34

РОЗДІЛ 1. ВОДА – ЖИТТЄВО-ВАЖЛИВИЙ ПРИРОДНИЙ РЕСУРС

Вода - це найважливіше природне вирівнююче середовище і природне допоміжне джерело для задоволення потреб людини. Безпечна вода- найбільш важливий ресурс для життя, промислового і сільськогосподарського розвитку, для задоволення людських потреб. Тому існує нагальна необхідність правильно управляти якістю всіх типів вод. Отже одним із найбільш важливих завдань є розроблення програми для контролю якості води на національному, регіональному і міжнародному рівнях з метою ефективного водокористування [ 2 ].

1. Екологічні функції води.

Вода виконує дуже важливі екологічні функції:

• вода — це головна складова частина всіх живих організмів (тіло людини, наприклад, на 70 % складається з води, а деякі організми, такі як медуза або огірок, на 98—99 %);

• за участю води здійснюються численні процеси в екосистемах (наприклад, обмін речовин, тепла);

• води Світового океану — основний кліматоутворюючий фактор, головний акумулятор сонячної енергії й «кухня» погоди для всієї планети;

• вода — один із найважливіших видів мінеральної сировини, основний природний ресурс, що споживається людством (сьогодні води використовується в тисячі разів більше, ніж нафти чи вугілля) [2].

2. Джерела водопостачання.

Основне джерело водопостачання для людини — річковий стік. Перше місце за цим показником посідає Бразилія з її гігантською повноводною річкою Амазонкою. Річковий стік України становить в середньому 83,5 млрд м³, а в посушливі роки зменшується до 48,8 млрд м³. Він розподіляється по території нашої держави нерів­номірно: 70 % стоку припадає на Північно-Західний економічний район, де мешкає лише 40 % населення. А на Донецько-Придніпровський і Південний економічні райони, де живе 60 % насе­лення й зосереджені найбільш водоємкі галузі господарства, припадає тільки 30 % стоку. У зв’язку з цим у багатьох районах півдня України відчувається гострий дефіцит води, для ліквідації якого дово­диться перекидати її каналами, будувати водосховища тощо [ 1 ].

Головне джерело води для України — річка Дніпро. Крім того, потреби у воді забезпечуються річками Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін. Стан води й повноводність цих артерій залежать в основному від стану їхніх приток — малих річок, яких в Україні налічується близько 63 тис. Їхня роль величезна: досить згадати, що 90 % населених пунктів нашої країни розташовані саме в долинах малих річок і користуються їхньою водою. Однак стан малих річок України сьогодні викликає велику тривогу. Понад 20 тис. їх уже зникло, пересохло. Це невідворотно веде до деградації великих річок, тому проблема їх збереження та оздоровлення — одна з найгостріших для нашої молодої держави.

Підземні води України мають не менше значення для забезпечення водою населення: близько 70 % населення сіл і селищ міського типу задовольняють свої потреби в питній воді за рахунок ґрунтових вод (колодязі) чи глибших водоносних горизонтів (свердловин). Стан підземних вод України в цілому кращий, ніж поверхневого стоку, хоча місцями вони забруднюються стоками промислових підприємств, тваринницьких комплексів тощо. В деяких промислових районах (Донбас, Кривбас) розробка шахт і кар’єрів негативно впливає на якість і запаси підземних вод. У результаті багаторічного відкачування води з цих об’єктів її рівень дуже понизився, а з деяких водоносних горизонтів вода зникла зовсім [ 5 ].

1.3 Нормативні вимоги до якості води.

Для води встановлено окреме нормування якості води. Принцип розподілу тут інший і повязаний з категорією водокористувачів. Останніх поділяють на дві категорії: ви­користання води для задоволення потреб населення та для рибогосподар­ських цілей. Відповідно встановлено два види нормативів. Санітарно-гігієнічні нормативи якості води (для потреб населення) — науково обгрунтовані величини концентрації забруднювальних речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні), які не впливають прямо або опосередковано на життя та здоров’я населення. Рибогосподарські нормативи якості води — це науково обґрунтовані величини концентрації забруднювальних речовин та показники якості води (за­гальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні), які не впливають на збере­ження і відтворення промислово цінних видів риб. Для потреб населення, підприємств харчової промисловості та культурно-побутових цілей (купання, відпочинок) використовують воду господарсько-питного при­значення. Вода для рибогосподарських цілей має відповідати умовам життєдіяльності цінних порід риб, що мають високу чутливість до вмісту у воді кисню [ 12 ].

Органолептичні показники визначають за запахом, смаком, кольором, кількістю завислих речовин, pH, загальною твердістю, загальною мінера­лізацією, сухим залишком, вмістом магнію, мангану, заліза, хлоридів, суль­фатів, нафтопродуктів тощо. Питна вода має містити не більш як 1 г/л (в деяких випадках допускається 1,5 г/л) солей. Вона не повинна містити гідрогенсульфід і метан, що надають їй неприємного запаху і смаку. Вміст солей кальцію і магнію зумовлює твердість води. Загальна твердість води має становити 7—10 ммоль • екв/л.

Важливим показником є прозорість води, яка зумовлює інтенсивність фотосинтезу, глибину проникнення світла в товщу води. Прозорість залежить від каламутності води, тобто від вмісту в ній завислих речовин. Водневий показник, або концентрація йонів водню (pH), визначає кислот­ність чи лужність води. При pH = 7 вода нейтральна, pH <7 — кисла і pH > 7 —лужна. Водневий показник питної води має становити 6,5—8,5.

Токсикологічні властивості води визначають за вмістом азоту (аміаку, нітратів, нітритів), фтору, СПАР (сполук поверхнево-активних речовин), фенолу, ціанідів, міді, свинцю, цинку, хлору, нікелю, цезію-137 і стронцію-90. Санітарні показники оцінюють за вмістом розчиненого кисню, хімічним споживанням кисню (ХСК) та біологічним споживанням кисню (БСК) [ 9 ].

Бактеріологічні показники визначають за вмістом бактерій, які поділяють на сапрофітних (не шкідливі для людини, інколи навіть корисні) та патогенних (хвороботворні). Оскільки патогенні бактерії виділити із всієї маси мікроорганізмів складно, то для оцінки якості води користуються мікробним числом (загальне число бактерій в 1 см³ води) і колі-індексом (кількість кишкових паличок в 1 см³ води) або колі-титром (об’єм води в кубічних сантиметрах, що припадає на одну кишкову паличку).

Допустимі концентрації радіонуклідів у поверхневих водах встановлюють виходячи з умови, щоб у разі потрапляння радіонуклідів в орга­нізм щодня впродовж усього життя створювалося внутрішнє опромінення, безпечне для людини. Важкорозчинні радіонукліди, потрапляючи в трав­ний канал, легко надходять у кров, розносячись по всьому організму, нако­пичуються в печінці, кісткових тканинах, щитоподібній залозі тощо.

Це пояснюється зростаючим накопиченням цієї речовини в ланках ланцюга живлення. Деякі домішки небезпечні в разі потрапляння в травний канал, тоді як інші — при контакт­ній дії. Відповідно наявність перших обмежує можливість використання води для приготування їжі та пиття (санітарно-токсикологічне обмежен­ня), а других —- купання (санітарне обмеження) [ 11 ].

Для води культурно-побутового та господарсько-питного призначення в основу нормування покладені переважно санітарно-токсикологічні, загальносанітарні та органолептичні обмеження, а для води рибогосподарського призначення — рибогосподарські, токсикологічні і почасти органо­лептичні ліміти. Всього для води господарсько-питного призначення встановлені ГДК для 640 речовин, рибогосподарського призначення — для 147 речовин [ 12 ].