Глосарій (термінологічний словник)

Адресант – мовець, відправник повідомлення, той, хто творить висловлювання, партнер спілкування. В акті комунікації з адресатом пов’язані явні й приховані цілі висловлювання, орієнтація на співрозмовника, зміст, структура, модальність висловлювання.

Адресат – 1. Слухач або читач, співрозмовник. 2. Одержувач листа, телеграми, посилки. Особа адресата має важливе значення для змісту й форми мовленнєвого акту. Існують різні види адресатів: особовий, безособовий, одиничний, колективний, масовий та ін..

Аргумент – довід, доказ на захист факту, явища, положення.

Аргументація – сукупність аргументів, які наводяться з метою доказу.

Артикуляція – сукупність рухів і положень вимовних органів, необхідних для утворення звуків мови. Дотримання правильного положення артикуляційних органів під час вимовляння окремих звуків і складів визначає чіткість артикуляції, що є необхідною умовою адекватного сприйняття змісту мовлення.

Багатство мовлення – ознака високої мовної компетенції людини. Багатство мовлення передбачає змістовність, послідовність, точність, виразність, доречність, правильність інформації (усної чи писемної), які формуються на основі літературної мови як акумулятора людських знань.

Вербальне (лат. verbum – „слово”) спілкування – спілкування засобами мовного коду, тобто за допомогою слів, словосполучень, речень, текстів, якими передається інформація.

Виразність мовлення – комунікативна якість писемного або усного мовлення, яка здатна завдяки своїй словесній формі привертати увагу читачів або слухачів, впливати на їх емоції та почуття. В основі виразності мовлення лежить деяка незвичність, новизна, своєрідність. До мовних засобів виразності належать насамперед образотворчі.

Відбір інформації – читач, відкидаючи зайву інформацію, продовжує аудіювання або читання до того часу, поки не одержить інформацію, потрібну для фіксації.

Вітальний адрес (листівка, лист) – це письмове привітання, поздоровлення на відзначення ювілею колеги, бізнес-партнера, ювілею творчої або професійної діяльності, до знаменної дати від дня заснування організації тощо.

Дебати – суперечка, яка виникає при обговоренні доповідей, виступів на зборах.

Дикція – чітка, виразна вимова звуків, складів і слів у повільному й швидкому темпі мовлення. Дикція виробляється за допомогою артикуляційних вправ, скоромовок, співу.

Дискусія – публічна суперечка, метою якої є з’ясування та зіставлення різних поглядів, пошук істинної думки.

Диспут – публічна суперечка на наукову або суспільно важливу тему.

Ділове спілкування – це специфічна форма контактів та взаємодії людей, що мають певні повноваження від своїх організацій. Ділове спілкування включає обмін пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем, підписання угод чи встановлення інших відносин між підприємствами.

Діловий лист – це службове послання у формі офіційного документа, підтверджень, пропозицій, прохань, запитів, люб’язних нагадувань, доручень, претензій, поздоровлень, співчуттів і відповідей на них, які зумовлюють ділові контакти й відносини.

Екстралінгвістика – наука, що вивчає елементи позамовної дійсності, у межах якої розгортається комунікація.

Жести – невербальний засіб спілкування, рухи тіла чи рук, що супроводжують або замінюють мовлення. Жести використовують як допоміжний засіб спілкування людей.

Компліментом називається невелике перебільшення достоїнства, що співрозмовник хоче бачити в собі. Комплімент відрізняється від лестощів саме тим, що дається невелике перебільшення.

Комунікативна компетенція – це система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування.

Культура мови – наука, що вивчає функціонування мови в суспільстві з погляду її нормативності й передбачає правила користування літературною мовою: правила вимови, наголошення, слововживання, формотворення, побудови словосполучень і речень.

Культура мовлення – це володіння нормами усної й писемної літературної мови, а також уміння використовувати виразні засоби мови в різних умовах спілкування згідно з метою і ситуацією комунікації

Лист (грец. „лист”, звідси „епістолярний”) – писаний текст, призначений для спілкування на відстані, а також відповідна поштова кореспонденція.

Міжкультурна інтеракція – взаємодія носіїв різних культур, і, як правило, різних мов у процесі міжкультурної комунікації з використанням вербальних і невербальних засобів мовного коду.

Мовленнєвий етикет – це мовний етикет у реалізації, тоб­то застосовуваний у конкретних актах спілкування.

Мовленнєвий етикет ділового спілкування – це сукупність найдоцільніших правил мовленнєвої поведінки людей у трудових колективах, зумовлених найважливішими принципами загальнолюдської моралі й моральності.

Мовний етикет – це система словесних форм ввічливості, узвичаєних у певному суспільстві, певній спільноті (етнічній, територіальній, соціальній). Це сфера мови, точніше, її функціональна підсистема зі своїм набором знаків (слів, стереотипних фраз) та граматикою (правилами поєднання знаків).

Мовний суржик – одна із форм українського просторіччя, породжена практикою тривалої двомовності (білінгвізму).

Невербальна комунікація – процес взаємообміну інформацією шляхом використання для передавання повідомлень немовних (несловесних) засобів комунікації.

Переформулювання – обробка інформації („нової” і добре відомої мовцеві), отриманої в результаті відбору з метою підготовки її до наступної фіксації. Результатом переробки інформації стає зменшення її обсягу за рахунок виключення в першоджерелі повторів, подробиць тощо або шляхом узагальнення цілого ряду однорідних актів.

Полеміка – суперечка в процесі обговорення будь-якої проблеми або питання, боротьба принципово протилежних думок, публічна суперечка з метою захисту своєї точки зору.

Прийом інформації – це сприйняття тексту, що здійснюється зоровим або слуховим аналізатором, який дає змогу розпізнати текст на рівні смислових відрізків. На рівень прийому інформації впливають рівень загальної культури того, хто конспектує, рівень його професійних (спеціальних) знань, рівень мовної культури.

Просодика – сукупність фонетичних суперсегментних (надзвукових) характеристик мовлення, те, що характеризує технічний бік мовлення.

Слухання – це рецептивний вид мовленнєвої діяльності, пов’язаний зі слуховим сприйняттям звукової мови.

Стиль (лат. stilus – „паличка для письма”, переносно – „манера письма; спосіб викладу”) – це функціональна підсистема мови, закріплена за певною сферою спілкування.

Суперечка – характеристика процесу обговорення проблеми, засіб її колективного дослідження, при якому кожна зі сторін, аргументуючи думку співбесідника, претендує на монопольне встановлення істини.

Телефонна розмова – один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами.

Фіксація – один з етапів конспектування. Фіксація інформації, незалежно від способу її подачі, залежить від швидкості написання.