
- •II. Елементи аналітичної геометрії.
- •§ 2.1. Декартова прямокутна система координат.
- •§ 2.2. Означення векторної величини. Основні поняття.
- •§ 2.3. Лінійні операції над векторами.
- •§ 2.4. Лінійна залежність векторів. Базис.
- •§ 2.5. Скалярний добуток векторів. Кут між векторами.
- •§ 2.6. Векторний добуток векторів.
- •§ 2.7. Мішаний добуток векторів.
- •§ 2.8. Пряма на площині.
- •§ 2.9. Площина у просторі.
- •§ 2.10. Пряма у просторі.
- •§2.11. Пряма й площина. Нехай у просторі задані пряма
- •§2.13. Гіпербола.
- •§2.14. Парабола.
- •§2.15. Загальне рівняння кривої другого порядку та його перетворення до канонічної форми
- •§ 2.16. Полярна система координат. Параметричні рівняння лінії
- •§ 2.17. Поверхні другого порядку.
- •7. Конічні поверхні.
- •§ 2.18. Загальне рівняння поверхні другого порядку та його спрощення у деяких частинних випадках.
§2.13. Гіпербола.
Гіперболою називається множина точок площини, які мають наступні властивості: модуль різниці відстаней від будь-якої точки цієї множини до двох заданих точок площини є величина стала, менша за відстань між даними точками і відмінна від нуля. Дві дані точки називаються фокусами гіперболи і позначаються і .
Уведемо позначення:
– відстань між фокусами F1
і F2;
– модуль різниці відстаней від довільної
точки
гіперболи до фокусів (
).
Систему координат
задаємо так, щоб фокуси гіперболи
знаходилися на осі
і були симетричними відносно осі
(рис.11). У відповідності з означенням,
можемо записати
. (13.1)
На основі (13.1), дістанемо канонічне рівняння гіперболи
,
(13.2)
де
.
Використовуючи останнє рівняння, будуємо
криву (рис.13). Величини
і
(
і
)
називаються відповідно дійсною й
уявною осями (півосями) гіперболи.
Якщо фокуси гіперболи розміщені на осі
симетрично відносно осі
,
то канонічне рівняння гіперболи має
вигляд
,
(13.3)
де . У цьому випадку і – відповідно уявна й дійсна осі.
Ексцентриситетом гіперболи
називається відношення відстані між
фокусами до дійсної осі, тобто
або
.
Для гіперболи
.
Асимптотою кривої називається пряма, яка має наступну властивість: відстань від точки кривої до цієї прямої нескінченно зменшується при нескінченому віддаленні точки кривої від початку координат. Гіпербола має дві асимптоти (рис.13):
,
.
(13.4)
Приклад 1. Гіпербола задана
рівнянням
.
Знайти: а) півосі гіперболи; б) фокуси; в) ексцентриситет; г) рівняння асимптот.
Розв’язання. а) Після ділення даного рівняння на 36, маємо
.
Отже,
,
.
б) Для гіперболи
,
;
,
– фокуси гіперболи.
в) Так як
– дійсна піввісь, то
.
г) застосовуючи формули (13.4), знайдемо
рівняння асимптот:
,
.
Еліпс і гіпербола є центральними кривими, тобто вони мають центр симетрії (для канонічних рівнянь – початок координат).Окрім того, ці криві мають по дві осі симетрії (для канонічних рівнянь – осі координат).
§2.14. Парабола.
Параболою називається множина точок
площини, кожна з яких рівновіддалена
від даної прямої і даної точки, що не
лежить на цій прямій. Дана пряма
називається директрисою, а дана
точка – фокусом. Якщо відстань між
фокусом
і директрисою позначити через
,
одну з координатних осей провести через
фокус перпендикулярно до директриси,
а іншу – посередині між фокусом і
директрисою (на відстані
від фокуса й директриси), то отьримаємо
одне з канонічних рівнянь параболи:
,
,
,
(14.1)
На основі формул (14.1) легко побудувати самі криві (рис.14).
Як бачимо, парабола, а, отже і її основні
характеристики визначаються одним
параметром
.
Наприклад,
і
є відповідно рівнянням директриси й
точкою фокуса параболи, яка описується
першим із рівнянь (14.1).
Приклад 1. Парабола
задана рівнянням
.
Визначити параметри
,
рівняння директриси й координати фокуса
цієї параболи.
Розв’язання. дане рівняння відповідає
загальній формулі
.
Отже,
;
– рівняння директриси;
– точка фокуса.