5. Судовий перегляд актів інститутів Європейського Союзу

Норми, які стосуються судового перегляду актів ЄС, є важли­вим процесуальним інститутом права ЄС та суттєвою гарантією захисту індивідами своїх прав від зловживань з боку інсти- тутів ЄС.

Найголовніші види судового перегляду передбачено ст. 263та ст. 265Договору про діяльність ЄС. За зразок системи судового перегляду було взято відповідні положення французь­кого адміністративного права. Відповідно до ст. 263 Договору про діяльність ЄС ЄСП може перевіряти діяльність інститутів ЄС з метою визначення дійсності їх актів. Причому у разі задоволення вимог позивача ЄСП своїм рішенням позбавляє відповідний акт юридичної сили та може вимагати від органу, який його видав, відшкодувати всі можливі збитки, завдані позивачеві прийняттям неправомірного акта.

За ст. 265Договору продіяльність ЄС (яка доповнює ст. 263)ЄСП може розглянути бездіяльність інститутів ЄС, коли на них покладено обов'язок вчиняти дії.

5.1. Елементи судового перегляду актів інститутів єс за ст. 263 Договору про діяльність єс

Належність акта до типу, що може бути переглянутим ЄСП. До такого типу належать регламенти, директиви та рішення. Рекомендації та висновки виключено з кола актів, що розгля­даються ЄСП. Проте кожного разу, розглядаючи певний акт на його відповідність вимогам установчих договорів ЄС, ЄСП має аналізувати не лише форму акта, але також його сутність, а відтак, можливі ситуації, коли рекомендацію чи висновок буде перекваліфіковано на прихований регламент, директиву чи рішення та подано на судовий перегляд.

Статус позивача. Позивачі можуть бути привілейовані (держави-члени ЄС, Рада Міністрів, Комісія та Європейський Парламент) або непривілейовані (індивіди, за певних обставин). Індивід може оскаржити:

а) рішення, адресоване до нього;

б) рішення у формі регламенту;

в) рішення, адресоване до іншої особи, якщо воно безпосе­редньо та персонально стосується позивача.

У цьому разі випадки "б" та "в" зажди викликають найбільші труднощі. Якщо акт має форму регламенту, потрібно довести, що за суттю він еквівалентний рішенню. Також необхідно до­вести, що позивач безпосередньо та персонально заінтересований. Найчастіше у практиці ЄСП було задоволено скарги, що стосу­валися конкурентного права.

Підстави оскарження акта інституту ЄС:

а) перевищення повноважень органом чи інститутом ЄС під час прийняття акта;

б) порушення істотної процесуальної норми права ЄС;

в) акт інституту ЄС порушує норми установчих договорів ЄС або будь-яку іншу норму права ЄС;

г) зловживання повноважен­нями з боку інституту ЄС.

Ці підстави не є взаємовиключними, тобто оскарження може бути здійснено одночасно за кількома підставами.

Додержання процесуальних строків. За ст. 263Договору про діяльність ЄС позивач повинен подати скаргу протягом 2місяців від дати:

а) публікації акта ЄС (у випадку регламенту);

б) пові­домлення про захід (акт) позивача (у випадку рішень);

в) дня, коли позивач дізнався про акт (захід) (за браком повідомлення). Після закінчення цих строків скаргу не може бути подано. За наявністю поважних причин можливе продовження зазначених строків.