Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
зфн / ЕКОНОМ_ФИН_ПИДПР / Финансы_предп_20.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
06.06.2015
Размер:
226.3 Кб
Скачать

Термінологічний словник

Акредитив– це договір, що містить зобов'язання бан­ку-емітента, за яким цей банк з доручення клієнта зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручити іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. акредитив є борговим зобов'язанням установи, що його від­криває.

Активи– це ресурси, які створюються підприємствами в результаті минулих заходів, використання яких, як очікується призведе до отримання економічної вигоди у майбутньому.

Амортизація– систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Безготівкові розрахунки– це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку на рахунки одержувачів коштів.

Вексель– це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати зазначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Вексельна форма розрахунків– це розрахунки з від­строчкою платежу між кредитором (отримувачем коштів) і бор­жником (платником коштів), які оформлюються векселем.

Виробничі основні фонди– частина основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму.

Відтворення основних засобів– це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Власні кошти– це кошти підприємств, які постійно знаходяться в їхньому обігу і строк користування ними не встановлений.

Готівкові розрахунки– це платежі підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за різними господарськими операціями у незначних розмірах.

Грошові надходження– це кошти, які надходять на поточні й інші рахунки підприємств у банках та в касу підприємств.

Залучені кошти– це кошти, які не належать підприємству але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться і їх обігу.

Звичайна діяльність – будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

Знос основних засобів– сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Зобов'язання– це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок певних подій і погашення якої, як очікується призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Інвестиційна діяльність– це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Кредитний договір– документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов'язання по видачі, використанню й погашенню позик.

Кредитор– суб'єкт кредитних відносин, що одержав у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності, терміновості і цільового використання.

Моральний знос– це знос основних засобів унаслідок ство­рення нових, більш прогресивних і економічно ефективних ма­шин та устаткування.

Надзвичайна діяльність– це подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність підприємства та настання котрої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Невиробничі основні фонди– це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються в господарській діяльності, але пере­бувають на балансі підприємства.

Необоротні активи– це всі активи, які не вважаються оборотними (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції).

Норма оборотних активів– це відносна або мінімальна величина оборотних активів, що обчислена у встановленому порядку за кожним їх видом, яка необхідна для розрахунку нормативу.

Норматив оборотних активів– це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормально­го, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахун­ків.

Нормування оборотних активів– це процес розрахунку тієї частини оборотних активів (запасів і витрат), що потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реа­лізації продукції і розрахунків.

Оборотні активи– це кошти та їх еквіваленти (короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції) необмежені у використанні, а також інші активи підприємства (запаси, дебіторська заборгованість), які призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу.

Операційна діяльність– це основна діяльність підприємства, а також ін. види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою.

Організація оборотних активів – встановлення на підприємствах необхідного складу та структури оборотних активів, визначення їх потреб та джерел формування, а також контролю за зберіганням і ефективністю їх використання.

Основні засоби– це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Первісна вартість– історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переказний вексель– розрахунковий документ, що містить наказ боржнику (трасату) про сплату у встановлений термін зазначеної суми коштів третій особі.

Платіжна вимога– це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або отримувача за договірного спи­сання) до банку, що обслуговує платника, провести без пого­дження з платником перерахування належної суми коштів з ра­хунка платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення– це комбінований роз­рахунковий документ, який складається з двох частин: вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт чи послуг та доручення покупця (платника грошових кош­тів) банку, який його обслуговує, перерахувати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника.

Платіжне доручення– розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника банку, котрий його обслу­говує, про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Порядок погашення кредиту– це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків.

Прибуток– грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарюючих суб'єктів, а також сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Простий вексель– розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселеутримувачу зазначену в ньому суму боргу.

Розрахунки– це система грошових відносин пов'язаних з оплатою товарів, робіт, послуг і використанні інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.

Розрахунковий чек– це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Склад оборотних коштів– це сукупність окремих елемен­тів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів– це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Фізичний знос– це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріаль­ний знос їхніх окремих елементів.

Фінанси підприємств– це економічні відносини, пов’язані з рухом грошей, формуванням грошових потоків, розподілом і ви­користанням доходів і грошових фондів суб’єктів господарюван­ня в процесі відтворення.

Фінансова діяльність– діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

Фінансова робота– це система економічних заходів по визначенню фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємства, здійснення контролю за їх цільовим та ефективним використанням.

Фінансовий стан підприємства– це рівень забезпечення підприємства відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності і своєчасних розрахунків за свої­ми зобов'язаннями.

Фінансові результати діяльності підприємства– це економічний підсу­мок виробничої діяльності господарюючих суб'єктів, виражений у ва­ртісній (грошової) формі.

Фінансові ресурси– це власний, позиковий і залучений грошовий капітал, що використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою одержання відповідного доходу, прибутку.

Чистий прибуток– прибуток підприємства, який залишається після сплати податку на прибуток.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.