільки мотивацією вчинення акту. Мета його - не особиста вигода, а досягнення певної політичної вимоги.

2. Відбувається інтернаціоналізація терористичних організацій. У зв'язку із стрімким зростанням транснаціональної злочинності в останні роки ООН приділяє велику увагу необхідності міжнародної кооперації і більш тісній співпраці у боротьбі із злочинністю, тероризмом, контрабандою вогнепальної зброї та наркобізнесом.

3. Тероризм набуває вигляду індустрії, оскільки великі кошти не тільки вкладаються у цю діяльність, а й повертаються до вкладників з прибутком.

Терористичні організації широко використовують нові можливості, які надає їм сучасна техніка. Внаслідок цього сфера кримінальної діяльності не тільки зростає, а й стає прибутковішою. Дана тривожна тенденція буде загострюватись і далі, у першу чергу, завдяки розвитку новітніх технологій (зокрема, у галузі телекомунікацій, міжнародних комп'ютерних мереж тощо), постійному зростанню міжнародної комерційної та економічної діяльності, транспортних перевезень і туризму. Збільшення випадків тероризму за останні роки призвело до того, що його вплив став помітний у країнах, які раніше ніколи з цим не стикалися. [9; 46]

На сучасному етапі значно розширилися дії, які терористи можуть вчинити проти людства: масові отруєння, радіоактивне зараження, зараження небезпечними хворобами, поширення епідемій та епізоотій тощо. Таким чином, знаряддями терору можуть бути: вибухові пристрої широкого спектра дії, радіоактивні, отруйні та інші небезпечні хімічні речовини (згадати, хоча б епізод із використанням отруйних газів в токійському метро терористам з групи “АУМ Шінрікьо”), не виключаючи і атомну зброю. Поки що випадки використання хімічних та біологічних речовин пов'язані з діями, спрямованими проти невеликої кількості людей, але застосування біологічної та хімічної зброї є дуже вірогідним і доступним.

Окремо слід сказати про зростання ролі релігії у тероризмі. Згідно з даними, які наводилися на конференції «Тероризм у трансатлантичному регіоні» (1997p.), з середини 60-х до середини 90-х pp. чисельність фундаменталістських течій усіх релігійних напрямів у світі зросла втричі. Одночасно сталося бурхливе зростання ідентифікованих релігійних терористичних організацій, яких ще у 1968 р. зовсім не було. Сьогодні майже четверта частина усіх терористичних формувань переслідує переважно релігійні цілі [11,27].

Аналіз соціально-політичних, політико-правових процесів свідчить, що в Україні присутні основні терогенні фактори, що створюють політичні, економічні, соціальні й етнорелігійні передумови для виникнення й розвитку тероризму:

-глибока соціально-економічна криза;

-протистояння політичних сил;

-наростання проявів сепаратизму;

-зубожіння та люмпенізація значної частини населення при дуже невеликому прошарку «середнього класу»;

-зрощення кримінальних, бізнесових і державних структур;

-корумпованість державного апарату (зміна влади й перехід останніх в опозицію ще більше збільшує ризик);

-живучість соціально-революційних традицій і постулатів ("мітингова демократія", яка набула нині популярності як основний спосіб вирішення суперечливих питань);

-організована злочинність; великомасштабний незаконний обіг зброї;

-девальвація моральних та духовних цінностей. До того ж Україна є активним експортером зброї на світовому ринку;

-спроби створити "пасіонарний розлам" України на Східну й Західну;

-значне збільшення міграційних потоків;

-посилення геополітичної напруженості у світі та всередині розташування України в Європі, значимість українських транспортних коридорів для Європи, наявність АЕС, насамперед Чорнобильської (через стан об’єкта укриття, характер забезпечення охорони) також підвищують терогенність [13, 56].

Український дослідник тероризму, доктор юридичних наук В.А. Глушков констатує: "В Україні нині така ситуація, що за певних умов у найближчому майбутньому може вибухнути проведенням низки широкомасштабних терористичних актів як політичного, так і кримінального забарвлення". [17; 33]

На думку Василя Крутова, керівника міжнародної громадської організації "Міжнародна антитерористична єдність" (МАЄ), на сьогодні терористичні загрози в Україні слід розглядати в двох вимірах - у внутрішньому й у зовнішньому. І якщо говорити про внутрішні загрози, то найбільш вірогідні ризики нападів на об'єкти підвищеної небезпеки. І таких потенційно небезпечних об'єктів в Україні налічується дуже багато, наприклад, хіміко-токсичні об'єкти. Окрім цього, нині в державі існують певні проблеми в царині незаконної міграції. Бо, якщо, скажімо, якась людина може в'їхати до країни на законних підставах, то силовикам за такого стану дуже складно відслідковувати чим саме окремі мігранти займаються в Україні.

На Міжнародному форумі, що пройшов у Києві в червні 2007 року під гаслом “ Захист прав людини у боротьбі з тероризмом" Ніна Карпачова зазначила, що в Україні постійний ризик тероризму обумовлений ще її географічним положенням, і передусім тому, що ми є транзитною державою. З її ж слів, віднедавна з'явилися передумови для організації терористичної діяльності на території України, яких раніше не було. Зокрема виявлено центри підготовки бойовиків - потенційних терористів. У зв'язку з цим, довелося депортувати 11 осіб. Нещодавно стало відомо, що на території Херсонської області також є подібний табір, діяльність якого потрібно якнайшвидше припинити. [12;31]

Україна, як суб’єкт міжнародного права, є учасником практично всіх міжнародних конвенцій та протоколів по різних аспектах боротьби з міжнародним тероризмом. У зв’язку з цим на території України діють майже всі міжнародні акти та відповідні рішення Конвенцій. Зокрема намітилася чітка тенденція до розширення сфери кримінально-правової заборони відносно будь-яких терористичних проявів і встановлення спеціальних складів злочинів в національних законодавствах. У зв’язку з цим після ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 р. був прийнятий Закон України від 21 вересня 2006 р. № 170 – V, яким постановлено частини четверту та п’яту статті 258 КК виключити і доповнити Кодекс статтями 258-1 – 258-4 КК. [2;5]