33.Історичне значення Визвольної війни українського народу.Оцінка особи Богдана Хмельницького в науковій літературі

Національно- визвольна війна стала переломним етапом у житті України, який визначив напрямки її розвитку на багато десятиліть. У ході війни зміцнювалась ідея боротьби за державну самостійність України, були закладені основи української національної державності. Була створена сильна народна за своїм характером армія. У результаті війни на більшості територій України було ліквідовано шляхетське і магнатське землеволодіння, кріпосне право. Переважна більшість селян одержали особисту волю і право на володіння землею. Значно зміцнилося козацтво, яке стало привілейованим станом. Православна церква стала панівною в Україні.

Разом з тим, Б. Хмельницький, як і більшість козацької старшини не виходив за рамки феодального світогляду. Козацька верхівка прагнула не до встановлення демократичного республіканського устрою в новій державі, а до того, щоб зайняти місце магнатів і польської шляхти. Звідси – прагнення значної частини козацької старшини до встановлення феодальних повинностей на свою користь. Таке прагнення старшини зайняти місце правлячого класу привело до розколу серед козацтва, а після смерті Б. Хмельницького – до громадянської війни. Лідером національно –визвольної боротьби середини 17 ст. був талановитий та воєнний діяч – чигиринський сотник, гетьман України Богдан-Зиновій Михайлович Хмельницький (1595 – 1657 рр.

Приводом до його виступу проти польського панування стала особиста трагедія – шляхтич Чаплинський розорив хутір Хмельницького в Суботові та забив до смерті сина. На Січі він був обраний гетьманом і розпочав бойові дії проти поляків.

Б.Хмельницький був першим українським політиком, котрий зумів не лише очолити боротьбу за національну незалежність, а й об’єднати для досягнення цієї мети всі соціальні групи українського суспільства.

За Б. Хмельницького був в основному завершений процес формування української держави – Війська Запорізького.

Державотворчим зусиллям Б. Хмельницького заважала вкрай несприятлива для України міжнародна ситуація.( Проти намірів гетьмана виступили сусідні монархи: польський король, турецький султан, кримський хан, московський цар.)

Завдяки винятковим дипломатичним здібностям Б. Хмельницькому вдалося паралізувати дії польського уряду спрямовані на створення антиукраїнської коаліції, утвердити престиж України на міжнародній арені – козацьку державу визнали 10 країн. Події визвольної війни засвідчили блискучий полководницький талант Б. Хмельницького.

Викликають повагу висока освіченість гетьмана , його тонкий розум, уміння передбачати розвиток подій його сталева воля.

Б. Хмельницький назавжди увійшов в історію як творець нової держави, великий державний діяч, геніальний політик, полководець та дипломат.

34.Економічне піднесення в Україні після приєднання Північного Причорномор'я.. Активізація зовнішньої торгівлі.

Росія хотіла перетворити Північне Причорномор’я в основний плацдарм для здійснення своєї експансії. Крім того вихід до Чорного моря був необхідний для розвитку торгівлі, особливо експорту зерна. Російсько-турецькі війни показали слабкість Османської імперії, котра раніше була грозою Європи. У війнах разом з російськими військами активну участь брали українські козаки. Після ліквідації Гетьманату 1764 р., на південноукраїнських землях створено Першу Новоросійську губернію на півночі та Землі Вольностей Запорозьких на півдні. Після зруйнування Запорізької Січі у 1775 р. територія була поділена на Новоросійську та Азовську губернії. В 1782 р. ході чергової адміністративної реформи Новоросійську та Азовську губернії об’єднали в Катеринославське намісництво, адміністративним центром якого спочатку був Кременчук, а з 1784 р. – Катеринослав. Вирішальним чинником соціально-економічного життя. був процес колонізації, тобто господарського і культурного освоєння краю. Цей процес мав 3 напрямки: поміщицька, іноземна та народна колонізація.

Першими переселенцями з Європи стали датчани, які оселилися в херсонській губернії. Також були, німецькі колоністи меноніти,. греки молдавани, серби, вірмени, болгари, які в такий спосіб позбулися релігійного гніту. На початку ХІХ ст.. розпочалася активна єврейська колонізація вихідцями переважно з Білорусії та Галичини. Основний потік становила народну колонізацію. Вона була найчисельнішою, і найбільшу групу становили втікачі.Завдячуючи впровадженим заходам,населення краю зростало досить швидко. Зокрема, за часів військового генерал-губернатора Новоросії А.Е. Рішельє чисельність населення збільшилася до 1 млн. осіб. Досить високими темпами протікали на Півдні урбанізаційні процеси. Найперше було відбудовано Азов і Таганрог, трохи згодом на місцях колишніх фортець виникли Єлисаветград, Олександрівськ, Нікополь, Бахмут. У 1776 р. було закладено Катеринослав, у 1778 р. був заснований Херсон з суднобудівною верф’ю. У планах Катерини ІІ йому відводилась роль «південного Санкт-Петербурга».у 1789 р. було закладено місто на ім’я святого чудотворця Миколая – Миколаїв. У 1779 р. на узбережжі Азовського моря виник Маріуполь. У 1794 р. на місці татарського містечка Хаджибей була заснована Одеса. завдячуючи вигідному географічному розташуванню як морського порту, ліберальному ставленню уряду, напливу населення,розквіту внутрішньої та зовнішньої торгівлі, відбувається надзвичайно швидкий розвиток міста. Основним видом господарської діяльності південноукраїнського населення було землеробство. Вирощений надлишок пшениці давав можливість експортувати її до країн Європи. Важливе місце в економіці Півдня посідало також тваринництво, особливо вівчарство. Високоякісна вовна була на другому місці за обсягом експорту. Центром зовнішньої торгівлі стала Одеса, яка протягом 1819 – 1859 користувалася правом вільної безмитної торгівлі. Це мало як позитивні так і негативні наслідки. Свої особливості мав і соціальний устрій південноукраїнських земель що ґрунтувався не на примусовій, а на вільнонайманій праці.Таким чином, в результаті двох російсько-турецьких війн Північне Причорномор’я увійшло до складу Російської імперії. Почалося активне господарське освоєння просторів Причорномор’я. на берегах Чорного і Азовського морів були засновані великі портові міста Херсон, Маріуполь, Миколаїв, Одеса та інші. На родючих чорноземних ґрунтах півдня поширилось землеробство. Досліджувались родовища залізної руди біля Кривого Рогу. У Миколаєві та Херсоні були засновані корабельні верфі для будівництва військових та торговельних суден.