Розділ 2. Аналіз структури виробничих витрат у собівартості продукції ват «Дрогобицький хлібокомбінат»

Управління собівартістю продукції передбачає можливе її зниження і досягнення в результаті цього оптимального рівня витрат на виробництво. Тому необхідно складати план по повних витратах, якому повинен передувати аналіз фактичних витрат та аналіз фактичної собівартості за попередній та поточні періоди з метою виявлення способів зниження витрат.

Вирішення проблеми забезпечення належного управління витратами виробництва полягає у тому числі і в калькулюванні собівартості та економічно обґрунтованого групування витрат, створення умов для правильного розподілу витрат виробництва до включення їх у собівартість окремих видів виробів. Собівартість продукції розраховують за калькуляційними елементами – статтями витрат. Статті витрат – це галузевий аспект побудови собівартості, а іноді навіть виробничий. Номенклатура статей витрат не залежить від галузевих особливостей та потреб управління.

Підсумок витрат наведених статей калькуляції формує виробничу собівартість продукції. Але для встановлення ціни реалізації на підприємствах розраховують повну собівартість виробу, яка доповнює виробничу собівартість ще, як правило, двома статтями (адміністративні витрати та витрати, пов’язані зі збутом). Повна собівартість виробу в більшості випадків є нижньою межею ціни виробу (без ПДВ).

Потреба у матеріальних ресурсах визначається виходячи з норм витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції відповідно у натуральному і вартісному виразі на заплановану виробничу програму:

МВН =ПОН * НВН; (2.1)

МВВ= ПОН * НВН * Ц, (2.2)

де МВН та МВВ – матеріальні витрати відповідно у натуральному та вартісному виразі, кг, грн.;

ПОН – планові обсяги виробництва продукції в натуральному виразі, кг,

НВН – норми витрат виробничих запасів на виробництво одиниці продукції у натуральному виразі, кг, т;

Ц – облікова ціна за натуральну одиницю сировини та матеріалів, грн.

Оскільки в собівартості продукції хлібопекарських підприємств матеріальні витрати займають значну частку (до 80 %), то процесу формування норм та нормативів з даних витрат повинна приділятися значна увага.

Потреба в трудових ресурсах визначається виходячи із норм праці: норми виробітку, норми часу, норми обслуговування та норми чисельності працівників. У розрахунках необхідно враховувати вимоги Кодексу законів про працю України: нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень; робота не провадиться в святкові дні та в дні релігійних свят; у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Розрахунок планових витрат з оплати праці здійснюється наступним чином :

ВОП = ПОН * РОП; (2.3)

ВОП = ПОН * ЗП* РПО, (2.4)

де ВОП - витрати на оплату праці, грн.;

РОП - розцінка оплати праці на одиницю продукції, грн.;

ЗП – затрати праці на одиницю продукції, господарську операцію, люд./год.;

РПО – розцінка оплати праці за одиницю затрат праці, грн.

Потребу у виробничих необоротних матеріальних і нематеріальних активах, необхідних для здійснення планових обсягів виробництва, визначають виходячи із виробничої потужності та норм амортизації.

Таким чином, результатом процесу планування та нормування є планова та нормативна калькуляції, тобто процес калькулювання відбувається вже на стадії планування.

Планові калькуляції собівартості, з урахуванням норм та нормативів, повинні складатися на кожен окремий об’єкт діяльності (табл.2.1). Вони використовуються для визначення потреби в оборотних активах, планування фінансових результатів діяльності підприємства, визначення економічної ефективності господарських операцій, комерційних угод, інвестиційних проектів, а також для формування цінової політики.

На підприємствах хлібопекарської промисловості аналіз собівартості продукції зводиться, в основному, до контролю за ефективністю використання сировини та інших матеріалів. А було б доцільно на цьому етапі управління собівартістю проаналізувати фактичну собівартість на підприємстві з середньогалузевою, що характеризує середні по галузі витрати на виробництво даного продукту, або провести міжзаводський порівняльний аналіз.

Таблиця 2.1