7.6. Мультиплікатори фіскальної політики

У короткостроковому періоді заходи фіскальної політики супроводжуються ефектами мультиплікаторів державних витрат, податків та збалансованого бюджету.

Податковий мультиплікатор (т_Т). Зміна податкових надходжень (Т) мультиплікативно впли­ває на рівноважний рівень доходу (У). Якщо податкові надхо­дження знижуються на ΔТ - це означає, що дохід кінцевого використання зростає на величину Δ Т (рис. 7.5).

Рис. 7.5. Податковий мультиплікатор

Споживчі витрати (С) відповідно зростають на величину с'*ΔТ, що зсуває криву планових витрат і збільшує рівноважний обсяг виробництва Y₁ до Y₂ на величину ΔY:

(7.4)

Відповідно

(7.5)

де m_T - податковий мультиплікатор; -гранична схильність до споживання.

Податковий мультиплікатор показує, що зростання по­датків на певну величину зменшує (знак «-») обсяг виробни­цтва на більшу величину і навпаки, при зменшенні ставок оподаткування Т(Y) на певну величину, рівноважний обсяг виробництва (Y) збільшується на більшу величину.

Сукупний ефект від зростання (зменшення) податків визначається за формулою:

(7.6)

де ΔY- зміна доходу; ΔТ- зміна податкових надходжень.

Якщо державні витрати (G) та автономні податкові відраху­вання (Т) зростають на одну і ту ж величину (ΔG = ΔТ), то і рівноважний обсяг виробництва зростає. У даному випадку мова йде про мультиплікатор збалансованого бюд­жету, який завжди менший або дорівнює 1,

Мультиплікативний ефект від зниження податків слабший, ніж від збільшення державних витрат, що є наслідком більш сильного впливу державних витрат на величину сукупного доходу і споживання, порівняно зі зміною податків.

Ці відмінності визначають переваги у виборі інструментів фіскальної політики з метою подолання циклічних криз.

Якщо фіскальна політика направлена на розширення державного сектору, то:

- під час економічної кризи - збільшують державні ви­трати, що має сильний стимулюючий ефект;

- під час буму для стримування інфляційного підйому збільшують податки, що є відносно м'яким обмежувальним за­ходом.

Якщо фіскальна політика має за мету скорочення дер­жавного сектору, то:

- під час економічної кризи знижуються податки, що викликає незначний стимулюючий ефект;

- під час буму знижуються державні витрати, що швидко знижує рівень інфляції.

Мультиплікатор державних витрат (т_с). Якщо державні витрати зростають на (ΔG), то крива планових витрат (ΔD1 = C + I + G + NE) зсувається вгору на таку ж величину (графік 7.3), а рівноважний обсяг виробництва зростає з Y1 до Y₂ на величину:

ΔY=ΔG·m_G, (7.7)

де m_G - мультиплікатор державних витрат.

Мультиплікаційний процес починається, коли витрати зрос­тають на ΔG і збільшують дохід на ту ж величину, що призводить до зростання споживання на величину c'-ΔG. Це зростання споживання знову збільшує витрати і дохід, що знову приводить до зростання споживання на величину і т.д. Таким чином маємо:

Рис. 7.6. Мультиплікатор державних витрат

Мультиплікатор державних витрат (m_G) обчислюється за формулою:

(7.8)

Якщо ж планові витрати будуть враховувати вплив прибуткових податків (тобто Т = T(Y)-Y) мультиплікатор державних витрат визначатиметься за такою формулою:

(7.9)

де t - частка податків у сукупних доходах.

Мультиплікатор державних витрат показує, наскільки зміняться сукупні доходи (ΔY) при зміні державних витрат (ΔG)на1.

Загальний ефект від зміни витрат визначається за формулою:

(7.10)

де ΔY- зміна сукупних доходів; ΔG - зміна державних витрат; m_G - мультиплікатор державних витрат.