2. Освіта і культура 11

Неповторність передвоєнного Дрогобича пов’язана насамперед із освітнім та культурно-мистецьким життям. Його творили представники різних національностей, різних віросповідань. Міжвоєнний час можна охарактеризувати як період активного піднесення багатьох сфер культури.

Центрами культури стали, як відомо, навчальні заклади різного рівня. Освіта українців знаходилася під контролем польської влади. З року в рік зменшувалася кількість українських шкіл.

У Дрогобицькому повіті Львівського воєводства 16 тис. 348 дітей шкільного віку української національності могли відвідувати лише 13 українських шкіл. Через те частина змушена була вчитися в утраквістичних школах, яких тоді на Дрогобиччині було 54. Водночас 10 тис. 136 дітей польської національності користувалися послугами 42 шкіл з польською мовою навчання.

Найважливішим освітнім осередком Дрогобича була державна гімназія ім. короля Влодислава Яґелли, яка почала працювати з кінця травня 1919 р. Число учнів в ній знаходилося в межах 490-540. В основному це були діти поляків та євреїв і незначна кількість українців.

У 1920-1930-х рр. в Дрогобичі працювали дві приватні жіночі учительські семінарії. 7 листопада 1920 р. започаткувала діяльність українська семінарія сестер Василіянок. Вона знаходилась у жіночому монастирі (нині – корпус музичного училища). На перший курс зарахували 25 дівчат. Навчання було платним – 540 злотих на рік. При семінарії діяв інтернат для 15-20 дівчат. Випускники семінарії одержували право працювати вчителями в народних школах.

Дрогобицька українська семінарія сестер Василіянок відіграла важливу роль серед українського населення краю у справі освіти та пробудження національної свідомості.

Розвивалася фахова освіта. У міжвоєнний період у місті діяли: державна середня технічна школа (нині – механічний технікум), фахова жіноча школа ім.. Е. Ожешко, три фахово-доповнюючі школи з вечірньою формою навчання, кравецька школа товариства «Рідна школа», філія українського музичного інституту ім.. М. Лисенка.

Центральним осередком національно-культурного життя в Дрогобичі був Народний дім. Йому належало чотири двоповерхові будинки, починаючи від нинішньої годинникової майстерні на вулиці І. Мазепи і закінчуючи

12

службовими приміщеннями сучасного муздрамтеатру ім. Юрія Дрогобича на пл. Театральній.

При Народному домі діяла філія товариства «Просвіта», що розповсюджувала твори українських письменників, шкільні підручники, популярні брошури, газети та наукові альманахи, організовувала читальні, хори, гуртки, відзначання свят,ювілеїв тощо.

Справжнім університетом української народної пісні став хор «Боян» з 70-80 чоловік. Його засновником став катехит о. Сиверин Сапрун. «Боян» діє і донині. Концертні виступи відбуваються навіть поза межами нашої країни, на європейських конкурсах пісні. Я пишаюсь тим, що мій батько зараз співає у цьому хорі.

Вогнищем культурно-національного диття було і товариство «Рідна школа», яка дбала про навчання дітей місцевих українців у приватних школах.

Діяла в Дрогобичі філія спортивно-гімнастичного товариства «Сокіл», яка налічувала близько 100 чоловік, у т.ч. 20 дівчат. У 30-х роках влаштовувались змагання з футболу, баскетболу, волейболу, шахів, прогулянки в гори.

ВИСНОВКИ 13

• У травні 1919 р. польські війська зайняли Дрогобиччину. Для українців це означало посилення національного гноблення.

• У міжвоєнний період Дрогобич став центром однойменного повіту Львівського воєводства. Відтак було сформовано місцеві органи влади, до яких увійшли, відповідно до засад та ідеології відродженої Польської держави, майже винятково поляки.

• Дрогобич міжвоєнного періоду був типовим містом українсько-польського пограниччя, з майже обов’язковими для того часу кількома національними громадами, які визначали своєрідність усіх сфер суспільного життя.

• Дрогобицький повіт, порівняно з іншими повітам Львівського воєводства посідав друге місце за площею, охоплюючи близько 150 кв. км. За 20 років (від 1921 по 1939) населення міста зросло більш ніж на 10 тис. чол.

• Неповторність передвоєнного Дрогобича пов’язана насамперед із освітнім та культурно-мистецьким життям. Його творили представники різних національностей, різних віросповідань. Міжвоєнний час можна охарактеризувати як період активного піднесення багатьох сфер культури.

Міністерство освіти і науки України

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Кафедра нової та новітньої історії

Індивідуальне завдання на тему:

«ДРОГОБИЧ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД»

Виконала:

студентка групи АН-11

факультету романо-германської філології

Кричковська Ольга Володимирівна

Дрогобич – 2010

ЗМІСТ

Вступ. Політичне становище Дрогобича………………………………………3

Розділ 1:

1. Національно-визвольна війна…………………………………………………4

2. Місто і його населення…………………………………………………………7

Розділ 2:

1.Соціально – економічний розвиток…………………………………………..8

2. Освіта і культура……………………………………………………………….11

Висновки…………………………………………………………………………..13

Список використаної літератури

Список використаної літератури

1. Наукове Товариство імені Шевченка (Дрогобицький осередок). Нариси з історії Дрогобича. –Дрогобич, 2009.

2. Бермес. І Еволюція хорового руху на Дрогобиччині в контексті розвитку культури в Галичині. – Дрогобич, 2002.

3. Сеньків М. Розвиток кооперативів на Дрогобиччині у міжвоєнний період// Дрогобицький краєзнавчи збірник. – Вип. 1. – 1995.

4. Чапельський В. Я любив їх усіх: з минулого Дрогобиччини. – Дрогобич, 1997.

5. Багатокультурний Дрогобич. – Варшава, 2005.

6. Пастух Р. Рідна школа в Дрогобичі. – Львів, 1991.