- •Частина і
- •1.2. Основні елементи економічної системи
- •1) Ринкові економічні системи:
- •2) Неринкові економічні системи:
- •1.3. Суб'єкти макроекономіки та їх взаємодія
- •1.4. Методи макроекономічного аналізу
- •1.5. Основні функції макроекономіки
- •Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 2 Макроекономічні показники у системі національних рахунків
- •2.1. Основні показники макроекономічного аналізу
- •2.2. Методи обчислення внп і ввп
- •2.3. Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп
- •2.4. Система національних рахунків
- •2.5. Чистий економічний добробут
- •2.6. Рух і розподіл національного продукту
- •Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 3 Сукупний попит і сукупна пропозиція
- •3.1. Сукупний попит та його складові
- •3.2. Споживчий попит. Функції споживання та заощадження
- •3.3. Інвестиційний попит
- •3.4. Крива сукупного попиту. Фактори, що визначають сукупний попит
- •5. Пропозиція грошей.
- •6. Швидкість обороту грошей.
- •3.5. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції
- •3.6. Фактори, що визначають сукупну пропозицію
- •3.7. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції
- •3.8. Мультиплікатор у моделі аd-as
- •Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 4 Моделі макроекономічної рівноваги
- •4.1. Класична модель макрорівноваги
- •4.2. Кейнсіанська модель макрорівноваги
- •4.3. Визначення рівноважного ввп за методами «Вилучення - ін’єкції», «Заощадження - інвестиції»
- •Визначеного за методом «вилучення - ін’єкції»
- •Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Частина іі
- •5.2. Ринок товарів та платних послуг
- •5.3. Ринок грошей та цінних паперів
- •5.4. Загальна рівновага на ринках товарів та послуг і грошей та цінних паперів
- •5.5. Ринок робочої сили
- •Графік рівноваги ринку робочої сили
- •Умови рівноваги трьох ринків – робочої сили, товарного та грошового
- •Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 6 Макроекономічна нестабільність та циклічність розвитку економіки
- •6.1. Основні прояви макроекономічної нестабільності
- •Циклічні коливання та їх види
- •6.3. Інтерпретації ділового циклу та моделі циклічних коливань
- •6.4. Державне антициклічне регулювання та його протиріччя
- •Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 7 фіскальна політика держави
- •7.1. Економічна активність держави
- •7.2. Поняття фіскальної політики
- •7.3. Дискреційна фіскальна політика
- •7.4. Автоматичні стабілізатори
- •7.5. Оподаткування
- •7.6. Мультиплікатори фіскальної політики
- •7.7. Державний бюджет
- •7.8. Державний борг
- •Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 8 Грошово-кредитна політика
- •8.1. Механізм функціонування грошового ринку.
- •Сутність пропозиції грошей
- •8.2. Грошова маса та грошові агрегати
- •8.3. Депозитний та грошовий мультиплікатор
- •Далі праву частину рівняння (8.16) поділимо на суму банківських депозитів, тобто на d:
- •Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Частина ііі
- •9.2. Інфляційний та дефляційний розриви
- •9.3. Інфляційний податок та сеньйораж
- •9.4. Крива Лаффера для інфляційного податку
- •9.5. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •9.6. Антиінфляційна політика держави
- •Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 10 Зайнятість та соціальний захист населення
- •10.1. Ринок праці та механізм його функціонування
- •10.2. Безробіття: суть, види та наслідки. Закон Оукена
- •10.3. Державне регулювання зайнятості
- •10.4. Взаємозв’язок інфляції та безробіття
- •Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Розділ 11 Макроекономічна політика у відкритій економіці
- •11.1. Національне і світове господарство. Відкрита економіка
- •11.2. Платіжний баланс
- •11.3. Валютний курс
- •11.4. Модель Манделла-Флемінга
- •11.5. Макроекономічна політика за плаваючого та фіксованого валютного курсу Макроекономічна політика за плаваючого валютного курсу
- •Макроекономічна політика за фіксованого валютного курсу
- •Тестові завдання
- •Розділ 12 Довгострокове економічне зростання та економічний розвиток
- •12.1. Економічне зростання: суть, типи, значення
- •12.2. Фактори економічного зростання
- •12.3. Кейнсіанські теорії економічного зростання
- •12.4. Неокласична модель
- •12.5. Модель економічного зростання р. Солоу
- •Фактори економічного зростання в моделі Солоу
- •12.6. Джерела економічного зростання
- •12.7. Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора
- •Завдання економічного регулювання полягає в досягненні повного використання національного доходу як джерела ефективного попиту, за умови, що сумадорівнює одиниці. Тестові завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Грішнова, о. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Текст]: підручник / о.А. Грішнова. — 4-те вид., оновлене. К.: Знання, 2009. — 390 с.
- •. Ивашковский, с.Н. Макроэкономика [Текст]: Учебник / с.Н.Ивашковский. —[2-е изд., испр., доп.]— м.: Дело, 2002. — 472 с.
- •Тарасевич,л.С. Макроэкономика[Текст]: ученик / л.С. Тарасевич,п.И. Гребенников,а.И. Леусский. —[6-е изд., испр. И доп.]— м.: Высшее образование, 2006. — 654 с. Предметний покажчик
Запитання для самоперевірки
Що таке ринок праці і які його види Ви знаєте?
Чим визначається попит на робочу силу та її пропозиція?
Проаналізуйте тенденції трансформації сучасного ринку робочої сили.
Охарактеризуйте структуру працездатного населення.
Як визначити рівень зайнятості та рівень безробіття?
Дослідіть структуру працездатного населення.
Які види безробіття Ви знаєте? Охарактеризуйте їх.
Дайте означення повної зайнятості та норми природного безробіття.
Дослідіть основні фактори, які впливають на норму природного безробіття.
Опишіть класичний та кейнсіанський підходи до проблеми безробіття.
Які соціально-економічні наслідки безробіття Ви знаєте?
Які взаємозв'язки визначає закон Оукена?
Охарактеризуйте ситуацію, коли крива Оукена зсувається вгору (вниз).
Назвіть напрями державного регулювання ринку робочої сили.
Проаналізуйте систему соціального захисту населення в умовах переходу до ринку.
Що відноситься до інструментів активної політики регулювання зайнятості?
Що відноситься до інструментів пасивної політики регулювання зайнятості?
Що відображає крива Філіпса?
Дайте визначення поняттю «стагфляція».
Розділ 11 Макроекономічна політика у відкритій економіці
11.1. Національне і світове господарство. Відкрита економіка
Досі нами розглядалася закрита економіка, тобто економіка, яка не має зв’язків із рештою світу. Але насправді в сучасному світі практично не існує країни, економіка якої функціонувала б у режимі автаркії, тобто ізольовано від решти світу. Це стосується і України, економіка якої є відкритою і пов’язана з рештою світу торгівлею товарами і послугами, іноземними інвестиціями та кредитами, міжнародною міграцією робочої сили, міжнародною кооперацією виробництва тощо. Отже ефективність функціонування національної економіки залежить не лише від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її зв’язків з рештою світу. У лекції висвітлюються основні механізми, які пов’язують національну економіку з рештою світу, вплив зовнішньоекономічної діяльності на параметри економічної рівноваги; розкриваються методологія складання платіжного балансу, шляхи врівноваження платіжного балансу; подаються теорія валютного курсу.
Вихідною категорією світового господарства е економічна діяльність як спосіб забезпечення життя людини, її головна сфера - матеріальне виробництво. Організаційною формою, в якій здійснюється економічна діяльність, є господарство. Таким чином, господарство - це економічна система, функціонування якої являє собою процес економічної діяльності.
Особливість національного господарства полягає в тому, що економічна діяльність обмежена рамками держави (країни). Отже, національне господарство — це економічна система, функціонування якої являє собою процес економічної діяльності в межах країни. Ця система єдина в економічному і організаційному відношенні й складається Із сукупності взаємопов'язаних; галузей та сфер діяльності, що мають визначену пропорційність (співвідношення) у розвитку, і обумовлена розміщенням на території країни.
Як світ складається із країн, так і світова економіка (господарство) складається з національних господарств цих країн. Але то не просто сукупність або сума. Світове господарство - це сукупність національних господарств та їх економічних взаємовідносин. Слід підкреслити, що без економічних відносин національні господарства залишилися б відокремленими і не створили б світову економіку як систему.
Відомо, що в розвитку продуктивних сил рано чи пізно настає період, коли вони виходять за межі національних кордонів — починається інтернаціоналізація господарського життя. Економічні зв'язки між країнами помітно зміцнюються уже у XIX ст. під впливом великої машинної індустрії, яка потребує багато сировини та залучає до її видобутку і виробництва дедалі нові країни. Здійснивши на базі великого машинного виробництва перехід до масового випуску продукції, багато галузей все частіше починають працювати не тільки на внутрішній, а й на зовнішній ринок. Прискорений внаслідок цього процес міжнародного поділу праці (приблизно до середини XIX ст.) спричинив до виникнення такої ситуації, коли більшість країн стали досить тісно економічно пов'язаними. Саме на цей період припадає зародження світового господарства.
Всесвітнє господарство — система взаємодіючих господарств усіх країн світу, цілісний характер і функціонування якої визначаються об'єктивними законами розвитку людського суспільства.
Світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими межами, якісними і кількісними параметрами. Його не треба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливостей. Не потрібно його ототожнювати і зі світовим ринком. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів (меншою мірою). Для світового ринку переважно характерне міжнародне переміщення товару, міжнародна торгівля. Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов´язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.
Характерними рисами сучасного світового господарства є:
розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення - вивезення капіталу, робочої сили і технології;
зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК;
економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;
виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об´єднань.
Розрізняють такі ознаки відкритості економіки:
відношення зовнішньоторговельного обороту на душу населення ( у маленьких країнах 55-70% (Голландія, Бельгія, Австрія); у середніх країнах 40-45% (Франція, Англія); у великих 20-25% (США, Китай, Індія, Росія));
частка зовнішнього торговельного обороту в загальному обсязі виробництва;
частка експорту в загальному обсязі виробництва;
частка імпорту в загальному обсязі споживання (не більше 30%);
частка закордонних інвестицій по відношенню до внутрішніх інвестицій.
Регулюють світове господарство заходами національної та міждержавної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.
Кінець XX і початок XXI ст. є періодом формування нової системи світового господарства з властивою їй ієрархією національних економік у міжнародному поділі праці та на міжнародному ринку факторів виробництва. Основною її рисою все більше стає не суперечність, а тенденція до співробітництва і взаєморозуміння. Нівелюються, зближуються економічні рівні розвитку різних країн.
Інтернаціоналізація виробництва під дією НТР створює таку ситуацію, коли країнам вже невигідно мати виключно все "своє виробництво". Інтегруючись у світове господарство, країни прагнуть знайти і знаходять там свою комірку. Дослідження закономірностей формування міждержавних зв´язків, їх розвитку дає змогу зробити висновок про те, що прагнення до створення єдиного планетарного ринку капіталів, товарів та послуг, економічне зближення й об´єднання окремих країн у єдиний господарський комплекс є генеральною тенденцією розвитку світового господарства.
Для того, щоб стати учасником світового господарства, національна економіка повинна отримати статус відкритої.
Щодо міжнародного поділу праці виділяють два типи національного господарства:
повністю закрите (автаркічне) національне господарство;
повністю відкрите національне господарство.
Автаркічне національне господарство - це таке національне господарство, розвиток якого визначається виключно внутрішніми факторами і не залежить від зовнішніх факторів (країна майже повністю відмовляється від участі в міжнародному обміні).
Відкрите господарство - це національне господарство, в якому рівень зовнішньоторговельного обороту та інших форм зовнішніх зв'язків щодо рівня національного доходу та промислової продукції досить високі і грають стимулюючу роль у загальному економічному зростанні, а структура виробництва формується не тільки під впливом внутрішніх, але й зовнішніх факторів.
У реальному житті дуже рідко трапляються абсолютно відкриті чи автаркічні господарства.
Основним балансовим рівнянням, яке характеризує сутність і механізм участі національної економіки в міжнародному обміні, є:
GNP + Z=GIP + E, (11.1)
де GNP - валовий національний продукт; GIP - валовий внутрішній продукт; Z-імпорт; Е - експорт. Після перетворень формула (11.1) набуває вигляду:
GNP=GIP + E-Z=GIP + NE. (11.2)
де GIP - валовий внутрішній продукт; GNP - валовий національний продукт; NE - чистий експорт; Е - експорт; Z-імпорт.
Суб’єктами світового господарства є національні господарства, міжнародні і транснаціональні корпорації, транснаціональні банки, регіональні об’єднання та союзи держав, міжнародні організації та інститути.
У світове господарство входить понад 230 національних господарств націй і народностей, які проживають у цих країнах, розмовляють майже 2800 мовами, в обігу налічується близько 300 найменувань національних грошей. Ці господарства перебувають на різних щаблях суспільного розвитку.
Класифікація країн, що входять до світового господарства:
I. Залежно від рівня економічного розвитку, головний критерій - ВВП на душу населення:
- високорозвинуті (понад 10 держав);
- розвинуті (приблизно 25 держав);
- середньорозвинуті;
- слаборозвинуті (приблизно 150 країни, у них ВВП на душу населення в 11-15 разів менше, ніж у розвинутих);
- нерозвинуті (Ангола, Шрі-Ланка).
II. За галузевими ознаками:
- постіндустріальні;
- індустріальні;
- індустріально-аграрні;
- аграрно-індустріальні;
- аграрні.
III. За ступенем інтеграції у світове господарство:
- інтегровані;
- слабо інтегровані.
У світовому господарстві виникають протиріччя між розвинутими і слаборозвинутими країнами: близько 40 % населення світу бідні.
У кожній із країн, що входять у світове господарство, сформувався певний тип технологічного способу виробництва, відносин економічної власності та господарського механізму, науковий, промисловий, фінансовий, ресурсний, трудовий потенціал та ін.
До міжнародних економічних організацій належать регіональні інтеграційні угруповання, що виникли й розвиваються на різних континентах:
- міжнародні фінансово-кредитні інститути (міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) та ін.;
- Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), світова організація торгівлі (СОТ) та ін.
Зв'язки національної економіки зі світовим господарством здійснюються через такі форми міжнародних відносин:
- торгівлю - частка національної продукції йде на експорт (продаж за кордон), а частина доходів йде на імпорт (закупки закордонних товарів);
- ціни на світовому ринку;
- фінанси - великі інвестори, такі як корпорації або банки, діють у міжнародному масштабі;
- міжнародні валютні відносини;
- обмін науково-технічною інформацією і технологічними розробками;
- переміщення робочої сили.
Міжнародна (світова) торгівля - форма міжнародних економічних відносин, що ґрунтується на міжнародному поділі праці, спеціацізації окремих країн на виробництві окремих товарів і послуг та обміні ними.
Обсяг міжнародної торгівлі характеризується динамікою показників експорту, імпорту товарів та послуг і чистого експорту, їхнім відношенням до валового національного продукту.
А. Сміт, а за ним і Д. Рікардо в теорії порівняльних переваг довели, що різні держави можуть отримувати вигоду від спеціалізації на виробництві певних видів товарів та послуг. Вільна торгівля, яка базується на принципі порівняльних переваг, дає можливість світовій економіці досягти більш ефективного розміщення ресурсів і більш високого рівня матеріального добробуту. Відповідно до принципу порівняльних переваг, який був запропонований Д.Рікардо у 1817 р., сукупний обсяг продукції стане максимальним тоді, коли кожний товар буде вироблятися тією країною, в якій нижчі витрати.
На сучасному етапі світове господарство все виразніше набуває ознак цілісності, цей процес зумовлений дією таких факторів:
- прагненням народів світу виживати в умовах нарощування ядерних потенціалів;
- розгортанням НТР;
- інтернаціоналізацією господарського життя, міжнародним поділом праці;
- необхідністю об'єднання країн для розв'язання глобальних проблем.
Ці фактори сприяють формуванню цілісного організму світового господарства, характерною ознакою якого є зближення підприємств різних країн, самих країн.
Усе більшого значення в світовому господарстві набуває процес глобалізації економіки. Глобалізація (франц. global - загальний, всесвітній) - категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х років ХХ ст. набуває форми постійного й неухильно зростаючого міжнародного перетворення національних економік у єдиний простір.
Тенденції глобалізації економіки:
- зростання матеріальної зацікавленості в постійному економічному співробітництві між країнами;
- формування світового економічного простору у зв'язку з переходом більшості країн до ринкової економіки;
- розвиток міжнародного поділу праці, що враховує природні, економічні та соціальні фактори країни;
- створення інфраструктури світового масштабу (транспортна система, мережа інформаційних комунікацій).