Типи фотографічних об'єктивів.

Найпростішим об'єктивом може служити одиночна лінза. Першим об'єктивом був однолінзовий меніск-монокль.

Монокль – м’якомалюючий об'єктив. Його іноді використовують фотографи-портретисти для отримання художніх портретів.

Ахромат – складається з двох склеєних між собою лінз: збираючої і розсіюючої з різних сортів стекла. Ахромат практично не має хроматичної аберації, а при відносному отворі 1/9-1/11 і астигматизму. Проте в цих об'єктивах сильно виражена дисторсія, тому в даний час вони не застосовуються.

Перископ – складається з двох позитивних менісків і діафрагми, яка розташована між ними, внаслідок чого, усунена дисторсія, а вся решта аберації збереглася.

Апланат – складається з двох симетрично розташованих ахроматів. Відсутня дисторсія, сферична і хроматична аберація. Має місце лише астигматизм.

Всі перераховані вище об'єктиви складають загальну групу астигматів, оскільки всім ним притаманні астигматизм і пов'язана з ним кривизна поля зображення.

Об'єктив, що не має аберації у тому числі і астигматизму, отримав назву анастигмата.

Анастигмат – є основним типом сучасних фотографічних об'єктивів. Сучасні анастигмати мають різні конструкції з різною кількістю лінз, які по-різному розташованні щодо діафрагми.

Характеристики фотографічних об'єктивів

Сучасний фотографічний об'єктив є складним оптичним приладом, що дає дійсне зображення фотографованих предметів.

Основними характеристиками об'єктивів є:

-фокусна відстань;

-светлосила;

-кут поля зображення;

-роздільна здатність;

-глибина різко зображуваного простору;

-рабочий відрізок.

Фокусна відстань – ця відстань від задньої, головної точки об'єктиву до заднього головного фокусу.

Світлосила об'єктиву визначається його здатністю створювати певну яскравість зображення. Світлосила залежить від відносного отвору об'єктиву – відносини діаметра діючого отвору об'єктиву до його фокусної відстані. Звичайно, величина відносного отвору виражається у вигляді дробу 1/f:d.

Кут поля зображення об'єктиву. Світловий круг, що охоплює видиму частину зображення, називається полем зору об'єктиву, а кут, що визначає поле зору – точкою зору. Центральна частина поля зору, в межах якої зображення виходить достатньо різким і рівномірно освітленим, називається полем зображення, а відповідний йому кут – кутом зображення.

Залежно від кута зображення об'єктиви діляться на три групи: нормальні, з кутом зображення 45-60 град.; ширококутні 70 і більш; довгофокусні від 30 град. і менше.

Роздільна здатність – це здатність передавати в оптичному зображенні дуже близько розташовані дрібні деталі об'єкту зйомки. Виражається максимальною кількістю ліній, дійсно помітних на 1 мм зображення.

Роздільна здатність залежить від розрахункової точності виготовлення об'єктиву і складу оптичного скла з якого виготовлені об'єктиви. Підвищується роздільна здатність при введенні до складу скла рідко земельних елементів, наприклад, лантану.

Роздільна здатність залежить від відносного отвору. Вона зростає з його зменшенням і досягає максимального значення при відносному отворі 1:8; 1:11, а потім зменшується.

Визначається роздільна здатність за допомогою штрихових мир.

Глибина різко зображуваного простору– це здатність об'єктива давати різке зображення предметів, які розташовані на різних відстанях від нього. Залежить глибина різкості від ряду чинників:

1.Глубина різкості тим більше, чим менше діафрагма.

2.Глубина різкості тим більше, чим менше головна фокусна відстань об'єктиву і чим далі від об'єктиву знаходиться площина наведення на різкість.

Робочий відрізок об'єктиву - це відстань від торцевої площини його оправи, яка стикається з кільцем камери, до фокальної площини. Робочий відрізок є основною величиною при підборі змінних об'єктивів.