Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 4. Тривалість виконання робіт. Методи.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
20.08.2019
Размер:
83.46 Кб
Скачать

4. Методи визначення послідовності і тривалості виконання робіт

№ 30 Методи визначення послідовності робіт

У практиці визначення послідовності і тривалості робіт користуються досвідно-статистич­ними і аналітичними методами, системним та процесним підходами.

Системний підхід розглядає ефективність управління змістом робіт як систему, що складається багатьох різних елементів. Вивчаючи виробничий процес за допомогою системного підходу, керівник повинен розглядати його як сукупність взаємозв'язаних елементів, таких як зміст робіт, завдання і технологія їх виконання, термін виконання, персонал та інші.

Системний підхід дозволяє бачити досліджуваний об’єкт як комплекс взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних спільною метою. Він передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюються система.

Процесний підхід вивчення управління був вперше запропонований прихильниками школи адміністративного управління, які намагалися описати функції менеджера. За допомогою процесного підходу - управління розглядається як процес. Кожна управлінська чи виробнича функція теж є процесом, які в свою чергу складається з серії взаємозв'язаних дій. Процес управління є загальною сумою всіх функцій.

Послідовність виконання робіт складається не з одноразової дії, а із послідовної черги безперервних взаємозв'язаних дій (функцій) спрямованих на досягнення мети

Процесний підхід у вивченні послідовності виконання робіт це підхід вивчення послідовних процесів.

№ 31 Методи визначення тривалості виконання робіт

Сукупність заходів та розрахунків, за допомогою яких відбу­вається нормування тривалості робіт, становлять конкретні методи нормування. У практиці нормування праці застосовуються такі ме­тоди нормування: аналітичний, укрупнений та сумарний досвідно-статистичний, які мають більш диференційовані різновиди.

Сутність аналітичного методу полягає в сукупності та послідов­ності таких дій:

  • розкладання виробничого процесу на складові частини;

  • дослідження факторів, що впливають на тривалість кожно­го з елементів операції;

  • проектування (на основі дослідження) нового, ефективного складу, послідовності й тривалості операції з урахуванням сучас­них досягнень у підвищенні продуктивності праці.

Сутність укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових ве­личин — витрат робочого часу на типові операції, деталі чи види робіт з типовими умовами їх виконання; конкретні витрати часу отримують з таблиць, графіків, номограм або розраховують за допомогою емпіричних формул.

Сутність сумарного досвідно-статистичного методу полягає у визначенні норми на основі приватного досвіду особи, що вста­новлює норму, з урахуванням даних оперативного й статистично­го обліку витрат часу або даних про виконання норм виробітку на аналогічні роботи в минулому чи шляхом порівняння складності виконання операції та загального обсягу нормованої праці з аналогічними, раніше виконуваними роботами.

Застосування перших двох методів дозволяє створювати технічно обґрунтовані норми праці

Укрупнений метод також має два різновиди:

1) норми встановлюються за типовими нормами-еталонами, що розраховані на типові умови техніки, технології, організації виробництва і праці та зведені у таблиці, графіки, номограми;

2) норми встановлюються на окремі операції деталі та види робіт на основі вивчених залежностей, відображених у низці емпіричних формул.

Досвідно-статистичні (або сумарні) методи передбачають вста­новлення норм часу в цілому на всю роботу без поелементного аналізу операцій і проектування раціональної організації праці. При досвід­ному методі норми визначаються на основі особистого досвіду нормувальника, а при статистичному — на основі статистичних даних про фактичні затрати часу на виконання аналогічної роботи в ми­нулому. Досвідно-статистичні методи не можна вважати науковими, оскільки норми розробляються без необхідного аналізу фактичних умов праці. Такі норми не забезпечують ефективне використання виробничих ресурсів і повинні замінятися нормами, встановленими аналітичними методами.

Сумарний досвідно-статистичний метод має кілька різновидів встановлення норми:

  • на основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше;

  • на основі даних оперативного і статичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи;

  • за досвідом особи у встановлені норми праці;

  • за результатами узагальнення сумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах.