РЕФЕРАТ

Міністерство освіти і науки 2013

РЕФЕРАТ

На тему

Виконав учень 10-В класу

Гутич Петро

Перевірив роботу

План 1. Вступ  2. Історія розвитку роботи по дереву 3. 4. Випилювання лобзиком - як спосіб обробки деревини 5. Висновок  6. Використана література

Історія різьби по дереву

Різьблення по дереву це мистецтво, яким славилися стародавні слов'яни ще в 11 столітті. Проте саме мистецтво виникло набагато раніше. Різбленням прикрашалися трони єгипетських фараонів, вікінги гойдали своїх дітей в різблених колисках, у Франції різьблення по дереву стало невід'ємною частиною бароко.

У ті далекі часи найчастіше для виробництва різьблених композицій використовували деревину горіха. Після цього стало популярне червоне і чорне дерево. У незалежності від матеріалу, різьблення прикрашали позолотою, розписом, після чого покривали білим лаком.

Збереглися до наших часів нечисленні зразки об'ємної української народної скульптури 18 -19 століття. Головне зображення — розп'яття, фігури святих.

У Центральній та Східній Україні, де здавна було розвинуте різьбярство, зразків народної скульптури 17–19 ст. збереглося дуже мало. Тут переважали вироби побутового призначення, окремі деталі яких можна віднести до народної скульптури — це закінчення ковшів, черпаків, ложок, стовпців воріт.

Зображення цих виробів мали зааморфну форму і відрізнялися дуже узагальненим, без зайвих деталей характером.

На початку 20 ст. в Україні вирізьблювали фігурні та прикрашені барельєфами вулики.

Тематика зображень на них, мотиви декору були світськими і культовими. У південній та лісостеповій частині України зустрічалися вулики-довбанки у вигляді ведмедя, голови козака з оселедцем або цілої сидячої постаті.

У [18]]–19 ст. різьблення в Україні досягло найвищого рівня. Різьбленням оздоблювали деталі будівель — одвірки, сволоки, балки, налічники, піддашні дошки, горішні вікна. В інтер'єрі житла різьбленням прикрашали віконниці, одвірки, полички, мисники. Особливу увагу різьбярі приділяли сволоку, який займав більше місця в інтер'єрі. Часто його оздоблювали плосковиїмчастим різьбленням з мотивами розеток, кіл, смужок, ламаних ліній, бокові частини іноді профілювали крученим орнаментом. Традиція оздоблення сволоків існує в народному будівництві досі.

Майстри щедро оздоблювали різьбленням предмети побутового і господарського призначення. Скрині, столи, ліжка, миски, тарілки прикрашались орнаментальним різьбленням.

Майстри-різьбярі оздоблювали різьбленням дерев'яні цвинтарні та придорожні хрести, що споруджувалися на роздоріжжях, перехрестях шляхів, коло церков і криниць.

До наших часів збереглися унікальні зразки різьблених виробів — чумацьких маж, саней, різного хатнього начиння, предметів домашнього вжитку.

Важливою галуззю художньої деревообробки в українців було виготовлення музичних інструментів: ударних, духовних, струнних. Народні музичні інструменти є одним із відгалужень традиційної культури і за своїм походженням, розвитком, стилістичними засадами пов'язані з народною обрядовістю і побутом українців.

Окремі види народних інструментів музичних побутували на певній території України, наприклад, бандура — переважно в Центральних районах і на півдні України, на Гуцульщині особливо шанували трембіту.

“Випилювання лобзиком”

Як матеріал для випилювання рекомендується використовувати фанеру

товщиною 3—5 мм, але високої якості. Перед нанесенням малюнку з кальки

варто оглянути ребра взятого шматка фанери; якщо э навіть невелика

ділянка, де середній шар чи шари мають «порожнечу», такий шматок

використовувати не можна. Варто звернути увагу на нерівності фанери,

сховані порожнечі і наявність у верхніх шарах сучків — при випилюванні

вони можуть відскочити.

Для випилювання виробів з фанери необхідний такий набір інструментів і

пристосувань: металевий лобзик, тонке шило з ручкою, невеликі напилки,

молоток, плоскогубці, дощечка, дерев'яний брусок, ніж, циркуль, лінійка,

олівець.

Металевий лобзик являє собою рамку, яка нагадує букву П, на вільних

кінцях якої поміщені гвинтові затиски і дерев'яна ручка. У затиски

вставляють пилочку. Обов'язкова умова гарної роботи лобзика — це натяг

закріпленої пилочки, що досягається здавлюванням вільних кінців лобзика

перед закріпленням. Порядок закріплення пилочки: спочатку її міцно

закріплюють у нижній гвинтовий затиск біля ручки, причому зуби пилочки

повинні бути нахилені також убік ручки. Перед закріпленням у другому

(верхньому) затиску варто здавити вільні кінці лобзика і, вставивши

інший кінець пилочки у верхній затиск, міцно закріпити його цим

затиском. Гарний натяг пилочки забезпечує нормальну роботу лобзика,

тобто точне проходження пилочки по сліду нанесеного на фанеру малюнка,

що є обов'язковою умовою при виконанні випилювання, особливо дрібних

орнаментів.

Рекомендується два способи стискання кінців лобзика. Перший — простим

стисканням кисті руки. Якщо це важко, застосовують інший спосіб. Він

полягає в тому, що рамку лобзика впирають в край столу верхньою планкою

і злегка натискають грудьми на ручку. Рамка лобзика небагато зігнеться,

і в такому положенні лобзика пилочку закріплюють у верхньому затиску.

Після ослаблення натиску на рамку пилочка випрямиться і натягнеться.

Тонким шилом з ручкою при випилюванні внутрішніх контурів орнаментупроробляють отвору у фанері для пилочки. У такий отвір знизу фанериуставляють верхній кінець пилочки і закріплюють його у верхньому

затиску, у те час як нижній кінець пилочки закріплений у нижньому

затиску. Щораз треба не забувати здавлювати рамку лобзика для натягу

пилочки. Шило буде входити у фанеру з меншими зусиллями, якщо кисть руки

із шилом буде робити обертальні рухи (одночасно з натиском, що

проколює,).

Отвір у фанері для пилочки можна також зробити невеликим дрилем з

діаметром свердла 2 мм. Рекомендується також отвір розміщати в середині

контуру, що випилюється, і не близько від лінії контуру, щоб виникаючі

дрібні тріщинки навколо отвору були вилучені від лінії пропилу.

Невеликі напилки із середньою насічкою необхідно мати для зачищення

країв зовнішніх і внутрішніх пропиляних контурів. Напилків як мінімум

треба три: круглий, плоский і тригранний. Рух напилком при зачищенні по

краю пропила краще робити під гострим кутом.