12.Зовнішня політика київських князів. Стосунки Русі з Візантією, Західною Європою, арабським світом. Русь ікочівники.

Внутрішня і зовнішня політика київських князів тісно перепліталася. Військові походи, здійснювалия з метою розширення територіальних меж Київської держави. Адже землі часто-густо доводилося відвойовувати у сусідів. Прилучення Київської держави до християнського світу сприяло налагодженню тісніших стосунків з багатьма державами. Крім Візантії, до партнерів Русі тоді належали Чехія, Угорщина, Польща, Німеччина, Болгарія. Дослідники твердять, що жваві відносини зав'язуються із Римом як центром християнської церкви.

Розвитку взаємин із Заходом сприяли шлюби дітей Володимира з представниками королівських династій окремих європейських країн. Наприклад, Святополк був одружений з донькою польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав — з донькою шведського короля Олафа, одна донька була дружиною угорського короля, друга — польського, третя — чеського.

Отже, Володимир прилучив Русь до європейського політичного й культурного життя, зробивши її невід'ємною складовою процесу формування європейської цивілізації. уникав воєн, намагався підтримувати з європейськими країнами добросусідські відносини. І хоч окремі збройні сутички довелося вести й Ярославу, проте з жодною європейською країною Київська Русь часів його князювання не мала тривалого протистояння. Традицію тісних відносин підтримувала Київська Русь часів Ярослава Мудрого з Європою та Візантією.

Постійні контакти мав Ярослав із Німеччиною та Польщею. Тісні зносини підтримувала Русь із скандинавськими країнами. Особливо зміцніли зв'язки Русі та Швеції, чому сприяв шлюб Ярослава із шведською принцесою Інгігердою. Добросусідські відносини пов'язували Русь із Норвегією. Писемні джерела засвідчують активні зовнішньополітичні зв'язки Русі з Угорщиною.

Важливою галуззю економічного розвитку Русі була міжнародна торгівля. Вже на ранніх стадіях Київська Русь торгувала з Арабським Сходом, Хазарією, Волзькою Булгарією, а також Візантією та країнами Подунав’я.

В ХІ–ХІІ стч. стабілізувалися торговельні шляхи Києва з краї-нами Середньої Азії, Іраком, Кавказом і продовжувалися аж до та-таро-монгольської навали. Головним напрямком зовнішньоторговельних зв’язків Київської Русі був південний, де активним партнером була Візантія.

У суперництві з Візантією Київська Русь відстояла своє право на гирла Дунаю, Дністра, Дніпра, з яких торгові судна ходили до Києва.

З Візантії до Києва завозили шовкові і парчеві тканини, килими, багатий одяг, прикраси, посуд, вино, дорогі предмети побуту, оливкову олію. Русь за ці товари розраховувалась рабами, медом, воском, хутрами.

Активно торгувала Київська Русь із країнами Центральної та За-хідної Європи. Писемні джерела засвідчують торговельні зв’язки з Англією, Ірландією, Скандинавією, про що згадується у стародавніх сагах та Новгородському літописі.

14.Тимчасова політична стабілізація суспільства: Володимир Мономах,

Після смерті київського князя Святополка й повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах. Причому зробив він це на запрошення бояр. Його батько був переяславським князем. А мати дочкою візантійського імператора Мономаха, за що й самого Володимира почали звати Мономахом. За князювання в Чернігівському. А потім в Переяславському князівствах Володимир Мономах здобув собі гучну славу поборника єдності Київської Русі, переможця половців, талановитого й доброго правителя. Зайнявши великокнязівський стіл у 60 років, Мономах втілив свої задуми в життя всієї держави. Він зумів відновити політичну єдність більшості руських земель, не зупиняючись при цьому перед покаранням тих хто її порушував. Мономах продовжував справу свого діда Ярослава Мудрого в побудові правової держави, знятті соціальних суперечностей у суспільстві. Він встановлював єдиний процент на взятті у позику гроші, обмежував використання рабської праці і джерела її поповнення. Повчаючи синів Мономах заповідав не забувати убогих і не давати «сильним» погубити людину, захищати і бідного смерда, і вбогу вдовицю. При цьому швидко забудовуються Київ, Чернігів, Переяслав та інші міста, розвивається господарство і торгівля, зміцнюються зв’язки Русі із зарубіжними країнами. Централістську політику батька продовжував продовжував також його син Мстислав (1125 – 1132). Але йому випало бути останнім з Київських князів періоду політичної єдності Київської Русі.