Тема 2 сутнісна характеристика інноваційних процесів

1. Сутність інноваційної діяльності

2. Організація інноваційного менеджменту на підприємстві

_{3. Етапи та стадії інноваційного процесу}

_{4. Класифікація інновацій}

_{5. Життєвий цикл інновацій}

1. Сутність інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність (ант. innovation — введення новинок, нововведення) —

діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Об'єктом інноваційної діяльності є інновація. Слід розрізняти терміни

«новація» та «інновація».

Новація (лат. novatio — оновлення, зміна) — продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних

досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення ефектив-

ності виконання робіт.

Інноваційний лаг — період між появою новації та її впровадженням.

З моменту прийняття новації до реалізації та розповсюдження вона набуває нової якості, тобто стає інновацією. У світовій економічній літературі існує багато визначень інновації, причому вітчизняні науковці синонімом терміна «інновації» вважають термін «нововведення». Термін «інновація» запровадив австрійський

економіст Йозеф Шумпетер (1883—1950), який у 1912 р. в праці «Теорія економічного розвитку» вжив словосполучення «нова комбінація».

Інновація (нововведення) — кінцевий результат інноваційної діяльності, що

отримав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.

У Законі України «Про інноваційну діяльність» вказано, що об'єктами

інноваційної діяльності є:

—інноваційні програми і проекти;

—нові знання та інтелектуальні продукти;

—виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

—організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного,

комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

—сировинні ресурси, засоби їх видобування і перероблення;

—товарна продукція;

—механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

2. Організація інноваційного менеджменту на підприємстві

Інноваційний менеджмент (лат. management — управління) — підсистема

менеджменту, метою якої є управління інноваційними процесами на підприємстві.

Організація та управління інноваційною діяльністю здійснюється фахівцями різних функціональних служб і різних рівнів управління. Завдання щодо

впровадження новацій вирішуються менеджерами залежно від рівня управління. Так, менеджери вищої ланки, маючи добре розвинуту інтуїцію, всебічні знання у галузях економіки, володіючи сучасними інформаційними і комунікаційними технологіями, визначають перспективні напрями розвитку бізнесу, ставлять

стратегічні цілі, окреслюють коло інновацій, що можуть бути використані для реалізації поставленої мети. Менеджери середньої управлінської ланки керують втіленням у життя інноваційних рішень керівництва, що передбачає вміння кон-

солідувати персонал для досягнення цілей, здатність створити відповідний психологічний клімат у колективі, організувати і координувати роботу виконавців відповідно до визначених завдань.

Інноватор — особа, яка ініціює процес упровадження інновації і бере на

себе відповідальність за його реалізацію.

Суб'єкти інноваційної діяльності — фізичні або юридичні особи, які

провадять інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.