21.Києво-Могилянська академія.

Києво-Могилянський колегіум був заснований у 1632 р. Сталася ця подія внаслідок об’єднання двох шкіл – братської та школи Києво-Печерської лаври. Цей вищий учбовий заклад очолив Петро Могила, видатний церковний діяч.

Києво-Могилянська академія за своєю структурою та процесом навчання нагадувала західноєвропейські університети. Вона була єдиним вищим навчальним закладом Східної Європи. В академії вивчали «сім вільних наук» - філософію, поетику, риторику, богослівя, латину, історію, математику. Навчатися в колегіумі могли діти всіх станів, але переважно діти старшини, духовенства, багатих козаків та міщан. Навчання тривало 12 років. Викладачі колегіуму створювали та вдосконалювали підручники. «Синопсис» (1674 р.) написаний вихованцем та викладачем колегіуму І. Гізелем, став першим підручником з історії в Україні, Білорусі, Росії. У 1701 р. за внесок в розвиток освіти колегіум був перетворений в академію.

Києво-Могилянську академію закінчили такі відомі вчені, як Ф. Прокопович, С. Яворський, Г. Полетика, Г. Сковорода, П. Гулак-Артемовський та інші діячі науки й культури.

19.Люблінська унія та її наслідки для України.

В 1569 р. в Любліні була проголошена унія, що утворювала нову державу - Річ Посполиту – зі спільним королем, сеймом, сенатом, спільною зовнішньою політикою. З цього моменту українські землі опиняються в складі Польщі, де починається ополячення та окатоличення українського народу. Незважаючи на певні позитивні наслідки таких змін в суспільстві починає наростати незадоволення соціальними, релігійними та національними утисками. Під час Польсько-литовського панування в Україні було запроваджено Магдебурзьке право, яке встановило виборчу систему органів міського самоуправління та суду, регулювало питання торгівлі і т. д. Але користуватися Магдебурзьким правом могли лише католики. Українські землі складали основу польсько-литовської держави. Їх було поділено на 6 воєводств. Король почав роздавати українські землі польській шляхті. Відбувається інтенсивна колонізація південної Київщини і Полтавщини. Польські пани наполегливо запроваджували тут фільваркові господарства, панщину. За Литовським статутом 1588 р. селяни остаточно закріпачувались.

Люблінська унія значно загострила релігійні проблеми. Наступ католицької церкви викликав спротив у міщан, селянства та значної частини української шляхти. Велику роль у 6 ст. відігравали братвста, їх діяльність набуває як культурно-просвітницького, так і політичного характеру. Вони перетворились у могутню силу, що виступала за оновлення православної церкви. Кризовий стан православної церкви створював умови для поширення ідеї церковної унії в українському суспільстві. Перед православ’ям України постала проблема вибору: або зберегти церкву жертвуючи національною самобутністю, або, реформуючи церкву врятувати цю самобутність. Після тривалих дискусій та суперечок в 1596 р. в Бресті було проголошено союз з католицькою церквою. Але в результаті цієї унії релігійні протиріччя ще більш загострилися. Отже феодальний, національний та релігійний гніт посилюється.