3.4.4. Безпека при експлуатації підвісних канатних доріг

Експлуатація підвісних канатних доріг у кар'єрах ведеться згідно з ДНАОП 0.00-1.04-87 «Правила будови і безпечної експлуатації вантажних підвісних канатних доріг (ВПКД)». У місцях перехрещення ВПКД із залізницями або автомобільними шляхами повинні знаходитися запобіжні сітки і мости з додержанням габаритів наближення споруд для залізниць і автодоріг.

На перехрестях ВПКД і доріг місцевого значення та пішохідних доріжок наявність запобіжних охоронних пристроїв не обов'язкова. Відстань від дна вагонів до поверхні землі повинна бути не менше 4,5 м. У місцях проходу людей установлюються щити з попереджувальними написами.

При пересіченні судноплавних рік повинен витримуватися габарит проходу суден. На несудноплавних водоймах мінімальна відстань від нижнього елементу ВПКД (перекинутої вагонетки чи каната) до максимального рівня води має бути 2 м. На сплавних ріках враховується габарит плотів.

На ділянках, де низ вагонетки знаходиться нижче 2,5 м або тяговий канат нижче 2 м над землею, встановлюються загорожі, що виключає прохід людей і тварин.

При пересіченні з електричними мережами мають витримуватися габарити приближення споруд. Зазор між спорудами і габаритами рухомого складу повинен бути не менше 0,5 м. Габарит рухомого складу визначається відхиленням у кожний бік на 16%, якщо не влаштовуються направляючі, які б виключали відхилення.

Відстань від габариту рухомого складу повинна бути такою: до підлоги станції – 0,1 м; до запобіжного містка – 0,3 м; до запобіжної сітки – 0,5 м.

На станціях між габаритами рухомого складу і стінами повинен бути зазор шириною не менше 0,8 м, а до колон – 0,2 м, робочі проходи мають бути не менше 0,8 м.

На ВПКД постійного призначення необхідно використовувати сталеві несучі канати закритої конструкції з дроту з антикорозійним покриттям. Сталеві канати, що використовуються як несучі, натяжні й тягові, повинні відповідати ГОСТ 3241-66 «Канаты стальные. Технические требования».

Запас міцності на розрив несучого каната повинен бути трикратний, тягового з кратністю – не менше, ніж 4,5, а натяжного – 3,5. Кріплення кінців несучих канатів у з'єднувальних, кінцевих і перехідних муфтах дозволяється тільки заливанням легкоплавкими металами або за допомогою клинів. Несучі канати повинні бути заземлені. З'єднання тягових канатів повинно виконуватися відповідно до спеціальної інструкції.

Всі елементи дороги необхідно оглядати не менше одного разу на місяць з використанням оптичних приладів. Допускається використання спеціальних вагонеток. Швидкість руху вагонетки під час огляду має бути не більше 1 м/с. Несучий канат необхідно оглядати щодобово за допомогою оптичних приладів безпосередньо із землі. Огляд із вагонеток не дозволяється у темний час доби, за туману, в грозу і дощ, при ожеледиці або швидкості вітру понад 10 м/с. Під час огляду в вагонетці необхідно користуватися запобіжним поясом. Вхід у вагонетку дозволяється після проходження нею вимикача, а вихід – до проходження вимикача. Огляд і ремонт канатної дороги проводиться під керівництвом відповідального інженерно-технічного працівника відповідно до письмового наряду із зазначеними заходами безпеки. Огляд здійснюють не менше двох чоловік. Оглядова вагонетка не повинна бути перекидною. На всіх опорах мають бути сходи, які з висоти 12 м повинні мати огорожу – вальні дуги, а при висоті понад 25 м сходи повинні бути маршовими з площадками через кожні 12 м; містки з перильним огородженням висотою не менше 1,2 м з підшивкою на рівні настилу висотою 0,2 м.

Запас надійності зчеплення тягового канату з барабаном має бути 1,25. Всі приводи повинні мати колодкові гальма з запасом 1,25.

Несучі, натяжні та тягові канати бракують, якщо:

а) на будь-якій ділянці довжиною 2 м одна третина його зов-нішніх дротів розірвана;

б) поперечний перетин деформовано;

в) збільшився крок зшивки.

Якщо при перевірці дефектоскопом виявлено втрати 20% дротів, канат бракують.

Усі обертові елементи до висоти 2,5 м повинні бути огороджені. На всіх станціях має бути кнопка «Стоп»; кнопка «Пуск» – тільки на загальному пункті управління. Після аварійної зупинки дороги машиніст не має права її пускати до з'ясування причини зупинки. На всіх станціях повинна бути сигналізація, яка взаємопов'язана з центральним пунктом управління дорогою. Перед пуском дороги подається звуковий сигнал. Станції повинні мати двосторонній телефонний зв'язок.

Кількість вагонеток не може бути більше проектної. Не допускається наднормативне завантаження вагонеток.

Потрібно щорічно проводити технічний огляд доріг. При цьому проводять зовнішній огляд, статичні та динамічні випробування.

Аварійні та ремонтні роботи на висоті понад 3 м повинні виконуватися лише спеціально підготовленими робітниками.