Тема 4: Нормативно-методологічні засади визначення тривалості виконуваних робіт план

1. Тривалість виконання визначених робіт. Нормування робіт

2. Об'єкти нормування змісту визначених робіт

3. Система нормативів і норм виконання робіт

4. Методи визначення послідовності і тривалості виконання робіт

№27 Тривалість виконання визначених робіт.

Нормування робіт

Визначення тривалості необхідних робіт є важливою ланкою як технологічної та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного управлін­ня ним. Будь-які суттєві зміни в технології та організації робіт і ви­робництва повинні супроводжуватися визначенням необхідних норм часу на виконання робіт.

За тривалістю технологічних процесів виділяють такі трудові операції:

перервні, специфіка яких полягає у чіткому розмежуванні робочої, допоміжних та побічних стадій виробничої дії, виконання яких потребує перерви у продуктивній праці робітника при вико­нанні виробничого завдання;

циклічні, специфіка яких полягає у регламентуванні роботи машини, апарата, установки, складу та тривалості виконання робіт, що створюють конкретний виробничий процес; повторюваність циклічних операцій протягом робочої зміни може коливатися у широких межах; робітник виконує ручні роботи у сурово вста­новлених регламентом частках виробничого циклічного процесу (як правило, це допоміжні роботи);

безперервні, специфіка яких полягає у паралельному вико­нанні робітником основних виробничих та допоміжних дій в об­сязі, передбаченому виробничим завданням; це дає змогу не пе­реривати процес цільового перетворення предмета праці у зап­ланований виріб.

Тривалість робіт напряму повязана з нормуванням праці.

№ 34 Суть і значення нормування праці

Нормування робіт — лежить в основі організації праці на підприємстві.

В загальному визначенні нормування робіт — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення опти­мальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає.:

- аналіз виробничого процесу;

- поділ його на частини;

- вибір оптималь­ного варіанта технології й організації праці;

- проектування режиму роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку;

- розрахунок норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів;

- їх впро­вадження і подальше коректування у зв'язку зі зміною організацій­но-технічних умов трудової діяльності.

№ 33 2. Об'єкти нормування змісту визначених робіт

Різноманітність виробничих процесів зумовлює різно­манітність об'єктів нормування робіт. Найширше виділяють дві форми витрат в процесі виконання робіт:

1. витрати робочого часу (тривалість робіт);

2. ви­трати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини).

Відповід­но до цього виділяємо і дві групи об'єктів нормування робіт:

1) ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу;

2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили.

Універсальною мірою тривалості робіт і найширше вживаним об'єктом їх нормування є робочий час. Він нормується на різних рівнях і різни­ми видами норм. На державно-правовому рівні робочий час нормуєть­ся, з одного боку, для забезпечення певної кількості робіт, необхід­них суспільству для його нормальної життєдіяльності, а з іншого — для дотримання прав людини на збереження здоров'я, відпочинок і всебічний розвиток (що передбачає наявність вільного часу).

В Украї­ні така норма робочого часу встановлюється відносно робочого тиж­ня і становить 40 годин при нормальних умовах праці. В законодав­чому порядку норма робочого часу скорочується при роботі в шкідли­вих умовах, а також для певних категорій працівників (неповнолітні, інваліди, матері малолітніх дітей, вагітні жінки).

На мікроекономічному рівні визначення тривалості робіт набуває вигляду встановлення норми часу на здійснення конкретних вироб­ничих операцій. Для цього застосовується аналіз трудової структу­ри виробничої операції (їх послідовність) за окремими мікроелементами (трудовими прийомами, трудовими діями, трудовими рухами).

Своєрідною формою нормування робочого часу є встановлення необхідної чисельності персоналу. В цьому випадку нормується та­кож робочий час, тільки не одного, а кількісно визначеної груми працівників.

Детальніше нормування робочого часу персоналу розглянемо у окремому розділи присвяченому управлінню персоналом.

До другої групи об'єктів нормування праці належать встановлен­ня обсягу роботи, зони обслуговування, а також норм витрат фізич­ної та нервової енергії.

При нормуванні обсягу роботи він встановлюється у вигляді нор­мованого завдання, як правило, у натуральних показниках, на змі­ну, місяць, навчальний рік тощо.

У промисловості поширеним об'єктом нормування праці є зона обслуговування. Вона визначається кількістю засобів виробництва, ефективну роботу яких може забезпечити один працівник або бригада.

Витрати фізичної і нервової енергії працівників найменш до­сліджені з-поміж усіх інших об'єктів нормування. Вони можуть ха­рактеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості працівників про­тягом робочого часу, показниками втомленості тощо.

№ 36 Система нормативів і норм виконання робіт

Величезна різноманітність трудових процесів та умов їх виконан­ня потребує забезпечити більш-менш рівну інтенсивність праці на різних за змістом та складністю роботах. Це можливо лише за умо­ви нормування робіт на єдиній нормативній базі. Така норма­тивна база складається з універсальних нормативних матеріалів, що розробляються науково-дослідними установами для використання на різних підприємствах при проектуванні норм затрат праці на кон­кретні роботи.

№ 37 Види нормативних матеріалів

Нормативні матеріали — це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці для конкретних тру­дових процесів аналітично-розрахунковим методом.

Різноманітність трудових процесів зумовлює необхідність існу­вання величезної кількості нормативних матеріалів. Їх класифіку­ють за різними ознаками. За призначенням і сферою використання розрізняють: загальнопромислові, галузеві та місцеві нормативи, за мірою укрупнення: диференційовані та укрупнені та інші.

Для розуміння змісту нормативних матеріалів найсуттєвіше зна­чення має їх класифікація за видами:

• нормативи режимів роботи устаткування;

• нормативи часу виконання робіт;

• нормативи процесу обслуговування;

• норма­тиви чисельності;

• нормативи підлеглості.

Нормативи режимів роботи устаткування — це регламенто­вані кількісні характеристики режимів роботи виробничого устат­кування, що забезпечують найдоцільніше його використання. Ці нормативи призначені для визначення раціональних режимів робо­ти обладнання і часу машинної роботи.

Нормативи часу — це науково обґрунтовані показники затрат часу на виконання окремих елементів трудового процесу. Це найпо­ширеніший вид нормативів, оскільки робочий час є універсальною мірою праці і найширше вживаним об'єктом її нормування. Ці нор­мативи призначені для визначення норм затрат праці на машинно-ручних і ручних роботах. Вони поділяються на такі групи: норма­тиви основного часу; допоміжного часу; часу підготовчо-завершаль­ної роботи; часу обслуговування робочого місця; часу на відпочинок та особисті потреби.

Нормативи обслуговування — це регламентовані величини, які характеризують співвідношення між кількістю персоналу, що виконує функції обслуговування певних об'єктів, та кількістю цих об'єктів. Вони використовуються для встановлення норм обслуговування, тобто кількості одиниць обладнання, робочих місць, виробничих площ та інших об'єктів, що закріпляються за одним або групою працівників.

Нормативи чисельності — це регламентовані величини, що визначають кількість працівників певного професійно-кваліфіка­ційного складу, необхідну для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи. Ці нормативи використовуються для встанов­лення чисельності працівників на роботах, де її визначення через інші нормативи утруднене (наприклад, чисельності спеціалістів — конструкторів, технологів, економістів).

Нормативи підлеглості — це регламентовані величини, що ви­значають співвідношення між кількістю керівників та кількістю підпорядкованих їм працівників. Найчастіше вони використовують­ся для визначення кількості керівників первинних ланок — брига­дирів, майстрів, старших майстрів тощо.

Якщо роботи на підприємстві виконуються за типовою техноло­гією, що вже відпрацьована в раціональних організаційно-техніч­них умовах на певній кількості підприємств, які мають такі самі види робіт, на ці роботи розробляються типові норми. Вони (типові норми) відіграють роль еталона для підприємств, що освоюють дану технологію.

Конкретні норми праці для певного трудового процесу визнача­ються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. Тобто трудовий норматив є первинним і уні­версальним, а норма праці — вторинною і локальною. Нормі відпо­відають чітко визначені значення факторів, що визначають її вели­чину в конкретних умовах виробничого процесу, а нормативи вста­новлюються для багатьох значень факторів. Норматив — це фун­кція, що встановлює відповідність між багатьма нормами та впли­ваючими на них факторами. Норма — це конкретне значення даної функції при фіксованих значеннях факторів.

№ 38 Норми праці також класифікуються за такими ознаками:

• за призначенням розрізняють норми часу, виробітку, обслуго­вування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості пра­цівників, нормовані завдання;

• за сферою поширення вирізняють міжгалузеві, галузеві, ра­йонні та місцеві норми;

• за періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, сезон­ними, тривалими;

• за мірою деталізації розрізняють деталізовані (мікроелементні, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми;

• на методом обґрунтування норми поділяються на науково-обґрунтовані (аналітичні) і дослідно-статистичні.

Норма часу Н_ч — це кількість робочого часу, об'єктивно необ­хідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготовчо-за­вершального часу, часу обслуговування робочого місця, оператив­ного, штучного, штучно-калькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби, часу на партію виробів.

Норми виробітку Н_в — це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування Н_об — це кількість виробничих об'єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які по­винен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю ро­бочого часу.

Норма часу обслуговування Н_ч,_об — це час, встановлений на об­слуговування одного конкретного об'єкта. Між нормою обслугову­вання і нормою часу обслуговування існує обернено пропорційна за­лежність (чим більше затрачено часу на 1 об’єкт тим менша кількість об’єктів буде обслужена)

Норма чисельності Н_ч — це розрахована для конкретних орга­нізаційно-технічних умов кількість працівників певного професій­но-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання оди­ниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.

Норма підлеглості — це розраховані для конкретних організацій­но-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників.

Нормовані завдання — це розрахований для конкретних умов асор­тимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, рік). На відміну від норм ви­робітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в нату­ральних одиницях, але і у нормо-годинах.