
- •3. Безпека при технологічних процесах у кар'єрах
- •3.1. Загальні заходи безпеки
- •3.1.1. Вимоги безпеки при перевезенні чи переміщенні людей у кар'єрах
- •3.1.2. Безпека при оббиранні заколів
- •Контрольні питання
- •3.2. Попередження зсувів та обвалів
- •Види деформації гірничих порід у кар'єрах за класифікацією Малюшицького ю.М.
- •3.2.1. Стійкість уступів кар'єрів
- •3.2.2. Стійкість бортів кар'єрів
- •3.2.3. Заходи безпеки при комбінованій і повторній розробці
- •3.2.4. Безпека на перевантажувальних пунктах
- •3.2.5. Забезпечення стійкості відвалів
- •3.2.6. Основні заходи підвищення стійкості уступів і бортів кар'єрів
- •Контрольні питання
- •3.3. Безпека при експлуатації гірничих машин
- •3.3.1. Безпека при роботі бурових верстатів
- •3.3.2. Безпека при роботі екскаваторів
- •3.3.3. Безпека при експлуатації допоміжних машин
- •Контрольні питання
- •3.4. Вимоги безпеки при роботі кар'єрного транспорту
- •3.4.1. Безпека при експлуатації залізничного транспорту
- •3.4.2. Безпека при експлуатації автомобільного транспорту
- •3.4.3. Безпека при експлуатації конвеєрного транспорту
- •3.4.4. Безпека при експлуатації підвісних канатних доріг
- •Контрольні питання
- •3.5. Безпека праці при проведенні вибухових робіт
- •Групи сумісності вибухових матеріалів
- •Класифікація вибухових речовин відповідно до умов їх використання
- •3.5.1. Персонал для підривних робіт
- •3.5.2. Вимоги безпеки при зберіганні та транспортуванні вибухових матеріалів
- •3.5.3. Організація безпечного проведення підривних робіт на кар'єрах
- •3.5.4. Безпека при ліквідації відказів зарядів
- •Причини, наслідки та ознаки відказів
- •3.5.5. Розрахунок небезпечних відстаней при проведенні підривних робіт
- •Мінімальні безпечні відстані для людей при підривних роботах на відкритій місцевості
- •3.5.5.1. Визначення небезпечних зон за умови розльоту шматків породи
- •3.5.5.2. Розрахунок сейсмічно безпечних відстаней
- •Значення коефіцієнта Кг
- •Значення коефіцієнта Кс
- •Значення коефіцієнта а*
- •Короткоуповільненому; миттєвому
- •3.5.5.3. Розрахунок відстаней, безпечних за дією ударної повітряної хвилі при вибухах
- •Значення коефіцієнта кт
- •Значення коефіцієнта км
- •Значення коефіцієнта Кн
- •Значення коефіцієнта Кзн
- •Допустимий тиск на фронті упх на споруди і механізми
- •3.5.6. Вимоги безпеки при виготовленні найпростіших гранульованих та емульсійних вибухових речовин
- •3.5.7. Маркування електродетонаторів і детонаторів у металевих гільзах
- •Контрольні запитання
- •3.6. Електробезпека на кар'єрах
- •3.6.1. Дія електричного струму на організм людини
- •3.6.2. Перша допомога ураженому електричним струмом
- •3.6.3. Аналіз безпеки електроустаткування
- •При дотику до корпусу, що знаходиться під напругою: а – при заземленні; б – без заземлення
- •3.6.4. Безпека при електропостачанні кар'єрів
- •Відстань від фазного дроту повітряної леп до поверхні землі
- •Відстань при пересіченні та зближенні повітряних леп із залізницями та автомобільними дорогами, будівлями і спорудами
- •3.6.5. Вимоги до заземлення і систем захисту
- •Вимоги до електроустановок, які підлягають заземленню
- •Максимально допустиме значення опору заземлення
- •3.6.6. Безпека при освітленні кар'єрів
- •3.6.7. Безпека на електрифікованому транспорті
- •3.6.8. Особливості використання електроустаткування в пожежо- та вибухонебезпечних умовах
- •Контрольні питання
- •3.7. Безпека при циклічно-потоковій технології
- •3.7.1. Безпека при обслуговуванні дробарок
- •3.7.2. Безпека під час монтажу і пересуванні конвеєрів
- •3.7.3. Безпека при обслуговуванні підземних конвеєрних трактів та інших підземних виробок
- •Контрольні питання
- •3.8. Безпека при використанні гідромоніторів, драг і земснарядів
- •3.8.1. Безпека при роботі гідромоніторів
- •3.8.2. Безпека при роботі драг і земснарядів
- •Контрольні питання
- •3.9. Безпека при видобутку штучного каменю
- •3.9.1. Безпека при веденні гірничих робіт
- •3.9.2. Безпека при роботі каменерізальних машин
- •3.9.3. Безпека при навантаженні та складуванні блоків
- •Контрольні питання
- •3.10. Водовідлив та осушення кар'єрів
- •3.10.1. Вимоги до водовідливних установок
- •3.10.2. Заходи безпеки при веденні гірничих робіт біля водойм і захист кар'єрів від повеней
- •Контрольні питання
- •3.11. Заходи безпеки при монтажних і ремонтних роботах
- •3.11.1. Безпека при виконанні ремонтних робіт
- •3.11.2. Безпека при зварювальних та інших вогневих роботах
- •3.11.3. Безпека при електроремонтних роботах
- •Контрольні питання
- •4. Основи пожежо- та вибухобезпеки
- •4.1. Основні поняття та причини пожеж і вибухів
- •4.2. Пожежний нагляд та організація пожежної охорони
- •4.3. Процеси горіння та показники пожежо- і вибухонебезпеки речовин
- •4.3.1. Фізико-хімічні основи процесу горіння
- •4.3.2. Показники пожежної небезпеки речовин і матеріалів
- •4.3.3. Особливості горіння твердих і рідких горючих матеріалів та речовин
- •4.3.4. Горіння пилоповітряних і газоповітряних сумішей
- •4.4. Протипожежний захист об’єктів при відкритій розробці корисних копалин
- •4.4.1. Пожежна характеристика будівельних матеріалів
- •4.4.2. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •Межі вогнестійкості, год., основних несучих і захисних конструкцій будівель (чисельник) і межі поширення вогню, см (знаменник)
- •4.4.3. Категорії будівель і приміщень за вибухопожежонебезпечністю
- •4.4.4. Протипожежна профілактика при спорудженні та експлуатації об'єктів кар'єрів
- •Протипожежні розриви між виробничими та допоміжними будівлями
- •4.4.5. Протипожежні заходи при улаштуванні складів
- •Протипожежні розриви між спорудами
- •4.4.6. Склади кислот, карбіду кальцію, балонів із стисненим, зрідженим і розчиненим газами
- •4.4.7. Протипожежне водопостачання
- •4.4.8. Протипожежні заходи при проведенні зварювальних і газополуменевих робіт
- •4.5. Методи і засоби гасіння пожеж
- •4.5.1. Загальні методи гасіння пожеж
- •4.5.2. Гасіння пожеж водою
- •4.5.3. Спринклерні та дренчерні установки
- •4.5.4. Хімічні засоби вогнегасіння
- •4.5.5. Первинні засоби гасіння пожеж
- •Контрольні питання
- •5. Гірничорятувальна справа
- •5.1. Загальні відомості
- •5.2. Організація Державної воєнізованої гірничорятувальної служби
- •5.3. Оснащення підрозділів двгрс
- •5.4. План ліквідації аварій
- •Форма оперативної частини плану ліквідації аварій
- •5.5. Дії підрозділів двгрс під час ліквідації аварій
- •5.5.1. Виїзд на аварію
- •5.5.2. Підготовка до гірничорятувальних робіт
- •5.5.3. Оперативний план ліквідації аварії
- •5.5.4. Організація гірничорятувальних робіт
- •Контрольні питання
- •Список рекомендованої літератури Нормативна література
- •Науково-технічна література
3.5.7. Маркування електродетонаторів і детонаторів у металевих гільзах
Для якісного використання й обліку ВМ електродетонатори маркуються. Маркувальне обладнання повинне заземлятись. Опір заземлення не повинен перевищувати 100 Ом. Маркування проводиться у розвантажувальних складах. Нанесення знаків проводиться на 1,0-3,0 мм нижче нижнього краю заводської обжимки.
При маркуванні детонаторів на їх гільзи наноситься 6 індексів:
– два цифрових визначають назву міністерства або відомства;
– два буквених індекси зліва від цифр визначають підприємство;
– два буквених індекси справа від цифр визначають код підривника.
Номер підривника при його переході на іншу роботу або звільненні консервується на З роки. Ці умови розповсюджуються і на код підприємства. Детонатори з неправильним або неякісним маркуванням знищуються. Знищуються також маркуванні детонатори звільненого або переведеного на іншу роботу підривника.
Контрольні запитання
1. Хто здійснює керівництво підривними роботами на підприємстві?
2. Хто має право виконувати підривні роботи на підприємстві?
3. Хто може призначатися завідувачем складу ВМ, роздатчиком ВМ, лаборантом складу ВМ?
4. Як здійснюється навчання і контроль знань підривників та інших осіб, пов’язаних із виконанням підривних робіт?
5. На які класи поділяються промислові ВР і як вони позначаються?
6. Умови зберігання ВМ.
7. Які сигнали подаються під час проведення підривних робіт?
8. Що роблять з залишком ВМ після закінчення зміни?
9. Захист складів ВМ від пожеж та проникнення сторонніх осіб.
10. Заходи безпеки при перевезенні ВМ.
11. За якими факторами установлюються межі небезпечної зони дії вибуху?
12. Основні вражаючі фактори ударної повітряної хвилі та заходи захисту від них людей і споруд.
13. Основні параметри сейсмічних хвиль і захисту від них поверхневих споруд.
14. Як охороняються межі небезпечної зони дії вибуху?
15. Заходи безпеки при заряджанні свердловини.
16. Порядок допуску людей у кар’єр після масового вибуху.
17. Вимоги безпеки при ліквідації відказів зарядів.
18. Заходи безпеки при виготовленні найпростіших і водомістких ВР.
3.6. Електробезпека на кар'єрах
Електробезпека – система організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.
Небезпека електричного струму відзначається швидкоплинністю ураження, а також тим, що людина не спроможна без спеціальних пристроїв виявити напругу на відстані. Небезпека виявляється, коли людина вже уражена.
Електричні травми на кар'єрах складають 7-5% від загальної кількості травм, електричні травми з летальним наслідком досягають 20% від усіх смертельних. Тому профілактика електротравматизму повинна вестися на досить високому рівні.
3.6.1. Дія електричного струму на організм людини
Електричний струм, проходячи через живу тканину людини, спричиняє термічну, електролітичну та біологічну дію. Термічна дія може призвести до перегріву тканин і навіть до опіків окремих частин організму, порушенню їх функціонального стану. Електролітична дія викликає електроліз крові та плазми, порушуючи їх фізико-хімічний склад. Біологічна дія проявляється в подразненні та збудженні живих тканин, що призводить до судорожного скорочення м'язів, у тому числі серця і легень. При цьому може порушитися функція серця і легень або наступити зупинка їх дії.
Усі можливі електротравми класифікуються на місцеві (опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія, механічні пошкодження) та загальні (електричний удар).
Електричний удар – це найбільш частий і небезпечний вид ураження, який полягає у збудженні живих тканин організму електричним струмом, що проявляється в їх судомному скороченні. При електричному ударі наслідок може бути різним: від легкого подразнення до зупинки дії серця і легень.
Розрізняють 4 стадії електричного удару: судомне скорочення м'язів без втрати свідомості; судомне скорочення м'язів із втратою свідомості, але без втрати функції легень і серця; втрата свідомості й порушення функції легень і серця; клінічна смерть, тобто відсутність кровообігу і дихання.
Клінічна смерть – перехідний період від життя до смерті, що наступає після зупинки серця. У цей період життя в організмі згасає частково, оскільки ще продовжується обмін речовин на досить низькому рівні. При клінічній смерті першими гинуть клітини головного мозку (нейрони), з діяльністю яких пов'язана свідомість. Клінічна смерть у здорової людини може продовжуватись 4-8 хв., тоді як у тяжкохворої – не перевершує декілька секунд.
Біологічна смерть – явище незворотне, в результаті чого розпадаються білкові клітини.
Причиною смерті при ураженні струмом може бути зупинка серця, порушення функції легень чи електричний шок.
Порушенням функції серця (насосної дії) може бути його зупинка чи фібриляція, тобто хаотичне скорочення окремих волокон. Фібриляція може перейти в нормальну роботу серця, але значно частіше серце гине через гіпоксію (недостатнього забезпечення живої тканини киснем).
Порушення функції дихання може починатися при величині струму 20-25 мА при частоті змінного струму 50Гц, а при більшій величині струму (декілька сотень міліампер) параліч дихання може наступити раптово.
Електричний шок – особлива нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на сильне подразнення струмом, що супроводжується небезпечним розладом обміну речовин, кровообігу, дихання тощо. Шок може призвести до смертельного наслідку.
Електричний опік може бути контактним і дуговим. Контактний опік обумовлений проходженням струму через тіло, а оскільки шкіра має найбільший опір, то в ній виділяється найбільше тепла. Такі опіки мають місце при напрузі до 1000 В. Дуговий опік може бути з проходженням струму через тіло і без проходження. Дугові опіки мають місце при напрузі, більшій 1000 В і, як правило, більш тяжкі (III або IV ступеня). При дугових опіках глибина ураження може бути досить значною.
Електричні знаки – це місцевий опік шкіри, який виникає в місці контакту зі струмопровідними частинами. За формою часто відповідає формі електрода, а уражена ділянка шкіри схожа на мозоль шкіри жовто-білого кольору.
Металізація шкіри – проникнення в її верхні шари пару металу, яка утворюється при короткому замиканні чи електричній дузі. В місці ураження шкіра стає темно-синьою.
Електроофтальмія – запалення поверхневих оболонок очей у результаті дії ультрафіолетових променів, які створюються електричною дугою. Електроофтальмія розвивається через 2-6 год. після ураження.
Механічні пошкодження (забиті місця, переломи, вивихи) з'являються в результаті різких судомних скорочень м'язів при дії струму чи падіння з висоти внаслідок втрати свідомості.
Фактори, які визначають небезпечність ураження електричним струмом, поділяють на дві групи: фактори електричного характеру (струм, який проходить через людину, напруга на людині, опір ланцюга через тіло людини, вид і частота струму) та фактори неелектричного характеру (індивідуальні особливості людини, термін дії струму, шлях проходження струму).
Основним уражаючим фактором є сила струму, яка, в свою чергу, визначається величиною потенціалу на тілі людини і його опором.
Людина починає відчувати дію струму при величині 0,5-1,5 мА та частоті 50 Гц і 5-6 мА при постійному струмі. Цей струм називається порогововідчутним. При величині струму 10-15 мА (пороговий невідпускаючий струм) людина не може сама перебороти скорочення м'язів. Це пояснюється тим, що всі рухи елементів організму керуються біострумами, які значно менші, ніж струм, викликаний зовнішнім потенціалом, тобто зовнішній струм блокує біоструми.
Струм 25-50 мА (вражаючий струм) може паралізувати дихальні м'язи і навіть зупинити їх дію, що призведе до смерті через задуху.
Змінний струм 0,05-0,5 А (50 Гц) або постійний 0,3-0,5 А через 1-2 с викликає фібриляцію серця. Струм 50 мА (50 Гц) або 300 мА (постійний) називається фібриляційним.
Струм більше 5 А фібриляцію серця не викликає, а призводить до його зупинки. Але якщо дія струму не перевищує 1 с, то серце може не зупинитись, тоді як дихальна функція порушується, що призводить до гіпоксії і смерті. В такому разі єдиним способом оживлення є застосування штучного дихання.
Різні тканини організму мають різний опір. Так, при частоті струму 50 Гц питомий електричний опір (Ом∙м) сухої шкіри дорівнює 3 103-20 103, кісток – 103-203, жирової тканини – 300-600, м'язів – 1,5-3, крові – 1-2, спинномозкової рідини – 0,5-0,6.
Таким чином, опір шкіри, як правило, є визначальним. Слід також відзначити, що опір шкіри деяких людей досягає 1-2-105 Ом∙м.
Будова шкіри досить складна і має два основні шари – епідерміс і дерму. Зовнішній шар епідермісу називається роговим, він не має кровоносних судин і нервових волокон, товщина його 0,05-0,2 мм і навіть більше. Цей шар у сухому стані можна віднести до діелектриків. Він має електричний опір 105-106 Ом. Всі інші шари шкіри мають значно менший опір. Так, при знищенні рогового шару опір падає до 1000 Ом, а при травмі шкіри на всю глибину – до 300 Ом. До аналогічних наслідків призводить і зволоження шкіри. Крім того, опір тіла людини залежить від величини напруги (рис. 3.12). Безпечною є напруга менша за 12 В.
Рис. 3.12. Залежність електричного опору тіла людини і струму, що проходять через нього, від прикладеного потенціалу: 1, 2 – змінний струм із частотою 50 Гц; 3, 4 – постійний струм
Вид струму і його частота значно впливають на результат ураження. Вважається, що при напрузі до 250-300 В більш небезпечним є змінній струм частотою 50 Гц, а при більшій напрузі більш небезпечним є постійний струм.
Небезпека змінного струму підвищується при збільшенні його частоти від 0 до 50-60 Гц, а потім повільно зменшується. Електричні удари при частоті понад 150-200 кГц не спостерігаються, але ймовірність опіків при цьому зостається такою ж.
Час дії струму на організм є дуже важливим фактором – чим він більший, тим більша ймовірність тяжкого чи смертельного наслідку.
Шлях струму крізь тіло людини суттєво впливає на характер ураження. Небезпека ураження особливо велика, коли струм проходить через життєво важливі органи (серце, легені, головний мозок) та діє на них безпосередньо.
Шляхи струму в тілі людини називаються петлями струму. Найчастіше зустрічається петля права рука-ноги, а нещасні випадки з тяжким або смертельним наслідком при петлях: рука-рука; права рука-ноги, ліва рука-ноги, нога-нога. Відносно найбільш безпечний шлях – петля нога-нога.
Індивідуальні особливості організму можуть у значній мірі визначити результат ураження струмом. Велика ймовірність зупинки серця при його недостатній функції, деяких нервових захворюваннях та ін. Тому повинен бути обов'язковий відбір персоналу для обслуговування електроустановок.
Наслідки дії струму значно залежать від стану нервової системи та всього організму. В стані роздратованої нервової системи, депресії, хвороби (хвороби шкіри, серцево-судинної системи, нервової системи) людина більш чутлива до електричного струму.
Значну роль відіграє і фактор несподіваності. Коли людина усвідомлює можливість потрапити під напругу, то небезпека різко зменшується, а несподівані удари призводять до більш тяжких наслідків.
Таким чином, основні заходи захисту від ураження струмом повинні бути спрямовані на зниження величини струму та часу його дії. Значення граничної величини струму І залежно від часу дії t можна визначити з емпіричної залежності:
I = 0,165/t, A (3.13)
Цю залежність використовують для швидкодіючих систем вимикання струму за умови, що t не перевищує 3 с.