- •Підприємство як суб'єкт господарювання
- •Розділ 1. Підприємство в системі господарювання
- •1.1. Поняття, цілі й напрямки діяльності
- •1.2. Структура підприємств
- •Розділ 2. Організаційно-правові форми підприємства
- •2.1. Чинники, що обумовлюють організаційно-правові форми підприємства
- •2.2. Індивідуальне підприємство та господарські товариства сфери малого бізнесу
- •2.3. Кооператив та орендні підприємства
- •2.4. Картель та інші форми об'єднання підприємств
- •Розділ 3. Принципи поведінки суб'єктів господарювання на ринку
- •Висновки
- •Література
2.3. Кооператив та орендні підприємства
Слово "кооперація" латинського походження, у дослівному перекладі воно означає "співробітництво". Згідно з чинним законодавством в Україні кооператив – це суспільна організація громадян, які добровільно об'єдналися для спільної господарської та іншої діяльності на основі належного їм на правах власності орендованого або наданого в безоплатне користування майна, самостійності, самоврядування і самофінансування, а також найповнішого поєднання інтересів членів кооперативу з інтересами колективу і суспільства.
Майно кооперативу може формуватися за рахунок:
а) грошових або матеріальних внесків членів кооперативу;
б) доходів від виробничої діяльності;
в) продажу акцій;
г) державного майна, переданого в безоплатне користування;
д) орендних відносин.
Проте не кожне колективне підприємство може називатися підприємством кооперативним. Наприклад, акціонерні компанії також є підприємствами колективними. Для того, щоб організація могла називатися кооперативом, вона має вирізнятися низкою характерних ознак, які називаються організаційними принципами кооперації.Під останніми розуміють певні правила практичного й теоретичного характеру, якими керуються при створенні кооперативу. Основні з цих правил такі:
1. Добровільність членства.Кооперативом не може називатися організація, вступ до якої диктується законом, розпорядженням влади, або пов'язаний із насильством тих чи інших осіб. Особи, які вступили в організацію, зберігають за собою право в будь-який час із неї вийти.
2. Необмежена кількість членів.Комерційне підприємство, ставлячи своїм завданням одержання якомога більшого прибутку, прагне зосередити вигоди об'єднання в руках небагатьох осіб. Кооперація ґрунтується на співробітництві широких мас.
3. Мирні цілі.Кооперація не може мати цілей, пов'язаних з будь-яким насильством, і використовувати насильницькі методи. Тому зграя злодіїв, наприклад, не може бути кооперативом.
4. Матеріальна відповідальність.Вступаючи до кооперативної організації, кожний новий член стає одним з її повноправних господарів і несе за неї відповідальність. Одержуючи від своєї організації певні вигоди, член кооперативу бере на себе зазначений у статуті ризик.
5. Самоврядування.Управління кооперативом здійснюється не кимсь ззовні, а самими його членами, тобто відповідно до принципу самоврядування.
6. Відмінне від комерційних підприємств значення капіталу.У комерційному підприємстві капітал та його приріст перетворюються у свого роду самоціль, оскільки метою підприємства є нагромадження капіталу та прибутків від нього. У кооперативі збільшення капіталу розглядається лише як засіб для досягнення спільної господарської мети [4, 44].
Орендне підприємство – це господарська одиниця, яка самостійно здійснює підприємницьку та іншу діяльність на основі строкового платного володіння і користування майном, переданим в оренду орендареві за договором. Оренда як економічна категорія є формою відносин, що виникають між власником, котрий безпосередньо не веде господарської діяльності, та юридичне вільним і економічно самостійним суб'єктом – підприємцем, якому власник (орендодавець) на основі договору передає за відповідну орендну плату майно в строкове платне володіння і користування.
Розвиток орендного підприємства визначається умовами договору оренди, серед яких особливе місце займає орендна плата. Вона є економічною формою доходу орендодавця-власника, котрий він одержує за своє майно, передане у строкове платне володіння, тобто це відшкодування орендодавцеві вартості орендного майна. Другий елемент орендної плати – відсоток від доходу орендаря, оскільки майно береться в оренду з метою одержання доходу.
Існують різні форми орендної плати: грошова, натуральна, грошово-натуральна. Розмір орендної плати може бути розрахований за такою формулою [4, 45]:
О = (Фі–1)В,
де О– середня орендна плата;
Фі–1– залишкова вартість орендного майна на момент передання його в оренду;
В – рівень банківського відсотка.
Формула орендної плати за умови, коли орендне підприємство зобов'язується самостійно забезпечити своєчасне відтворення орендованого майна, має такий вигляд [4, 45]:
О = (Фі–1+Рі / 2)В,
де Рі– амортизація на реновацію, залишена у розпорядженні підприємства ві-му році;
В – рівень банківського відсотка.
Найперспективнішою формою оренди, що широко застосовується сьогодні, є лізинг. Лізинг – це довгострокова оренда машин, устаткування тощо. Вона являє собою, по суті, новий спосіб фінансування й активізації збуту, що ґрунтується на збереженні права власності на товар за орендодавцем.
Механізм цієї форми оренди полягає в тому, що компанія-орендодавець спеціально закуповує для конкретного орендаря на його прохання майно у виробника, фінансує його, здійснює технічне обслуговування наданих в оренду засобів праці.
Переваги лізингу пов'язані з тим, що він дає можливість швидко переходити на нову технологічну базу, не потребує значних одноразових затрат, дає змогу звільнитися від обслуговування й зосередити всі зусилля на ефективному використанні нової техніки. Стрімкий розвиток лізингу у країнах із ринковою економікою пояснюється передусім необхідністю активізації інвестиційної та інноваційної діяльності.