2. Організація оборотних активів

Організація оборотних коштів справляє значний вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову стійкість.

Встановлення на підприємствах необхідного складу та структури оборотних активів, визначення їх потреб та джерел формування, а також контролю за зберіганням і ефективністю їх використання називається організацією оборотних активів.

Організація оборотних активів повинна будуватися на таких принципах:

• створення мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує безперервність процесу виробництва й обігу, а також їх ефективне вико­ристання;

• раціональне розміщення оборотних активів, які є в наявності, за сферами відтворюючого процесу в середині підприємства;

• формування та поповнення оборотних активів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від обсягів виробництва;

• створення фінансових резервів;

• контроль за зберіганням та ефективним використанням оборотних активів.

В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру.

Склад оборотних коштів– це сукупність окремих елемен­тів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів– це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

На будь-якому підприємстві оборотні активи складаються:

1. Виробничі запаси.

2. Готова продукція.

3. Грошові кошти.

4. Дебіторська заборгованість.

5. Інші активи.

3. Розрахунок потреби в оборотних активах підприємства

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

Якщо склад, структура і наявність оборотних коштів відпові­датимуть запланованому обсягу виробництва й реалізації, то під­приємство отримуватиме прибуток з мінімальними витратами.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розроблення норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період – рік (як звичайно), півріччя, квартал.

Норма– це відносна або мінімальна величина оборотних активів, що обчислена у встановленому порядку за кожним їх видом, яка необхідна для розрахунку нормативу.

Норматив– це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормально­го, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахун­ків.

На практиці використовується два методи визначення потреби в оборотних коштах:

• прямий;

• економічний.

Метод прямого розрахунку передбачає розроблення обґрунто­ваних норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, ви­робництва та реалізації продукції.

Норматив оборотних коштів щодо запасів рекомендується визначати за формулою:

Н = В_О  N,

де Н –норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і купованих напівфабрикатів, тис.грн.;

В_О– одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрика­тів, тис.грн.;

N – норма оборотних коштів, днів.

Установлення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемен­та оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період і не передбачають раптових змін асортименту продукції, технології виробництва, умов постачання та збуту. Через це обчислений ме­тодом прямого розрахунку норматив потребує щорічного коригу­вання з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обо­роту оборотних коштів. Для корекції використовується економіч­ний метод розрахунку.

Особливість визначення потреби в оборотних коштах еконо­мічним методом полягає в тому, що норматив на поточний рік ді­лять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво. До другої частини включають ті статті нормованих оборотних кош­тів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробниц­тво.

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зрос­тання виробничої програми в плановому періоді.

Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50 % від зростання виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативу зменшується на суму кош­тів, що вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення оборотності оборотних коштів.